Це — важливий матеріал. Weizsäcker, Wijkman (2018) Come On!
Римський клуб оприлюднив стратегічну доповідь. Її автори — два президенти клубу та 34 його члени. До того, як цю доповідь вдасться якісно осмисліти, пройде деякий час. Тут запропоновано текст самої доповіді та кілька цитат, що відбивають різноманіття реакцій на неї
Римський клуб оприлюднив стратегічну доповідь. Її автори — два президенти клубу та 34 його члени. До того, як цю доповідь вдасться якісно осмисліти, пройде деякий час. Тут запропоновано текст самої доповіді та кілька цитат, що відбивають різноманіття реакцій на неї.
Автор цієї сторінки дізнався про доповідь "Come on!" з повідомлення Олександра Малахова.
"Ювілейна доповідь написана двома президентами Клубу — Ернстом Вайцзеккером та Андерсом Війкманом, за участю тридцяти чотирьох інших членів. Зміст доповіді може здивувати читача, який не стежить за інтелектуальними тенденціями останніх років. Колишні поділи мало відображають реальність — багато ідей «Come On!» скоріше знайдуть розуміння в традиціоналіста, ніж у класичного ліберала, але багато інших викличуть протест в обох. Жорстка критика капіталізму, неприйняття фінансових спекуляцій, відмова від матеріалізму та редукціонізму, заклик до альтернативної економіки, «нового Просвітництва», холістичного світогляду, планетарної цивілізації — така повістка, пропонована Римським клубом. <...> Відправною точкою для авторів слугує концепція «повного світу», запропонована американським екологом та економістом Германом Дейлі. Людська цивілізація сформувалася в умовах «порожнього світу» — світу незвіданих територій та надлишку ресурсів. Превалюючі релігії, політичні ідеології, соціальні інститути, звички мислення все ще кореняться в ньому. У реальності ж людство ввійшло в «повний світ», заповнений до країв, із вельми туманними перспективами подальшого розширення меж. Якщо й далі продовжувати жити за правилами «порожнього світу» колапс не змусить довго чекати".
Ще пара фрагментів з огляду Малахова.
"Клуб бачить завдання освіти у формуванні в молоді «грамотності щодо майбутнього» (futures literacy). Освіта, здатна робити це, повинна:
- Ґрунтуватися на «пов'язаності» — відносини були й будуть суттю навчання; використання інформаційних технологій «цінне та ефективне тільки коли вони сприяють зв'язку між людьми». Освіта повинна «викликати інтерес, вивільняти енергію та активно задіювати здатності кожного студента вчитися для самого себе та допомагати вчитися іншим».
- Мати ціннісний характер, кореніти в універсальних цінностях та повазі до культурних відмінностей. «Цінності — це квінтесенція людської мудрості, що накопичується століттями» — на нинішньому етапі вони втілюються в акценті на благополуччі всіх живих істот та світу в цілому.
- Фокусуватися на стійкості — більша частина знань, що стосується екології, взаємопов'язаності систем та сталого розвитку, з'явилася нещодавно і ще не стала частиною загального культурного багажу; тому навчання нових поколінь відповідним дисциплінам та навичкам має принципове значення.
- Культивувати інтегральне мислення, а не обмежуватися аналітичним мисленням. Автори зазначають, що навчання системному мисленню недостатнє, оскільки «у системному мисленні зберігається тенденція розглядати реальність у досить механістичних категоріях, нездатних ухопити її органічну інтегральність». Інтегральне ж мислення здатне «сприймати, організовувати, узгоджувати та возз'єднувати окремі фрагменти та досягати справжнього розуміння основоположної реальності». Воно відрізняється від системного мислення, так само як інтеграція відрізняється від агрегації.
- Виходити з плюралізму змісту. Клуб констатує, що багато університетів просувають конкретні школи думки, замість того, щоб «давати молодим умам весь спектр суперечливих та компліментарних перспектив». Сьогоднішні студенти потребують інклюзивної освіти, у якій одні форми знання доповнювали б інші, а не виключали та відкидали їх. Культурне різноманіття так само необхідне для соціальної еволюції, як генетичне для біологічної".
«Come On!» — найсильніший текст, який я читав останнім часом. Це глибока праця, над якою працювали десятки провідних мислителів. Не обов'язково підтримувати Римський клуб або погоджуватися з оцінками, що містяться в доповіді, щоб оцінити значення цього документа. З огляду на вплив Клубу та глибину експертизи авторів, «Come On!» можна вважати авторитетним вираженням поглядів найпередовішої частини світової інтелектуальної та політичної еліти".
На джерело цієї та наступної цитати посилання давати не буду (сподіваюсь, зрозуміло чому; якщо захочете — легко знайдете). Я приводжу ці фрагменти тому, що вони наочно демонструють загострення пристрастей, пов'язане з цією доповіддю.
"Це всього лише друга в історії доповідь власне Римського клубу із сорока трьох — решта були оформлені як доповіді різних експертних груп Римському клубу. Її автори — чинні керівники Римського клубу, його співголови Ернст фон Вайцзеккер (Німеччина) та Андерс Війкман (Швеція). Перший з них — онук бригадефюрера СС Ернста фон Вайцзеккера та племінник екс-президента ФРН Ріхарда фон Вайцзеккера; другий — колишній помічник генерального секретаря ООН, функціонер низки міжнародних організацій, що спеціалізується на проблемах демографії, екології, зміни клімату та гуманітарної допомоги. Тож неформальний статус цього документа надзвичайно високий, що разом з його майже революційним змістом справило ефект «бомби, що розірвалася». <...> Власне, викладені Вайцзеккером та Війкманом на 220 сторінках книжкового тексту концепції, що мають виражений антиглобалістський характер та де-факто вимагають зміни всього способу виробництва/споживання сучасного людства, можна без особливої натяжки віднести до ідеології «лівого фашизму», досить популярної у 20—30-ті роки ХХ століття, але політично знищеної в ході Другої світової війни, вірніше, підготовки до неї".
"Переважна кількість ЗМІ пісяє окропом перед цією ефемерною організацією. Вузьколобі журналісти цитують публікації цього клубу без роздумів, вірять у слово римське як у слово боже. А самі тут же кричать про теорію змови, на чолі якої стоїть цей самий Римський клуб. <...> Що таке Римський клуб? Навіть не вдаючись у довідкові матеріали про цю ефемерну організацію, зауважу головне: це – ніщо. Чому? Тому що, самі подумайте, за п'ятдесят років безперервного аналізу та випуску «розумних» доповідей жодна з них нічого путнього не пояснила та не передбачила. Спробуйте згадати ви, чи є у вашій пам'яті хоч щось цікаве про цей клуб – те, що передбачено, те, що осмислено? <...> Чергова доповідь Римського клубу, озаглавлена «Come On!», написана двома президентами клубу – якимсь Ернстом Вайцзеккером та якимсь Андерсом Війкманом. Хто вони? Невідомо. Точніше, відомо у вузьких колах членів Римського клубу. І цим двом панам допомагали як літературні негри ще тридцять чотири інших члени. <...> Коментатори зазначають, що ця доповідь несе на собі якусь свіжу струю. Ця струя, як весняні запахи матерого самця, приводить аналітиків у майже педерастичний трепет – явно відображає тенденції загниваючої Європи".
Правда, якісна шариковщина? Про себе можу сказати, що пов'язаний з Римським клубом інтелектуальний рух допоміг мені багато чого зрозуміти. Хоча не можна не погодитися з тим, що якісно змінити напрямок руху нинішнього людства Римський клуб і його прихильники не змогли.
Коли я розшарив повідомлення про цю доповідь на Фейсбуці, один з читачів відповів цією цитатою:
"На підвищенні красувався порядок денний, обрамлений зеленню; першим пунктом ішла глобальна урбаністична катастрофа, другим – катастрофа екологічна, потім – кліматична, енергетична та продовольча, після чого обіцяна була перерва. Військова, технологічна та політична катастрофи відкладалися на інший день, разом із дискусією на вільні теми. Доповідачеві відводилося чотири хвилини – забагато, мабуть, адже було заявлено 198 доповідей із 64 країн. Для економії часу доповіді належало вивчити заздалегідь, а оратор лише називав цифри – номери ключових абзаців свого реферату. Щоб краще засвоїти цю премудрість, ми ввімкнули кишенькові магнітофони та міні-комп'ютери; між ними мала зав'язатися потім основна дискусія. Стенлі Хейзлтон зі США одразу приголомшив зал, відкарбувавши: 4, 6, 11, звідки випливає 22; 5, 9, ergo [2] 22; 3, 7, 2, 11, з чого знову ж таки виходить 22!!! Хтось, підвівшись, вигукнув, що все-таки 5 і, можливо, 6, 18, 4. Хейзлтон з льоту спростував заперечення, роз'яснивши, що так чи інак – кругом 22. Зазирнувши в номерний покажчик, я виявив, що 22 означає остаточну катастрофу". Станіслав Лем, "Kongres futurologiczny", 1971.
Пропоную читачам осіліти цей текст в оригіналі та скласти про нього власне враження.