Эволюция головного мозга у млекопитающих
Еволюція головного мозку у ссавців
З погляду еволюції головного мозку характерне прогресивне збільшення його маси, об’єму та складності організації неокортексу. У ході еволюції архі- та палеокортекс відтісняються до мозкової перегородки.
У тварин різних рядів простежується поступове формування складчастості.
Для ссавців характерні кілька типів організації головного мозку.
Лісенцефалічний тип організації головного мозку характерний для однопрохідних тварин (качкодзьоб ). При цьому типі організації постійно виражена центральна борозна, яка розділяє кіркові структури на лобну і тім'яну частину. Кількісно домінують палеокортекс, а неокортекс займає відносно меншу площу кіркових структур. Відмітною рисою цього типу організації є відсутність мозолистого тіла. У лісенцефалічному мозку між кірковими полями існує перекриття проекцій різних видів чуттів. Нейрони накладаються і отримують інформацію від різних каналів. У корі перекриваються рухова і сенсорна ділянки. У проміжному мозку відбувається поглиблення диференціювання ядер таламуса: спостерігається група, яка у комахоїдних формує асоціативну групу ядер. У корі виділяється ділянка α-мотонейронів, які регулюють α-мотонейрони спинного мозку, це приводить до формування в мозочку неоцеребелума, який включається в регуляцію рухової активності.
У сумчастих зберігається така ж організація головного мозку.
Гіренцефалічний тип організації головного мозку характерний для комахоїдних і гризунів. При даному типі організації з'являється мозолисте тіло, підвищується площа нової кори, проявляються борозни і звивини.
У комахоїдних утворюються дві полісенсорні зони – аналоги асоціативних ділянок.
У гризунів морфологічно виділяються лобна і тім'яна ділянки, але вони ще не виконують роль асоціативних зон. Цю функцію виконують кілька полів неокортексу різної локалізації. Також у цієї групи тварин спостерігається чітка спеціалізація сенсорних зон на певні види чуттів, тобто вони більше між собою не перекриваються. У гризунів з'являється інший варіант проекції зорової інформації ( початково основним було переключення було ретино-тектальне ( однопрохідні, сумчасті, комахоїдні)) – ретино-таламічна. Він відрізняється тим, що основний відбір і обробку інформації здійснюють колінчасті тіла таламуса. У гризунів спостерігаються вже сформовані таламо-кортикальні зв'язки, однак, їх функціональна диференціація відносно слабка.
Дейтерогіренцефалічний тип організації головного мозку характерний для хижих ссавців. У хижаків крім постійних борозен і звивин відбувається значний розвиток складчастості неокортексу. Чітко виділяються диференційовані зони: спеціальні проекційні зони (обробляють інформацію від сенсорної системи), моторні (рухові) зони, добре сформовані асоціативні зони, що представлені в тім'яній частці і лобній. Кіркові асоціативні зони входять до складу двох таламо-кортикальних асоціативних систем:
Таламо-париетальная система отвечает за компоненти вишей нервової системи: участвует в формировании ориентационнїх рефлексов, формирует представление о пространственной схеме тела, участвует в механизмах кратковременной памяти.
Таламо-фронтальная система связана со структурами лимбической системи. Формирует акцептор действия (сравнивает на уровне корковїх форм на сколько соответствует приспособлению результат).
Гоминидний тип організації головного мозку характеризуется у висшїх приматов шестислойним неокортексом. Все функциональние зони кори не перекриваются между собой, формируют три интегративние системи:
Таламо-париетальная, в ее склад входят 5 і 7 поля ассоциативной кори і она виполняет следующие функции: запуск ориентировочной реакции, формування кратковременной памяти, ощущение пространственной схеми тела.
Таламо-фронтальная система обеспечивает оценку обстановки: акцептор результата действия, обеспечивает механизм долговременной памяти, формування тонкїх временнїх связей в результате поведенческїх действий (висшие форми торможения).
Таламо-височная интегральная система обеспечивает висшею регуляцию со сторони кори вегетативнїх функций черезинтегративние центри ЦНС, передусім гипоталамус, миндалевидний комплекс, базальние ядра.
Список літератури:
1. Ноздрачев А.Д. Начала фізіології/ А.Д.Ноздрачов, Ю.І.Баженов, І.А.Баранников та ін.-СПб.:Вид-во "Лань", 2002,-1088с.
2.Шмідт-Нільсен К. Фізіологія тварин: Пристосування і середовище. Книга 1.- М: Мир, 1982,-416с.
3.Еволюційна фізіологія. Ч.1 / За ред. акад. Є.М.Кребса. У серії: "Керівництво з фізіології" - Л:"Наука", 1979,-603с.