Казань-Елабуга. Почти случайные фотографии

Це вокзал. Не єдиний (основні функції виконують величезні суперсучасні конструкції), але, мабуть, найстаріша будівля
 

Найперше я пішов до Волги. Хотів скупатися. Скупатися не довелося (брудно), але на величезну річку подивився
 

Біла плиска — точнісінько, як наша
 

Вони нададуть...
 

А потім пішов у центр. Красиво до одуріння
 

Звісно, мені було цікаво потрапити в Казанський Кремль. Ця скульптура стоїть на площі перед входом
 

Вхід...
 

Усередині — величезна територія з основними адміністративними будівлями. Тут і там розкидані інсталяції італійського дизайнера, на кшталт цієї колпиці
 

Здебільшого Кремль — новороб. Оригінал був знищений Іваном Грозним з превеликим старанням
 

На задньому плані — мечеть, що вразила мою уяву, коли я під’їжджав уночі до міста. Вона чудово підсвічена: просто сяє і здається, що висить у небі. Нічне фото нижче — не моє фото, воно взяте з Вікіпедії. Те, що я побачив із потяга, було ще крутіше

 
У мене вийшло простіше:

Ось вона. Це головна мечеть Татарстану. Називається Кул Шаріф. Названа на честь останнього імама Татарського ханства, який був одним із керівників оборони Казані проти військ Івана Грозного
 

У цю мечеть пускають відвідувачів! Я пішов... Краса незвичайна
 

Фрагмент дверей. Взагалі, кожним фрагментом цієї будівлі можна милуватися
 

На цокольному поверсі — музей. Його головні експонати — книги і мініатюри
 

Повернувшись, я розповідав про поїздку і про відвідування мечеті одному зі своїх розумних колег, який знає про моє скептичне ставлення до всіх культів (і, здається, поділяє таке ставлення). Я говорив, що відчув у цій мечеті таке ж благоговіння, як і в кращих християнських соборах, які відвідував коли-небудь. Той зацікавився: "То і тебе проняло? А уяви, як це діє на інших, менш загартованих людей..."
 

Коран. Сучасне, але особливо цінне видання
 

Нахабство? Це мій автопортрет-відображення в склі, що захищає Коран
 

Поряд — виставка графіки
 

Ювелірна копія самої мечеті...
 

...і діти поряд з нею. Вони, як і всі відвідувачі, в бахілах
 

Ще одна інсталяція
 

Вулиці Кремля
 

Фрагменти старої кладки
 

Вид на Волгу. Від об’єму простору, який можна охопити одним поглядом, перехоплює дух
  

А це — ворота президентської резиденції
 

І тут теж можна довго розглядати деталі
 

Непросте місто, що й казати...
 

Кожен із цих будинків можна розглядати подовгу
 

А це — православний храм на території Кремля
 

Усе. Пішов із Кремля
 

А це — зілант, символ Казані. Вважається, що він жив на пагорбі, де був побудований Кремль, ...
 

... ось тут
 

Колишній педінститут, тепер — частина Казанського університету. Там була колізія, коли мені призначили зустріч біля головної будівлі університету, а я просто не зміг припустити, що така будівля не є головною
 

До нього веде вулиця, розташована по берегах річки. Прямо в річці — фонтани
 

Величезна скульптура, яка, як з’ясувалося при ближчому огляді...
 

...складається з полину, що росте подекуди догори ногами
 

Річка тече з озера, в якому розташований просто-таки циклопічний фонтан
 

Поряд — ще ряди фонтанів, керованих "фонтаномузикою"
 

Майже дістає до сонця...
 

Є, де помочити ноги
 

Біля фонтанів грає безліч дітей
 

Оцініть розміри: фігурки людей — суттєво ближче за фонтан!
 

Знайти наркотики — не проблема. Таких написів, зроблених трафаретом, бачив чимало
 

Мені пояснили, що це — арабський, а не татарський стиль
 

Менш пафосний автопортрет
 

Один із моїх фейсбучних "френдів" регулярно викладає фотографії їжі, яку з’їв. Наслідую його приклад. Це знято в пивному домі. Чорне пиво було прекрасним, а до нього на дерев’яній дошці принесли гарячу, шиплячу і димлячу сковороду з баранячою ковбаскою і овочами. Ах...
 

Православна дзвіниця
 

Усе, це вже Єлабуга. Відкриття фестивалю. У ньому взяло участь близько двохсот учителів, які могли ходити на майстер-класи на вибір (плюс ще на деякі заходи). Класи проводили люди мало не з кількох країн; крім мене, з України не було нікого (зате були Сингапур, Німеччина і Туреччина)
 

Подивіться на обличчя! Це відкриття. Татарські танці
 

Уперше бачу електроскрипки. Уперше бачу, щоб граючи на скрипках, танцювали при цьому. Уперше бачу, щоб зі сцени при всіх цих заходах било полум’я з димом
 

А так вони уявляють собі росіян. Це ті ж люди, які були татарами кілька кадрів тому. "Пошкреби росіянина — знайдеш татарина" (Карамзін)
 

І всілякі молодіжності...
 

А це — дівчата, що сервірують шампанським біля входу в студентську їдальню (як вам назва?). Я був дещо шокований (але шампанське взяв і випив, а дівчина в цей час сяюче мені усміхалася). Я запитав у колеги: чи не страждає людська гідність цих красунь від того, що їх використовують як предмети меблів? Відповідь була така: це татарки; для ісламських дівчат така поведінка — нормальна.
Так, до речі, в камері схову на вокзалі Казані працюють (і тягають важелезні сумки) жінки. Мені було соромно, щоб приймальниця сама тягла мій рюкзак, а вона, схоже, навіть не зрозуміла, що мене бентежить. А в таксі, під час повернення з Єлабуги, я наполіг, щоб дівчина, яку закачувало, сиділа спереду; дві інші жінки (випадкові попутниці, як і дівчина) були незадоволені, що жінка сидить на передньому сидінні, у той час, як чоловік — на задньому. Ну тут велика розмова, не пов’язана з фотографіями...
Так, ще дещо з того ж банкету. Оскільки показаний на банкеті танець мав явно герпетологічний характер, викладу його запис. Публіка була в захваті.  
...а мені безбарвні пітони-альбіноси ніколи не подобалися. Природне забарвлення набагато привабливіше... І танцівниця надмірно переграє
 

А це — стенд неважливо де, так і неважливо на якій стіні (але стіні цілком офіційній). Я здивувався і запитав: випадково чи портрет політичного діяча опинився поряд з цитатою, сусідство з якою можна розглядати як компрометуюче? Відповідь була така: тут ні і не може бути нічого випадкового. Все ретельно обдумувалося...
 

І, наостанок, просто вулиця старої Єлабуги...
Що залишилося від поїздки? У ці фотографії вмістилася лише мала частина. Дякую тим, хто організував цю поїздку, і дякую гостинним господарям!