Рассуждение о книге - "Секс, убийство и смысл жизни", Кенрик Д.

Перед тим як почати читати книгу «Секс, убивство і сенс життя», я вирішила трохи ознайомитися з біографією її автора – Д. Кенрика. З неї я дізналася, що Д. Кенрик — професор психології в Університеті Аризони. Автор 170 наукових статей і книг. Відомий фахівець у галузі соціальної психології, веде блог для журналу "Psychology Today" і займається науковими дослідженнями.
У книзі «Секс, убивство і сенс життя» людська природа розглядається з боку еволюційної психології; Д. Кенрик підводить читача до думки, що за цивілізованою маскою прихована дика натура людини і що люди набагато більше схожі на тварин, ніж ми звикли думати, з усіма своїми гомоцентричними тенденціями і фантазіями сексуального характеру. А неправильна поведінка людей, по суті, насправді є цілком правильною, включно з надмірним споживанням і расовими упередженнями. З книги можна дізнатися справжню природу міжнародних конфліктів і соціальних проблем на численних прикладах, які наводить Д. Кенрик.
Я вирішила виокремити найцікавіші для себе моменти з книги. Наприклад, у книзі описується, що лише чоловіків приниження й образа можуть довести до вбивства; що насправді причина крайньої агресії не в тому, що одна людина говорить іншій, а в тому, як вона це говорить і що стоїть за її інтонацією. Коли один чоловік публічно ображає іншого, незалежно від того, що провокує образу, змінюється статус ображеного. І коли чоловік втрачає свій статус в очах оточення, він стає менш привабливим і в очах жінок. Мені здається, ця думка досить правдоподібна. Ще одна думка, яка мене зачепила, але в правдивості якої я маю сумніви: можливе пояснення статевих відмінностей у разі вчинення вбивства пов’язане з таким мотивом злочину, як бажання вразити оточення. У книзі йдеться, що такий мотив злочину нетиповий для жінок, зате дуже характерний для чоловіків.
Я вважала дуже цікавим той факт, що найчастіше типова жінка вбиває чоловіка або коханця, захищаючись, оскільки боїться, що колись він може вбити її, якщо вона не завдасть удару першою. У книзі наведено три можливі пояснення, чому жінки менш схильні втілювати свої «убивчі» думки. По-перше, жіночі фантазії більш швидкоплинні, ніж чоловічі. 65 % жінок, які переживали такі емоції, сказали, що вони тривали кілька секунд або хвилин, тоді як чоловіків подібні думки не полишають годинами, днями і навіть тижнями. Щодо того, що лише фантазії у чоловіків супроводжуються зловісними деталями, я трохи не згодна; у цьому випадку мені здається, що саме жінки мають більш деталізоване мислення.
Ще одна думка, яка здалася мені дуже правдоподібною: коли люди бачать красивих жінок, у них змінюється адаптаційний рівень того, що вони вважають прекрасним. Побічний ефект від постійного споглядання фотографій красунь для хлопців: реальні жінки, з якими окремо взятий хлопець міг би зустрічатися, не приваблюватимуть його, оскільки його мозок адаптований до картинок, які він сприймає як норму. Якщо молоді чоловіки часто розглядають фотографії топ-моделей, це підриває їхні почуття до реальних жінок із плоті й крові, з якими пов’язане їхнє життя. Ця думка якнайкраще показує, наскільки суспільство зазнає впливу ідей, нав’язаних цим самим суспільством.
Остання думка, яку я хотіла б тут описати: жінкам у межах експерименту були запропоновані зображення різних чоловіків. Жінки одразу запам’ятовували симпатичних чоловіків, що свідчить про те, що вони насамперед схильні звертати увагу на чоловіків з цікавою зовнішністю. Однак у ході експерименту було помічено, що поступово інтерес до красенів слабшає і повністю зникає. Цікаві чоловіки, хоча й привертають увагу жінок, не затримуються надовго в їхній свідомості.
Загалом мені дуже сподобалася ця книга, я знайшла в ній багато нового для себе. Книга підкріпила деякі мої думки на різні теми, а також змусила замислитися над справжньою природою своїх чи чужих, тих чи інших учинків.