Экология: биология взаимодействия. 5.10. Концепция стресса по Селье

Українська мова (найновіша версія) / Російська мова (оновлення припинено)

5.09. «Взаємодія факторів» і ніша за Гатчінсоном

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Глава 5. Аутекологія та основи середовищезнавства

5.11. Особливості організмів, пов'язані з їхніми розмірами

5.10. Концепція стресу за Сельє
Всупереч поширеній думці, ми не повинні — та й не в змозі — уникати стресу. Але ми можемо використовувати його й насолоджуватися ним, якщо краще пізнаємо його механізми й виробимо відповідну філософію життя.
Ганс Сельє
Як установив 1936 року канадський учений Ганс Сельє, найрізноманітніші впливи на організм людини та інших тварин спричиняють схожу реакцію, пов'язану з діяльністю нервової та ендокринної систем. Таку реакцію спричиняють як фізичні (наприклад, несприятливі кліматичні умови або висока фізична навантаженість), так і психічні впливи; ці впливи можуть бути як несприятливими (як горе), так і сприятливими (як сильна радість).
Стрес (від англ. stress — напруження), або загальний адаптаційний синдром, — неспецифічна відповідь організму на різноманітні впливи.
«Нелегко уявити собі, що холод, спека, ліки, гормони, сум і радість спричиняють однакові біохімічні зрушення в організмі. Однак справа стоїть саме так. Кількісні біохімічні вимірювання показують, що деякі реакції неспецифічні й однакові для всіх видів впливів» (Сельє, 1982).
Значення стресу полягає в тому, що він збільшує можливості організму пристосовуватися до змінених умов і несприятливих факторів. За Сельє, стресова реакція на певний вплив може виявлятися у двох різних формах, що нерідко послідовно змінюють одна одну.
Під час еустресу пристосувальні можливості організму розширюються. Наприклад, у цьому стані організм здатний компенсувати несприятливі значення багатьох екологічних факторів. Зокрема, відомо, що на лінії фронту, перебуваючи у тяжких умовах, солдати надзвичайно рідко хворіють на застуду й «вилікуються» від багатьох хронічних хвороб. У стані боротьби за виживання організм використовує всі наявні в нього енергетичні резерви, щоб пристосуватися до суворих умов. Часто реакція еустресу дозволяє розв'язати проблеми, що стоять перед організмом, і стресова обстановка вичерпує себе. У ході еустресу можна виокремити дві фази: фазу тривоги (дія фактора, що спричинив стрес) і фазу опору, коли здатність організму протистояти впливам зростає.
Гірше, якщо, попри реакцію еустресу, стресовий фактор продовжує діяти. Можливості організму для пристосування до несприятливих умов вичерпуються. Еустрес переходить у дистрес, якому відповідає фаза виснаження. Дистрес — несприятливий прояв стресу, якому сприяє зниження опірності.
«Людина незабаром мала виявити, що її реакції на тривале й незвичне суворе випробування — плавання в холодній воді, лазіння по скелях, відсутність їжі — протікають за одним шаблоном: спочатку вона відчуває труднощі, потім втягується й, нарешті, відчуває, що більше витримати не в змозі. Вона не знала, що ця трифазна реакція — загальний закон поведінки живих істот, що зіткнулися з виснажливим завданням» (Сельє, 1982).
У найгіршому разі дистрес може призвести до загибелі, причому неуважний спостерігач може не зрозуміти, яка причина її спричинила: безпосередньою причиною загибелі може бути не той фактор, який викликав стрес, а якийсь інший. Описана трифазна реакція (фаза тривоги — фаза опору — фаза виснаження) відповідає реакції різних організмів на несприятливі фактори.

5.09. «Взаємодія факторів» і ніша за Гатчінсоном

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Глава 5. Аутекологія та основи середовищезнавства

5.11. Особливості організмів, пов'язані з їхніми розмірами