Студенческие работы после практики II курса - 2009

Студентські роботи після практики II курсу – 2008
Студентські роботи після практики II курсу – 2010
Студентські роботи після практики II курсу – 2011
Студентські роботи після практики II курсу – 2012 (I частина)
Студентські роботи після практики II курсу – 2012 (II частина)
Студентські роботи після практики II курсу – 2013
Студентські роботи після практики II курсу – 2014
Студентські роботи після практики II курсу – 2015
Студентські роботи після практики II курсу – 2016
Студентські роботи після практики II курсу – 2017

ОСОБЛИВОСТІ ШЛЯХОВОЇ ВОКАЛІЗАЦІЇ СТРАШІВ ПЕМЕНОФІЛАКС ЕСКУЛЕНТУС КОМПЛЕКС ІЗ ОКОЛИЦЬ БІОСТАНЦІЇ ХНУ
Бибік Ю. С.¹, Яковенко Л. В.¹, Яцюк Є. А.²
¹ Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна
² Національний природний парк «Гомольські ліси», вул. Курортна, 156, с. Задонецьке, Зміївського р.н. Харківської області, Україна
У басейні р. Сіверський Донець у Харківській області розташований Сіверсько‑Донецький центр різноманіття зелених жаб, Pelophylax esculentus complex (Borkine et al., 2004; Шабанов та ін., 2006). Тут спільно живуть як представники одного з батьківських видів, Pelophylax ridibundus (Pallas, 1771), так і ди‑ і триплоїдні гібриди з P. lessonae (Camerano, 1882), названі P. esculentus (Linnaeus, 1758). Справжня робота присвячена опису особливостей шлюбної вокалізації самців цих жаб.
У період з 28 червня по 4 липня 2009 р. ми зробили 9 індивідуальних записів шлюбних пісень самців зелених жаб, що вокалізували в руслі Сіверського Дінця та прилеглих струмках у околицях біостанції ХНУ (с. Гайдари, Зміївського р.н. Харківської області). За допомогою спрямованого мікрофона та акустичного цифрового рекордера ми записували пісню окремого індивіда, після чого його відловлювали. Температура повітря під час запису пісень становила близько +23 °C, води – +20 °C.
При ловлі жаб ми проводили попередню оцінку їх таксономічної приналежності за комплексом зовнішніх ознак (Шабанов та ін., 2006). Для визначення плоїдності використовували вимір середнього розміру еритроцитів. Генотип 4 жаб визначено достовірно за допомогою проточної ДНК‑цитометрії у ЦІН РАН (м. Санкт‑Петербург). Сонограми пісень аналізували за допомогою програм Audacity та Statistica.
У ході нашої роботи зареєстровано пісні як представників P. ridibundus, так і ди‑ і триплоїдних представників P. esculentus. Зареєстровані нами трелі поділяються на «хохочі» (типові для P. ridibundus) і «тріщучі» (характерні для P. esculentus). Чітких відмінностей між піснями диплоїдних і триплоїдних P. esculentus, придатних для їх польового визначення, не виявлено. Зафіксовано високе різноманіття пісень за їхньою структурою, кількістю та частотою окремих елементів.

Більшість літературних джерел (наприклад, Plotner, 2005 та ін.) виділяють два структурних елементи шлюбної пісні зелених жаб: вступ (або запевку) і трель. Ми пропонуємо виділяти 4 структурних елементи пісні: запевку, розпевку, трель і ослаблююче завершення. Запевка переходить у розпевку, а у випадку, який можна вважати типічним, за розпевкою слідує трель, проте в окремих випадках після розпевки йде коротке ослаблююче завершення. Описана структура характерна для повної пісні; іноді запевка може відсутня, або пісня може перерватися, не дійшовши до трелі чи ослаблюючого завершення. Аналіз сонограм показує, що запевка, розпевка і трель мають чотирирівневу структуру. Кожна з цих частин пісні складається з груп імпульсів, сформованих звуковими коливаннями. Кожна група, у свою чергу, підрозділена на підгрупи імпульсів. Ослаблююче завершення характеризується трьома структурними рівнями (без рівня підгруп імпульсів). Можливо, порівняння кількісних характеристик окремих елементів пісні дозволить встановити характерні для кожної форми жаб особливості шлюбної вокалізації самців. Для цього необхідне збільшення кількості індивідуальних записів пісень жаб.
Представлені тут результати отримані в ході виконання навчально‑дослідної роботи студентів під час практики II курсу з зоології хребетних.
Summary. In this work we consider writing songs wedding vocalizations of male green frogs. As a result of their analysis in the songs were selected such parts as presentor, warming, warble and sagging part. All these elements have a four-level structure (a group of pulses, pulses, sub-pulses and sound waves), and the sagging part of a three-level structure (no sub-pulses). Differences between the songs of diploid and triploid forms were not detected.
Автори дякують І. Зацепі, О. Новиковій, Ю. Рудневій та А. Хандоженко за допомогу у виконанні роботи, старшим науковим співробітникам ЦІН РАН С. Н. Литвинчуку та Ю. М. Розанову за визначення генотипів жаб, а доценту Д. А. Шабанову за наукове керівництво даною роботою.
Бибік Ю. С., Яковенко Л. В., Яцюк Є. А. (науковий керівник – Шабанов Д. А.). Особливості шлюбної вокалізації самців Pelophylax esculentus complex із околиць біостанції ХНУ // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали IV Міжнародної конференції молодих науковців. – Харків: ППВ «Нове слово», 2009. – с. 264‑265.
ДОСЛІДЖЕННЯ РОЗМІРІВ ЕРИТРОЦИТІВ ЗЕЛЕНИХ ЖАБ ІЗ ОКОЛИЦЬ БІОСТАНЦІЇ ХНУ
Новикова О. Ю., Руднева Ю. В., Хандоженко А. С.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет, пл. Свободи, 4, м. Харків, 61077, Україна e‑mail: julia‑genl989@mail.ru, asya.kr@bk.ru
Біостанція ХНУ розташована в межах Сіверсько‑Донецького центру різноманіття зелених жаб (Pelophylax esculentus complex). Тут мешкає один із видів‑батьків, здатних до міжвидової гібридизації, Pelophylax ridibundus, та геміклональні ди‑, три‑ і, у виняткових випадках, тетраплоїдні гібриди, названі P. esculentus. Другий батьківський вид, P. lessonae, тут відсутній (Шабанов та ін., 2006 р.).
Визначення диплоїдних і поліплоїдних особин жаб у польових умовах стикається зі значними труднощами через перекриття діапазонів їхньої морфологічної змінності. Для Західної Європи показано, що ди‑ і триплоїдні жаби відрізняються розміром еритроцитів (Plotner, 2005). Завданням нашої роботи було визначення передбачуваної плоїдності жаб, спійманих в околицях біостанції ХНУ, з подальшою перевіркою цих результатів за допомогою достовірних методів.
Для розрізнення у польових умовах P. ridibundus і P. esculentus використовується кілька зовнішніх ознак: розмір і форма п'яткового бугра, колір резонаторів, співвідношення довжини стегна і гомілки, загальний характер забарвлення. Ми відібрали 33 особи, які за одними ознаками нагадували P. ridibundus, а за іншими – P. esculentus. У жаб відрізали пальці, вичавили на предметне скло краплю крові, розмазали її і висушили на повітрі. На отриманому препараті вимірювали довжину і ширину 20 випадково обраних еритроцитів. Вимірювання проводили за допомогою мікроскопа з об’єктивом х20 та окуляр‑мікрометром х15. Результати вимірювань для подальшої обробки заносили в базу даних, створену за допомогою програмного пакету «Statistica 6».
Вивчені нами особи були розподілені на дві групи: зі середньою довжиною еритроцитів менше 28 мкм (ймовірно диплоїди, 23 шт.) і більше 28 мкм (ймовірно триплоїди, 10 шт.). Граничне значення середнього розміру еритроцитів обрано нами з урахуванням зареєстрованого розподілу вивчених жаб за цим параметром і відповідно до даних, наведених у літературі (Plotner, 2005). У передбачуваних диплоїдів розмір еритроцитів не пов’язаний з довжиною тіла, а у ймовірних триплоїдів демонструє позитивну кореляцію (незначну; g = 0,39; p = 0,27). Середня довжина еритроцитів диплоїдів склала 24,0 мкм, у триплоїдів – 30,3 мкм.
Для перевірки результатів визначення плоїдності за розміром еритроцитів 9 вивчених нами жаб було проаналізовано проточною ДНК‑цитометрією у ЦІН РАН (м. Санкт‑Петербург). 4 з них ми визначили як диплоїди (підтверджено для 4), 5 – як триплоїди (підтверджено для 4). Жабу зі середньою довжиною еритроцитів 28,52 мкм, диплоїдну P. ridibundus, за даними ЦІН РАН, ми помилково ідентифікували як передбачуваного триплоїда. Слід зазначити, що один із триплоїдів мав практично такий самий середній розмір еритроцитів – 28,96 мкм. Отже, можна припустити, що для особин, середній розмір еритроцитів яких близький до критичного, надійне визначення їх плоїдності ускладнюється. Незважаючи на це, визначення розміру еритроцитів може використовуватись як експрес‑метод для попередньої оцінки плоїдності зелених жаб.
Ця робота виконана як УІРС у рамках навчально‑польової практики з зоології хребетних. Автори висловлюють подяку всім студентам, які брали участь у ловлі жаб, за допомогу у виконанні роботи, старшим науковим співробітникам ЦІН РАН (м. Санкт‑Петербург) С. Н. Литвинчуку та Ю. М. Розанову за визначення плоїдності жаб за допомогою проточної ДНК‑цитометрії, а доценту кафедри зоології та екології тварин ХНУ Шабанову Д. А. – за наукове керівництво даною роботою.
Новикова О. Ю., Руднева Ю. В., Хандоженко А. С. (науковий керівник – Шабанов Д. А.). Дослідження розмірів еритроцитів зелених жаб із околиць біостанції ХНУ // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали IV Міжнародної конференції молодих науковців. – Харків: ППВ «Нове слово», 2009. – с. 279‑280.
ОЦІНКА ЧИСЛЕННОСТІ ГРУПУВАНЬ ЗЕЛЕНИХ ЖАБ В ОКОЛИЦЯХ БІОСТАНЦІЇ ХАРЬКІВСЬКОГО УНІВЕРСИТЕТУ
Худякова Є. І., Водоп’янова О. А., Водяницка О. С.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет, пл. Свободи, 4, м. Харків, 61077, Україна e‑mail: hudyakova.l@ya.ru
У склад комплексу зелених жаб (Ranidae, Anura, Amphibia), Pelophylax esculentus complex, входять ставкова, Pelophylax lessonae (Camerano, 1882), і озерна, Pelophylax ridibundus (Pallas, 1771), жаби, а також їх гібрид – їстівна жаба, Pelophylax esculentus (Linnaeus, 1758). Завдяки здатності батьківських видів до гібридизації та геміклональній спадковості у гібридних жаб усі ці три форми можуть населяти одне середовище і спільно розмножуватись, утворюючи змішані геміклональні популяційні системи (далі – ГПС). В цілому для Сіверсько‑Донецького центру різноманіття зелених жаб характерні ГПС, що складаються з диплоїдних P. ridibundus та диплоїдних і триплоїдних представників P. esculentus.
У нашій роботі проведено оцінку чисельності локальних групувань жаб, розташованих у двох ділянках пойми р. Сіверський Донец: «Велика стариця» (49,6232° Ш, 36,3356° Зд) і «Стариця Лади» (49,6291° Ш, 36,3366° Зд). У період з 24 червня по 7 вересня 2009 р. жаб ловили вночі з човна за допомогою ліхтаря. Збирали всіх статево зрілих особин, що перебували у зоні видимості. Загальна кількість спійманих особин склала 444 особи. Орієнтовне визначення приналежності спійманих особин до P. ridibundus або P. esculentus проводилось за розміром і формою п'яткового бугра, відносною довжиною гомілки, наявністю жовтого забарвлення на верхній стороні стегон; у ряду особин за морфологічними ознаками визначити не вдалося.
На спійманих жабах шляхом відрізання фаланг пальців наносилась групова мітка (відповідна часу та місцю відлову). Переважну частину особин випускали назад у місце відлову, частину випускали в місце, не точно відповідне місцю поїмки (русло Сіверського Дону), деякі екземпляри були вилучені для подальших досліджень. При повторних виловах підраховувалась кількість раніше позначених особин. На підставі припущення про рівність частки позначених особин у вибірці та у групуванні в цілому, чисельність групування оцінювали за формулою:
Чисельність групування = (Чисельність вибірки × Загальна кількість позначених) / Кількість позначених у вибірці.
У «Велику старицю» 25 червня випущено 20 позначених особин. Серед 55 особин, спійманих 1 липня, позначених особин було 3; оцінка чисельності групування склала (55 × 20)/73 = 367 особин. Для 12 липня аналогічна оцінка склала (42 × 67)/78 = 352 особи, а для 7 вересня – (25 × 104)/8 = 325 особи. Аналогічні оцінки чисельності групування в «Стариця Лади» склали (49 × 18)/4 = 221 особа для 1 липня і (74 × 31)/8 = 287 особей для 13 липня. Як видно, різні оцінки цих двох величин узгоджуються, що свідчить про придатність використаного нами методу оцінки чисельності.
У ході роботи зафіксовано зміну складу вивчених групувань. У «Великій старицї» співвідношення P. ridibundus/P. esculentus/неідентифіковані 24 червня (під час нересту) становило 9/13/7, 30 червня (у період закінчення нересту) – 36/10/8, 15 липня (після нересту) – 36/4/0, а 7 вересня (під час осінньої підготовки до зимівлі) – 24/1/0. З урахуванням невизначеності, внесеної неідентифікованими особинами, відмінності між розподілами, зафіксованими під час нересту та після значного часу після його завершення, виявляються статистично значимими за критерієм χ² (p = 0,0002). Це може свідчити про відтік P. esculentus зі старич та русел у наземні місця після завершення нересту.
Автори висловлюють подяку доценту Д. А. Шабанову за керівництво даною роботою в рамках навчальної практики II курсу, а також аспіранту Г. А. Мазепі, науковому співробітнику А. В. Коршунову та студентам 3‑го курсу біологічного факультету ХНУ за допомогу у виконанні роботи.
Худякова Є. І., Водоп’янова О. А., Водяницка О. С. (науковий керівник – Шабанов Д. А.). Оцінка чисельності групувань зелених жаб в околицях біостанції Харківського університету // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали IV Міжнародної конференції молодих науковців. – Харків: ППВ «Нове слово», 2009. – с. 286‑287.
ЧИ МОЖЕ УСПІВАННЯ СТУДЕНТІВ БУТИ ПОВ’ЯЗАНЕ З ВІДПІТКАМИ ЇХ ПАЛЬЦІВ?
Михайлова О. В., Д’яченко Є. В., Кечеджи А. Е., Махний Т. І.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет, пл. Свободи, 4, м. Харків, 61077, Україна e‑mail: bloodraven3245@rambler.ru
Дерматогліфіка – наука, що вивчає шкірні узори, утворені лініями на дистальних фалангах пальців, долонях і підошвах стоп, а також їх співвідношення з фізичними та психологічними якостями особистості. Таке співвідношення можливе, бо ряд генів впливає як на розвиток пальцевих узорів (формування у 3‑4‑му місяці ембріонального розвитку), так і на формування головного мозку.
У нашій роботі розглянуто узори дистальних фаланг пальців 166 людей – студентів II‑IV курсів, а також викладачів і співробітників біологічного факультету ХНУ. При описі шкірних рисунків за основу взято класифікацію Френсіса Гальтона, що включає три основні типи узорів: завитки, петлі (ульнарні та радіальні, залежно від напрямку відкриття) та дуги. Ми описували відбитки пальців, змазаних штампувальною фарбою, на папері, а також досліджували самі узори на чистих руках при достатньому освітленні. Результати опису заносили в базу даних, створену за допомогою програмного пакету «Statistica 6». Основні типи узорів розподілені за складністю у такому порядку: дуга – ульнарна петля – радіальна петля – завиток. Для кожного досліджуваного обчислювалися загальні характеристики пальцевих узорів: рівень асиметрії, їх складність і типічність. Складність узору на кожному пальці, а також загальні характеристики пальцевих узорів порівнювалися з статтю, правшістю чи лівшістю, а також середнім балом, отриманим студентами під час тестування в загальних курсах зоології хребетних та екології (лектор – доцент Д. А. Шабанов). Для виявлення значущих зв’язків використано непараметричний коефіцієнт кореляції Спірмена.
Виявлено достовірну негативну кореляцію між середнім балом, отриманим студентами при тестуванні з зоології хребетних, та характером узору на великих пальцях (rSp = ‑0,24, p < 0,05 для правої руки та rSp = ‑0,20, p < 0,05 для лівої). Подібного зв’язку з результатами тестування з екології не виявлено. Це може бути пов’язано з тим, що успішність у зоологічних тестах більше базується на запам’ятовуванні фактів, тобто на процесах пам’яті, а в екології значну роль відіграє розуміння матеріалу. Крім того, результат тестів з зоології значно корелює з типічністю узорів на всіх десяти пальцях (rSp = 0,21, p < 0,05), а також зі складністю узору (rSp = ‑0,23, p < 0,05). Цікавим є також кореляція характеру узору на третьому пальці правої руки з статтю (rSp = 0,16, p < 0,05). Так, наприклад, завитки значно частіше зустрічаються на цьому пальці у чоловіків, ніж у жінок. Малюнки ж на всіх 10 пальцях у чоловіків загалом більш типічні, ніж у жінок, хоча це частково суперечить усталеним уявленням про вищу змінливість представників чоловічої статі.
Ми припускаємо, що наявність зазначених кореляцій підтверджує тонкий зв’язок пальцевих узорів з організацією нервової системи людини, а також вказує на роль вроджених факторів у визначенні рівня академічної успішності.
Summary. Finger patterns of biology faculty students have been investigate using Galton classification. Their correlation with sex and results according to the zoological tests has been illustrated.
Висловлюємо щиру подяку за ідею роботи та наукове керівництво доценту кафедри зоології та екології тварин, к. б. н. Шабанову Д. А.
Михайлова О. В., Д’яченко Є. В., Кечеджи А. Е., Махний Т. І. (науковий керівник – Шабанов Д. А.). Чи може успішність студентів бути пов’язана з відбитками їх пальців? // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали IV Міжнародної конференції молодих науковців. – Харків: ППВ «Нове слово», 2009. – с. 115‑116.