Під яке надзавдання слід вибудовувати систему шкільної освіти? (програмний текст 2014 р.)

Під яке надзавдання
слід вибудовувати систему шкільної освіти?

Дмитро Шабанов

Опубліковано в інтернет-виданні "Лівий берег" 13 травня 2014 р.

Немає сумнівів, що людство вже вступило в смугу глобальних проблем, що безперервно змінюють одна одну, і, отже, безперестанної глибокої зміни обставин життя і пристосувань до них. Відповідно освіта має готувати людину до постійної адаптації до нестабільного середовища.
Мені це здається очевидним. Абсолютно неочевидно — як це робити…

Надзавдання освіти в сучасній Україні втрачене

Більшість із нас — продукти системи освіти СРСР. Сталінське завдання «перемогти» змінило хрущовське «наздогнати і перегнати», а потім і брежнєвське «вистояти». Радянський Союз тримався на дешевому використанні робочої сили, вирощеної в єдиній системі освіти, від дитячих садочків до докторантури. Школа в СРСР орієнтувалася на вивчення наук, освоєння технологій і розвиток конформізму.

Радянський Союз не переміг, не наздогнав і навіть не вистояв. В уламках імперії освіта почала деградувати, і Україна не виявилася винятком. Учителі-викладачі не знають до пуття, навіщо вони вчать, школярі-студенти не розуміють, навіщо вчаться. Розрізнені компоненти системи освіти розв'язують свої окремі завдання. ВНЗ стають підприємствами платного надання освітніх послуг, школи — організаціями, що займають час дітей і забезпечують потрібне голосування на виборах їхніми батьками.

Що робить держава, коли освітні установи зайняті імітацією роботи? Посилює контроль і шукає можливості заробітку для контролюючих структур. Шизофренічна звітність не дуже-то заважає імітаторам, але зате душить нечисленні острівці живої роботи. Чи варто дивуватися, що в нас кваліфікована робоча сила часто коштує дешевше за некваліфіковану?

Що робить будь-яку, у тому числі, і соціальну, систему єдиним цілим? Цільова функція, розв'язуване завдання, яке вибудовує характер зв'язків між її компонентами. Щоб система освіти стала цілісною, їй потрібне надзавдання.

Переробки друкованих або електронних підручників без зміни їхньої концепції не приведуть до зміни якості освіти

За Табачника міністерство освіти максимізувало вигідні для нього грошові потоки. Один з них був пов'язаний з випуском нових підручників. За кількістю помилок у відібраних підручниках легко зрозуміти, що їхня якість не була головним інтересом конкурсної комісії. Чи зупинився процес змін заради змін сьогодні? Поки не знаю.

Ще один перспективний грошовий потік був пов'язаний з переведенням підручників в електронну форму. Ось забезпечимо кожного школяра планшетом з новими підручниками…

Мені пощастило брати участь у програмі інформатизації освіти в Росії. Наш проект (Д. А. Шабанов, А. Г. Козленко, М. А. Кравченко. Інноваційний навчально-методичний комплекс «Екологія. Конструювання біосфери»), який був закінчений у 2008 р., називали одним з найкращих досягнень цієї програми. Результат нашої роботи отримав відмінні відгуки, тріумфально пройшов апробацію і був вилучений з використання. Привід — копірайтна пастка, поставлена програмістською фірмою. Причина, у найширшому розумінні, — невідповідність завдання нашого курсу завданням, що розв'язуються в реальній школі…

Так ось, я чітко переконався, що перехід на електронні підручники виправданий, якщо зумовлений зміною завдання, яке стоїть перед навчальним процесом. Прогрес технологій — не самоціль. Саме надзавдання освіти має визначати і спосіб навчання, і форму підручників.

Людство перебуває на переломі своєї історії; у найближчому майбутньому на нього чекають неминучі зміни характеру відносин із середовищем існування

Ми занурені у злобу дня, забуваючи про те, що майбутнє неминуче принесе нам глибокі зміни. Сьогоднішнє людство існує за рахунок невідновних ресурсів, перш за все — горючих копалин. Запаси органіки, які накопичувалися в надрах Землі за мільйон років, ми спалюємо за рік.

Ми не знаємо, скільки людей може гідно жити на нашій планеті, не виснажуючи її ресурси. Часто називають цифру в 500 мільйонів людей — як за часів Шекспіра. Зараз Землю населяє 7 з лишком мільярдів. Нестача їжі, енергії, води, руйнування природних екосистем, забруднення і війни — наслідок такої чисельності людства. Але ємність Землі залежить від характеру відносин майбутнього людства із середовищем. Навіть якщо зростання людства зупиниться, за теперішньої залежності від вичерпних ресурсів воно проіснує недовго.

Отже, наш спосіб життя зміниться. Чи можемо ми однозначно передбачити ці зміни? Ні. Вони можуть бути еволюційними, революційними, катастрофічними — майбутнє покаже. Але ясно, що вони супроводжуватимуться соціальними конфліктами і відіб'ються на кожній людині.

Пошук способу зміни відносин із середовищем, які збережуть людство, — завдання, у якого немає заздалегідь відомого розв'язання. Його доведеться виробляти на ходу, у ході самих змін

Описана проблема породжує вал безвідповідальних тверджень і необґрунтованих рекомендацій від тих, хто «знає, як треба». Переходимо на «органічну» їжу! Будемо жити як наші прадіди! Заборонимо ГМО! Закриємо країну для «інородців»! Зобов'яжемо корінних жителів мати багато дітей! Заборонимо мати більше однієї дитини!

Усе це — шкідливі міфи. Чому? Через брак місця тут не поясню. Але зверніть увагу: обговорення цих ідей потребує культурного і наукового фундаменту, який має бути сформований освітою.

Не сподівайтеся, що рішення знайдуть компетентні інстанції. Моделювання неспостережуваних подій — найскладніше завдання. Його можна розв'язувати лише з високим ступенем невизначеності. Компетентні інстанції розв'язуватимуть свої завдання, а розв'язання нашого спільного надзавдання нам доведеться шукати спільно. І для цього потрібні підготовлені громадяни.

А може, рішення вже й немає, і людство приречене? Ми не можемо бути в цьому впевнені. Наша доля — шукати рішення, припускаючи, що ми ще можемо вплинути на хід подій. Нам доведеться шукати рішення, перебудовуючись на ходу.

Проблема, про яку я говорю, усвідомлена міжнародними організаціями. Людство ставить перед собою завдання переходу до сталого (sustainable development) або, краще сказати, — невиснажливого розвитку. Наповнити це рішення конкретним змістом — завдання кожної політичної нації і кожного відповідального громадянина.

Надзавданням середньої освіти має стати підготовка учнів до визначення оптимального шляху переходу людства до невиснажливого розвитку, до пошуку місця і ролі в цьому переході своєї країни і самих себе

Надзавдання для освіти має бути частиною національної ідеї: сенсу, що організовує буття країни і народу. Консенсусної національної ідеї в нас поки немає. Нам пропонують і повернення до національних і конфесійних витоків, і вступ до ЄС, і звільнення від впливу Росії, і забезпечене життя «простої людини», і навіть месіанську роль України у світі.

Але уявімо собі: ми в ЄС, Україна — забезпечена країна, національні традиції в пошані. Що далі? Неминуча глибока перебудова всього людства, зміна нашого способу життя, найсерйозніші соціальні зрушення. Чи готові ми до цього? Ні.

Термінові завдання, що стоять перед нами, мають бути розв'язані. Але наше надзавдання має бути пов'язане з надзавданням людства. Розв'язувати його треба, щонайменше, на чотирьох рівнях: людства в цілому, народу (політичної нації України), локальної громади і кожної окремої людини.

Ми повинні бути готові до переходу людства до невиснажливого розвитку, нам треба знайти місце в майбутньому людстві для всієї країни і кожного з нас. Це — завдання виняткової складності. Значить, школа має готувати молодь до їх розв'язання.

Доведеться перебудувати викладання:
— природничих наук, особливо екології і біології в цілому, а також середовищезнавства;
— соціально-політичних наук;
— технологій, що спираються на точні і природничі науки;
— філологічних наук, необхідних для взаємодії всередині соціуму і людства.

Виховна робота має бути націлена на розвиток уміння приймати рішення і коригувати свої дії в динамічному середовищі.

Навчальний матеріал має бути перебудований відповідно до логіки, що відповідає надзавданню системи освіти 

Чи відповідають поставленому надзавданню теперішні програми, підручники і методики? Ні, вони мають іншу спрямованість. Значить, їх треба міняти, розуміючи, заради чого ми йдемо на ці зміни.

Зараз при вивченні більшості наук матеріал вибудовують в академічній логіці. Приміром, вивчаючи генетику, розповідають про її появу, викладають закони Менделя, хромосомну генетику Моргана і т.д. Це годиться для університетського курсу, що читається мотивованим студентам, і не підходить для середньої школи. Там треба йти від проблем, які школяр розв'язує зараз, до тих, які він розв'язуватиме в майбутньому.

Підхід «від проблем» приведе до іншого компонування навчального матеріалу. Приблизно так… А ви знаєте про проблему генетичного вантажу в людських популяціях? Чи приведе послаблення відбракування нездорових людей до зростання частки носіїв генетичних аномалій? Як можна блокувати несприятливі наслідки накопичення генетичного вантажу? А як проявляється генетичний дефект у ході розвитку? А чи можна цим керувати? А чи можна «виправити» ген? А які знання для цього потрібні?

Увесь скільки-небудь важливий матеріал, що вивчається в сучасній школі, знайде своє місце в новій матриці. І така перебудова не означатиме збільшення навантаження, адже і школяреві, і учневі стане набагато зрозуміліше, навіщо треба освоювати той чи інший розділ програми.

Знання ефективно засвоюються в ході їх застосування; унікальні можливості для цього відкриває моделювання

У нашому комплексі «Екологія. Конструювання біосфери» ми спиралися на моделювання. Хочеш зрозуміти певний феномен — зроби його модель! Тобі треба буде розібратися в теоретичних основах, але зате ти тут же застосуєш нові знання в захопливому, творчому процесі.

Обговорюване тут надзавдання школи потребує широкого використання моделей — і навчальних, і створюваних самими учнями. Найпростіші моделі, зроблені на загальнодоступному програмному інструментарії, мають колосальну навчальну і евристичну цінність. Робота з ними — це і серйозне навчання, і гра, і творчий процес. Вона виховує ті якості, які знадобляться зрілій людині, що адаптується до мінливого світу…

До речі, і сама освіта, і саме пізнання — теж є створення і вдосконалення моделей! Ми створюємо і розвиваємо «малі» моделі, удосконалюючи «велику» модель — наші уявлення про дійсність і наші відносини з нею.

Навчальні комплекси, що забезпечують розв'язання надзавдання освіти, будуть мережевими; їхній зміст буде весь час поповнюватися і перебудовуватися

Як перевести школу на розв'язання поставленого надзавдання? З усього комплексу проблем (фінансових, організаційних та ін.) я обговорю тут лише один аспект: розробку навчально-методичного забезпечення.

Традиційні друковані підручники для розв'язання описаного завдання недостатні. Їхній «життєвий цикл» не забезпечить необхідну зв'язність і актуальність навчальних матеріалів. У електронних навчальних засобів є свої переваги: інтерактивність, інтеграцію з мультимедіа і засобами моделювання, можливість індивідуалізації навчальної траєкторії. На жаль, прийнята сьогодні модель випуску підручників на дисках теж не розв'яже завдання, що стоїть перед нами.

Потрібен мережевий комплекс, побудований на програмному забезпеченні дистанційної освіти. Він має бути придатний і для онлайн-роботи, і для використання в умовах періодичного підключення. Його зміст має створюватися на основі технологій як Web 1.0 (задаватися авторами ресурсу), так і Web 2.0 (створюватися взаємодіючими користувачами). Наприклад, без участі користувачів неможливо задіяти локальний рівень: аналіз і розв'язання проблем району, міста, регіону.

Поєднання авторського доробку і колективної творчості дозволить широко застосовувати сучасні форми навчання, наприклад, проектну роботу. В ідеалі школярі могли б самоорганізовуватися (при збереженні спрямовуючої ролі вчителів) для розв'язання актуальних локальних завдань, отримуючи необхідні для їхнього життя соціальні навички.

Створення навчального комплексу, що забезпечує розв'язання поставленого надзавдання, непосильне для будь-якого видавництва; це завдання зможе розв'язати тільки потужний класичний університет

Описаний динамічний навчальний комплекс може бути створений тільки колективом фахівців різного профілю. Робота з ним потребуватиме спеціально підготовлених педагогів. Яка ж організація зможе це забезпечити?

Університет. Класичний університет із серйозними науково-педагогічними школами, кваліфікованими ІТ-фахівцями, центром дистанційної освіти і системою підготовки педагогів. Він міг би створити необхідні робочі групи, отримати міністерські дозволи і грифи, підготувати вчителів, а потім підтримувати і розвивати комплекс. Я вважаю, що найкраще це зробить Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.

Поки що йдеться про мою ініціативу (хоча мої колеги обговорюють її з інтересом). Щоб університет, міністерство, педагоги, батьки і самі учні прийняли ці ідеї, вони мають пройти серйозне обговорення. Ця стаття — затравка для такого обговорення. А сам я хотів би зайнятися переробкою курсу біології (з акцентом на екологію), націлюючи його на розв'язання справді гідного надзавдання для освіти.

Отже.

Надзавданням для шкільної освіти в Україні має стати підготовка учнів до визначення оптимального шляху переходу людства до невиснажливого розвитку, до пошуку місця і ролі в цьому переході країни і самого себе. Для його розв'язання потрібна розробка мережевого навчального комплексу. Його створення і підтримка — завдання для класичного університету.

Пропоную всім зацікавленим особам і організаціям конкретизувати це завдання і приступити до його розв'язання.