Экология: биология взаимодействия. 5.07. Принцип толерантности Шелфорда
Принцип Шелфорда можно выразить так. Среди значений любого условия есть определенный диапазон толерантности — тот промежуток, в котором может существовать рассматриваемый организм. Оптимальное значение условия находится внутри этого диапазона. Чем дальше значение условия отклоняется от опти...
Українська мова (найновіша версія) / Російська мова (оновлення припинено)
5.06. Закон мінімуму Лібіха
Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Глава 5. Аутекологія та основи середовищезнавства
5.08. Терміни, що описують толерантність організмів
5.07. Принцип толерантності Шелфорда
Те, який із ресурсів виявиться лімітуючим, визначається законом мінімуму Лібіха. Однак лімітувати можуть не лише ресурси, а й умови! Яким правилам підпорядковується їхня дія?
У 1913 р. американський еколог Віктор Шелфорд висунув принцип екологічної толерантності (витривалості). Згідно з цим правилом, для кожного фактора існує діапазон екологічної толерантності, обмежений нижньою та верхньою кардинальними (критичними) точками, всередині якого можна виділити зони пригнічення й благополуччя. Несприятливими (і лімітуючими) можуть бути як високі, так і низькі значення умов. Тому реакція організму виявляється нульовою і при надмірно низьких, і при гранично високих значеннях важливої для нього умови (рис. 5.7.1).
Рис. 5.7.1. Реакція організму на значення екологічного фактора (умови) — пояснення правила толерантності Шелфорда
Принцип Шелфорда можна виразити так. Серед значень будь-якої умови є певний діапазон толерантності — той проміжок, у якому може існувати розглядуваний організм. Оптимальне значення умови знаходиться всередині цього діапазону. Чим далі значення умови відхиляється від оптимуму, тим сильніше його несприятлива дія на організм. Лімітуючою виявляється та з суттєвих для організму умов, значення якої найсильніше відхиляється від оптимального.
Закон Лібіха та принцип Шелфорда можуть розглядатися як частини правила лімітуючого фактора. Ф. Клементс і В. Шелфорд висунули в 1939 р. концепцію первинного циклу (відбувається стільки базових циклів, наприклад, поділів клітин, на скільки вистачить повного комплексу ресурсів і скільки дозволять інші фактори). А. Тіннеманн запропонував у 1942 р. правило найслабшої ланки в ланцюгу («організм не сильніший від найслабшої ланки в ланцюгу своїх життєвих запитів»). Не слід забувати, що в цих узагальненнях не враховуються багато явищ, які впливають на те, який фактор виявиться лімітуючим. Серед них імовірнісний характер багатьох взаємодій, явище біологічної компенсації, складний характер взаємозв'язків між факторами, прояв дії популяційних і екосистемних механізмів регуляції.
Додаткові матеріали:
Навчальна модель: Екологічні фактори
Колонка: Середні, незрозумілі дози
5.06. Закон мінімуму Лібіха
Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Глава 5. Аутекологія та основи середовищезнавства
5.08. Терміни, що описують толерантність організмів