Экология: биология взаимодействия. 6.14. Концепция устойчивого развития
Согласно принятому международным сообществом определению, устойчивое развитие — это развитие человечества, при котором удовлетворение потребностей настоящего времени не подрывает способности будущих поколений удовлетворять свои потребности. Иными словами, устойчивое развитие — это так...
Українська мова (найновіша версія) / Українська мова (оновлення припинено)
6.13. Військова небезпека
Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Розділ 6. Екологія людини та охорона природи
6.15. (доповнення) Про тваринну природу людини
6.14. Концепція сталого розвитку
Необхідність зміни відносин людства з його середовищем існування є не лише предметом філософського осмислення, а й приводом для практичної діяльності міжнародних структур.
Міжнародна комісія з навколишнього середовища та розвитку («комісія Брундтланд») у 1987 році представила доповідь «Наше спільне майбутнє». У цій доповіді було сформульовано концепцію сталого розвитку.
Цю концепцію було прийнято як програмну ціль людства на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку, що відбулася в Ріо-де-Жанейро в 1992 році. Ця конференція прийняла документ, названий «Порядком денним на XXI століття». Проміжні підсумки виконання цієї програми розглядалися на Всесвітній зустрічі зі сталого розвитку, що відбулася в 2002 році в Йоганнесбурзі (Південна Африка). Однозначно оцінити успіхи міжнародної спільноти у вирішенні поставлених завдань неможливо, проте ясно, що докладуваних зусиль явно недостатньо.
Згідно з визначенням, прийнятим міжнародною спільнотою, сталий розвиток — це розвиток людства, при якому задоволення потреб теперішнього часу не підриває здатності майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Інакше кажучи, сталий розвиток — це такий розвиток людства, який задовольняє його потреби, не звужуючи його можливостей (див. також пункт 6.23).
Очевидно, наприклад, що прискорене спалювання викопного палива аж ніяк не відповідає ідеям сталого розвитку. То що ж робити? Якось обмежувати нинішні потреби людства, наприклад, за допомогою таких домовленостей, як Кіотський протокол. Але ж цих заходів недостатньо? На жаль, сьогодні міжнародна спільнота не має можливості забезпечити навіть реалізацію таких напівзаходів. На жаль, цей приклад показує, що людство ще не доросло до того стану, коли його розвиток почне керуватися розумом, а не стихійними інстинктами та груповим егоїзмом.
На жаль, що далі відкладатиметься початок процесу змін, то різкішими мають бути ці зміни. Якими вони будуть? Будемо сподіватися, що наш вид впорається з еволюційним викликом, що стоїть перед ним, і кожен із нас матиме можливість зробити в це посильний внесок.
6.13. Військова небезпека
Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Розділ 6. Екологія людини та охорона природи
6.15. (доповнення) Про тваринну природу людини