Экология: биология взаимодействия. 1.10. (дополнение) Динамическая типология биосистем

Українська мова (найновіша версія) / Русский язик (обновление прекращено)

1.09. Устойчивість биосистем

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Глава 1. Екология і биосистеми, які она изучает

1.11. Научний метод

1.10. (доповнення) Динамічна типологія біосистем
Розробка типології досліджуваної системи — один з базових етапів її вивчення. Якщо дослідників цікавить зміна станів певного об’єкта або якоїсь категорії об’єктів, ці стани треба вміти розрізняти і називати. 
Типологія і класифікація — способи розбиття множини на підмножини. Співвідношення понять «типологія» і «класифікація» трактується по-різному. Ми згодні з авторами, які вважають, що типологія — це такий спосіб класифікації, при якому об’єкти зіставляються з певними моделями або зразками — типами.
«Типологічне уявлення про різноманіття стоїть «на початку» знання: через особливості сприйняття людиною навколишнього світу воно первинне як у пізнавальному, так і (тому) в історичному аспектах. З іншого боку, типологія, що розуміється як відображення сутнісних уявлень про цей світ, нерідко вважається вершиною пізнавальної діяльності — тією точкою, де знання перетворюється на розуміння» (Павлинов, Любарський, 2011).
Як ясно навіть з наведеної цитати, типологія може бути принципово різною. Розглянемо три типи типології, які назвемо асоціативним, аналітичним і динамічним.
Асоціативна типологія пов’язана з ототожненням окремих об’єктів з певними зразками — типами. Ці типи можуть бути дійсними об’єктами (наприклад, типові екземпляри, що є носіями видових назв у біологічній систематиці) або ідеальними конструктами (як архетипи, комплекси суттєвих ознак, у тій же біологічній систематиці). Слід згадати, що вищі форми людської психічної діяльності базуються саме на здатності нашої психіки встановлювати асоціації між різними феноменами.
Аналітична типологія пов’язана з розбиттям (за певним набором ознак) усієї множини станів об’єктів на групи, які з точки зору такої типології розглядаються як однорідні (з точністю до шуму, пов’язаного з індивідуальною варіабельністю). При побудові такої типології серед множини ознак об’єкта виділяються ті, які важливі для визначення його типу. Саме така типологія є основою есенціалізму (за К. Поппером) — спроби виділення в об’єктах їх прихованих сутнісних властивостей. Прикладом аналітичної типології може бути, наприклад, соціонічна типологія особистості, що походить від типології особистості К. Г. Юнга. До цієї ж категорії належить, наприклад, типологія лісових біогеоценозів В. М. Сукачова.
Залежно від використовуваного набору ознак, за якими визначається тип, за одним і тим же набором даних можуть бути побудовані різні аналітичні класифікації. Так, один і той же тип лісу (тип біогеоценозу), за В. М. Сукачовим, може розвиватися на різних типах ґрунтів. Розроблені альтернативні класифікації лісових ґрунтів, які різною мірою придатні для опису різних ландшафтних зон. Так, типологія П. С. Погребняка більшою мірою відповідає лісовій зоні, а типологія А. Л. Бельгарда — лісостепу і степовим лісам. Розробка аналітичних типологій — важливий шлях з’ясування характеру зв’язку між ознаками, що описують різноманіття класифікованих об’єктів.
Динамічна типологія ґрунтується не лише на аналізі спостережуваного стану об’єкта, але і на прогнозі (у типовому випадку — імовірнісному) його майбутньої динаміки. Динамічним аналогом типології лісових біогеоценозів В. М. Сукачова є динамічна типологія лісу І. С. Мелехова, який доповнив визначення типу лісу вимогою об’єднувати в один тип ділянки, що характеризуються спільністю етапів і тенденцій свого подальшого розвитку, які намітилися. Для побудови динамічної типології лісу необхідно описати закономірності сукцесій (закономірних змін біологічних угруповань в одному місцеперебуванні)
Асоціативна типологія є початковим етапом пізнання різноманіття об’єкта, а динамічна — його вершиною, пов’язаною з тим розумінням, про яке пишуть у наведеній вище цитаті Павлинов і Любарський. Наприклад, у медицині асоціативній типології відповідає опис синдромів (комплексів тісно пов’язаних ознак), що часто мають назви, пов’язані з іменами авторів, які їх описали (синдром Корсакова, синдром Аспергера тощо). Аналітична типологія використовується для створення класифікаторів хвороб, заснованих на їх етіології. Розвиненої динамічної типології в медицині не існує, але її основна суть проявляється в прогнозі перебігу і результату хвороби — саме в тих характеристиках захворювання, які мають найбільше значення з точки зору хворого і суспільства.
Зі сказаного стає ясно, чому побудова динамічної типології тієї або іншої категорії біосистем є закономірним і важливим етапом їх вивчення. Одним зі шляхів побудови такої типології є визначення всієї сукупності їх можливих станів (ідентифікація їх фазового простору), аналіз траєкторій у різних частинах цього фазового простору (на цьому етапі надзвичайно корисним може бути імітаційне моделювання), і, нарешті, виділення басейнів стійкості, що відповідають різним динамічним типам. Ці басейни можуть належати до різних типів стійкості, охарактеризованих у попередньому пункті (рис. 1.8.2). З цієї точки зору, стійкість біосистем — це їх здатність зберігати або закономірно змінювати свій динамічний тип. 
Додаткові матеріали:
Колонка: Від хаосу спостережень до динамічної типології: обговорення на прикладі популяційних систем зелених жаб
Автореферат дисертації: Шабанов, 2015. Еволюційна екологія популяційних систем...
Українська / російська

1.09. Устойчивість биосистем

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Глава 1. Екология і биосистеми, які она изучает

1.11. Научний метод