Экология: биология взаимодействия. 3.14. (дополнение) Флора, фауна, консорции

Українська мова (найновіша версія) / Російська мова (оновлення припинено)

3.13. Екологічні піраміди

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Розділ 3. Біогеоценологія та екологія угруповань

3.15. (доповнення) ККД екосистем і енергетичні субсидії

3.14. (доповнення) Флора, фауна, консорції
Описуючи живий світ певних територій, часто використовують поняття «флора», «фауна» і ряд інших термінів, пов'язаних із ними за змістом.
Флора — сукупність видів рослин, приурочених до певного географічного простору. Склад флори визначається як сучасними умовами, так і геологічним минулим. Рослинність — сукупність усіх рослинних угруповань на певній території. Рослинний світ — сукупність усіх рослинних організмів. До складу флори часто включають і сукупність видів грибів, проте на сучасному етапі краще говорити про мікобіоту.
Коли йдеться про різноманіття тварин, поняттю «флора» відповідає поняття «фауна» (яке відображає якісний аспект), рослинному світові — тваринний світ, а рослинності — тваринне населення (кількісний аспект).
Флора, рослинність, фауна і тваринне населення можуть бути охарактеризовані за таксономічною, хорологічною, біоморфологічною, екологічною й ценотичною структурами.
Для кожного виду або таксона можна виділити ареал — область земної поверхні, у якій проходять усі етапи життєвого циклу. Виділяють первинні (автохтонні) й вторинні ареали, а також сучасні й потенційні ареали. За їхньою конфігурацією розрізняють суцільні, диз'юнктивні, переривчасті й плямисті ареали. За особливостями використання ареалів протягом життєвого циклу виділяють репродукційні, трофічні, зимувальні й літні ареали. За динамікою виділяють ареали, що розширюються, скорочуються й пульсують.
Тваринне і рослинне населення тісно пов'язані. У пострадянській екології часто істотного значення надають консорціям — функціонально-структурним одиницям біогеоценозу (угруповання). Поняття незалежно запропоноване 1951 року В. М. Беклемішевим і 1952 року Л. Г. Раменським.
Раменський: консорції — це «поєднання різнорідних організмів, тісно пов'язаних один з одним у своїй життєдіяльності відомою спільністю їхньої долі» (Л. І. Номоконов, 1989).
Беклемішев увів термін «консорцій», розглядаючи його як сукупність організмів, пов'язаних з однією особиною виду-едифікатора. В. В. Мазінг запропонував виділяти у складі консорції концентри. Особини першого концентра пов'язані з едифікатором безпосередньо, другого — опосередковано через членів першого концентра і т. д. Найхарактерніші зв'язки едифікатора з членами першого концентра; для лісоутворювальних порід дерев число видів першого концентра може становити близько 1000.
Подальший розвиток учення про консорції привів до поділу консорцій, що розвиваються на живих і на неживих організмах, на автотрофах і на гетеротрофах. Консорції, у центрі яких перебувають автотрофи, можна вважати повночленними, інші — неповночленними. Зазвичай розглядаються популяційні консорції (сукупності пов'язаних популяцій), але можуть розглядатися й індивідуальні консорції.
Н. В. Диліс: «З біогеоценотичної точки зору, консорції є функціональними структурами біоти, які відображають у своїй сукупності різноманіття шляхів переміщення і трансформації речовин та енергії від первинних продуцентів біогеоценозу до всіх консументів і деструкторів, що в ньому беруть участь» (Л. І. Номоконов, 1989).

3.13. Екологічні піраміди

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Розділ 3. Біогеоценологія та екологія угруповань

3.15. (доповнення) Учення про консорції