Экология: биология взаимодействия. 6.17. (дополнение) Уникальные экологические особенности человека

Українська мова (найновіша версія) / Українська мова (оновлення припинено)

6.16. (доповнення) Чим людина відрізняється від інших тварин?

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Розділ 6. Екологія людини та охорона природи

6.18. (доповнення) Культурне успадкування як спосіб передачі набутих ознак

6.17. (доповнення) Унікальні екологічні особливості людини
Щоб визначити унікальні особливості нашого виду, слід порівняти популяції людей і популяції будь-яких інших видів тварин екологічно — тобто з погляду обміну речовиною, енергією та інформацією.
Усі тварини мешкають у складі популяцій — сукупностей особин, що населяють певні місцеіснування й експлуатують їхні ресурси. Це стосується й видів-космополітів, що трапляються по всій Землі. Людина — не просто вид-космополіт, а єдиний глобальний вид. Людство — не просто сукупність особин виду Homo sapiens Linnaeus, 1758, а сутність із властивостями, що відсутні у її частин. Спробуйте уявити собі аналогічне поняття, що стосується будь-якого іншого виду!
Різниця між видом-космополітом і глобальним видом полягає не в широті поширення, а в характері взаємодії між популяціями. Наприклад, сіра пацюк (щур) є космополітом і мешкає майже скрізь, де й людина, а також де-не-де ще. Але кожна популяція щурів існує лише за рахунок ресурсів свого місцеіснування. Спорожніє комора — зникне популяція щурів, що мешкає в ній. Частина особин загине, частина мігрує в інші місця. Але ніколи дві популяції щурів не обмінюватимуться ресурсами.
У скількох країнах вироблені предмети, якими щодня користується більшість із нас? Обмін ресурсами між популяціями — типова особливість нашого виду. Ми знаємо різні форми такого обміну — від торгівлі до війни або навіть гуманітарної допомоги. Зараз не n популяцій людини експлуатує ресурси n місць існування, а єдине людство експлуатує біосферу в цілому.
Ще одна принципова особливість стосується характеру знарядь, що їх використовує людина. Очевидна особливість наших знарядь — те, що вони складніші, ніж знаряддя інших видів. Але це не головна відмінність. Знаряддя можна поділити на дві групи: ті, що функціонують завдяки енергії людини, яка їх використовує (лопата), і ті, що самі перетворюють енергію й ресурси (екскаватор). Між цими двома категоріями лежить перехідна — знаряддя, що використовують енергію інших тварин (наприклад, плуг, який тягне худоба). Використання проміжної категорії не є унікальною особливістю людини (розширений фенотип, за Р. Докінзом, багатьох видів тварин включає маніпулювання іншими видами), а використання другої категорії — наша унікальна особливість. Її першим прикладом було використання вогню.
Зазначені дві базові особливості людини (обмін ресурсами та використання зовнішніх процесів, що трансформують енергію) проявилися як мінімум на рівні Homo erectus. Нинішнє глобальне людство — результат логічного розвитку наслідків, що випливають із цих надбань.
Максимальна «стеля» потоку енергії, що трансформується всіма іншими тваринами, визначається поточною первинною продукцією (кількістю «зв'язаної» сонячної енергії). Людство перевершило ці межі завдяки ще одній унікальній ознаці: використанню горючих копалин (первинної продукції минулих геологічних епох, що зберігається у вигляді вугілля, нафти, газу тощо) і навіть використанню атомної енергії.

Рис. 6.17.1. Освоюючи нові способи отримання енергії, людство переходить від використання актуального сонячного випромінювання до «розконсервування» дедалі давніших енергетичних джерел
Принципово новою особливістю людини з цього погляду є те, що вона підтримує нинішній спосіб життя завдяки використанню невідновлюваних ресурсів. Для сучасної людини це — невід'ємна частина її способу життя (частина її екологічної ніші). Це робить наше існування особливо нестійким — той характер відносин людства із середовищем, що склався в останні десятиліття, не може бути продовжений протягом тривалого часу. Згідно з приблизною оцінкою, людство зараз знищує за рік стільки горючих копалин, скільки їх утворювалося протягом мільйона років!
Усі живі організми використовують ті чи інші способи обміну інформацією, але лише у людини інформаційний обмін подолав відстані (нас цікавлять події на іншому боці планети) і час — хоча б лише в один бік (ми читаємо тексти, написані давно померлими людьми). Це стало можливим завдяки появі потужних каналів передачі інформації, не пов'язаних із функціонуванням нашого тіла (писемності, електромагнітним та оптичним методам запису й передачі даних).
Більшу частину використовуваної ним енергії людина перетворює не своїм тілом, а за допомогою техносфери — відокремленої частини неживої природи, що має багато властивостей живого (для техносфери характерний обмін речовин, технічна еволюція, «життєвий цикл» окремих одиниць тощо). З діяльністю техносфери пов'язаний і викид у біосферу ксенобіотиків (речовин, чужорідних живому).
Відходи техніки, що надходять у біосферу внаслідок діяльності людини, мають важливу якість, яка відсутня у відходів усіх видів організмів. Їхня кількість у біосфері не регулюється. Кількість будь-якої речовини, що надходить у біосферу внаслідок якогось природного процесу, вичерпується внаслідок протилежно спрямованого процесу. Інакше й бути не могло, раз спостережувана нами глобальна система виявилася відносно стабільною. А людина забезпечує швидкі зміни, запускаючи нові процеси, результати яких жодним чином не регулюються в біосфері.
Розпочатий список можна продовжувати, однак він не може вичерпати специфічні характеристики людини. Ще кілька тисяч років тому перераховані особливості не були характерні для нашого виду, але він уже вирізнявся серед інших тварин. За рахунок чого ж?

Додаткові матеріали:
Колонка: Енергія ранкової кави
Колонка: Що відбивається в чашці кави?
Колонка: Кава і хтонічні сили
Колонка: Планетарна кава
Колонка: Кава і третя природа
Колонка: Кава і со-знання ноосфери

6.16. (доповнення) Чим людина відрізняється від інших тварин?

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Розділ 6. Екологія людини та охорона природи

6.18. (доповнення) Культурне успадкування як спосіб передачі набутих ознак