VI. Клас Aves-09. Екскурсії з Тетяною Атемасовою. Птахи узбережжя та луків

Птахи на узбережжях водойм, заплавних та суходільних луках

Заплави річок з їх луками та чагарниками багаті на птахів через велике різноманіття стацій. Заплава річки містить у собі власне річище з піщаними мілинами та стрімкими берегами; водойми заплави (озера та стариці), зарослі очеретом, комишем, вищою водяною рослинністю, кропивою та невеличкими чагарничками; крім того, на заплавних луках де-не-де трапляються куртини дерев. Всі зазначені стації створюють велику мозаїчність. Є певні групи птахів, що притаманні кожній з цих стацій.

Серед заростей очеретів і комишу на вікнах води озер та стариць можна побачити крижня. У червні зазвичай самиці вже водять виводки, а самці ховаються по небезпечних місцях, бо линяють і не здатні до польоту. 

Крижень

В очеретах навколо водойм гніздяться вовчок та бугай – птахи роду Botaurus, спорідненого чаплям. Частіше можна побачити вовчка, забарвленого у жовто-чорні кольори, що перелітає між окремими ділянками. Бугая чути навесні, коли він гучним глухим звуком «Бу-у-у» (занурює дзьоб у воду та видихає) позначає межі своєї ділянки. Він рідко виходить за межі очеретів. Живиться водними безхребетними. 

Бугай

Очеретяні зарості навколо озер та стариць є місцем годування чапель – сірої, квака, великої очепури та рудої. Вони полюють на рибу, застигаючи над водою і згодом, майже непомітно для ока, різким рухом вхоплюють рибу, спритно повертаючи її у дзьобі головою до себе. При ковтанні шия у чаплі розширюється майже вдвічі. Гніздяться чаплі як на деревах (сіра, велика чепура, квак), так і у чагарниках в очереті (руда, велика чепура, квак), утворюючи колонії. 

Над очеретами озер та стариць іноді може пролетіти болотний лунь, що гніздиться саме тут. Самець та самиця забарвлені по-різному. Лунь гніздиться в очеретах, трохи вище рівня води і живиться яйцями, пташенятами, дрібними хребетними на озерах та навколишніх луках. 

Над берегами річок часто можна побачити чорного шуліку, що низько ширяє над урізом води. Він збирає тут корм – рибу, жаб, інших дрібних хребетних та безхребетних. Чорного шуліку можна відрізнити за вирізкою на хвості. У решти хижих птахів хвіст має рівний край. Гніздиться чорний шуліка на деревах у заплавних лісах, часто декілька пар поряд – що нечасто трапляється у хижаків.

Над озерами та старицями у заплаві, а також над річковими затоками із стоячою водою зазвичай можна побачити мартинів – озерного та сизого та крячків – річкового, чорного, білокрилого. Вони полюють на рибу, видобуваючи її на льоту з поверхні. Гніздяться мартини та крячки колоніями на піщаних островах, на землі.

Мартин озерний

Річковий крячок

Там, де берег річки або озера позбавлений густих заростей, можна зустріти невеликого кулика – набережника. Він постійно перелітає з однієї ділянки берега на іншу, мало не торкаючись крилами води. Набережника можна зустріти всюди: на морському узбережжі, на березі озера і річки, на лісових порожистих річках і потічках. Його відрізняє неяскраве сірувате забарвлення, міцна статура та відносно недовгі ноги блакитного кольору. Гніздиться набережник на піщаних мілинах вздовж річища, у ямці на землі.

Набережник

Якщо на берегах річок і озер є піщані або галькові мілини, то завжди можна побачити малого пісочника. Дрібочучим бігом він стрімко носиться по прибережній смузі, видаючи свій закличний крик «йп-йп-йп-йп ...».

На річкових заводях біля очерету трапляються деякі пастушкові птахи з ряду Журавлеподібні – забарвлені в темні тони лиска і водяна курочка. Гніздяться в очеретах, споруджуючи високе гніздо з торішніх стебел. 

Лиска

Водяна курочка

На озерах та старицях заплави вночі можна почути найбільш утаємничених пастушкових – погонича та пастушка. Їх розрізняють за піснею. Гніздяться ці птахи в очеретах, ретельно ховаючи гніздо. Живляться водними безхребетними та виходять за межі очеретяних заростей нечасто.

Погонич

Пастушок

Найголосніший з усіх пастушкових – деркач. Над заплавними луками вночі можна далеко чути його спів «крекс-крекс». Гніздиться на заплавних луках, серед трави. Птах, що токуе, може підпустити до себе близько, але побачити його нелегко, оскільки він завжди ховається в траві. Злітає він вкрай неохоче.

Деркач

Осцилограма пісні деркача (на слайді) добре піддається аналізу. Доведено, що за будовою пісні можна виокремити конкретного птаха (він може траплятись на тій самій ділянці декілька років поспіль) та окрему групу (навіть, популяцію), визначивши межу між географічно різними піснями деркачів.

На берегах невеличких річок, а іноді й у заплаві Сіверського Дінця можна зустріти журавля сірого – коли птахи закінчують гніздовий сезон і виводять молодь, що вже вміє літати на відкриті луки. Гніздиться сірий журавель на лісових болотах і в очеретяних заростях на річищах степових річок, будуючи гніздо на рівні води із торішніх стебел очерету.

Сірий журавель

Ідучи вздовж річища, можна побачити яскраво-блакитного птаха, що летить низько над водою із гучним присвистом. Коли птах сідає на гілку, що скорчить з берега, видно його яскраво-помаранчеве черевце та довгий дзьоб. Голубий рибалочка гніздиться окремими парами в обривах біля річки, іноді в крутих узбіччях дороги або в яру, зазвичай недалеко від води, але буває і на відстані декількох сотень метрів. Нора риється власне птахами й може займатися з року в рік. Живиться дрібною рибою, добуваючи її в приповерхневих шарах води. Часто можна бачити рибалочку, що сидить над водою на виступаючій гілці з рибою, яку він глушить ударом об гілку.

Рибалочка

Поруч на урвистих стрімких берегах річок будує нори берегова ластівка. Вона гніздиться колоніями (до декількох сотень нір) біля води, але за сприятливих умов може будувати колонії і на віддаленні (стінки глиняного кар’єру до 1 км від води). Нора завглибшки 1 м споруджується самими птахами, в кінці гніздова камера вимощується травою. Живиться, як і всі ластівки, комахами, У польоті п’є воду.

Берегова ластівка

Там, де берег річки або озера позбавлений густих заростей, тримаються добре знайомі всім білі плиски. мають звичку безперервно качати хвостом. Плиски сидять на виступаючих з води каменях або бігають дрібним кроком по мілині. Гніздяться під карнизом річкового берега, будуючи гніздо на виступаючому коріння. Але останнім часом білі плиски стали частіше траплятися на території селищ, власне біостанції, гніздячись під дахами, у штучних гніздівлях, збираючи корм – комах на асфальтованих шляхах. 

Біла плиска

Прирічкові заливні луки і купинники іноді бувають дуже великими. Найчастіше трапляються на очі тут жовті плиски. Сидячи на високих стеблах лучних трав або на гілках кущів, вони видають короткі позиви або тихо щебечуть. 

Жовта плиска

Все частіше трапляється на луках жовтоголова плиска – вона вважається індикатором остепнення луків, бо мешкає зазвичай у більш сухій південній місцевості. Всі види плисок гніздяться на землі, у ямці, ретельно виплетеною травою. 

У першій половині червня на очеретяних заростях навколо озер, стариць та річних заток токують і співають різні види очеретянок і кобилочок. 

Біля води на стеблах очерету або рогозу співає один з представників родини Кобилочкові – солов'їна кобилочка. Її пісня теж часто чутна вдень, хоча вона, як і всі інші кобилочки – нічний співак. Ії найближчий родич, річкова кобилочка за співом нагадує комаху-цвіркуна.

Солов'їна кобилочка

Річкова кобилочка

Найбільша з очеретянок – велика, тримається біля річки або озера і співає, сидячи на очереті або в кущах, залитих водою. Починається пісня завжди з низьких крякаючи звуків, які, чергуючись з верескливими вигуками, поступово стають більш високими. Вона складається з 5-6 групп звуків, що лунають одна за одною: «керекере-кракра-крукру-кірікірі-Кікі».

Велика очеретянка

У денний час на берегах річок і озер, порослих водно-болотною рослинністю, найчастіше можна зустріти очеретянку лучну, або «борсучка». Птаха назвали так за темні і світлі поздовжні смуги на голові, «як у борсука». Спів цієї очеретянки складається з високих посвистів, тріскучих і верескливих вигуків, що швидко змінюють один одного і видаються в хаотичній послідовності: «Цири-Цири-тере-тере-тере ... чіп ... чіп ... чіп ... тр-тр тр ... клі-лілілі- клі-лілілі .. чи ... чи ... тере ... ». Часто в пісні очеретянки лучної можна вловити звуки, перейняті у інших птахів – куликів, жовтих плисок тощо. Під час співу ця очеретянка вибирається на піднесені гілки куща або сідає на найвищі тростинки. Лучна – одна з найбільш активно співаючих птахів заплави. Пісню її можна почути як вдень, так і вночі, починаючи з моменту прильоту і до кінця липня.

Досить звичайна в річкових заплавах і інша очеретянка – чагарникова. Пісня є поквапливе, дуже різноманітне і мелодійне щебетання, що складається з комбінацій свистячих і тріскучих складів, а також точно скопійованих сигналів різних птахів. Тримається вона в чагарниковій зоні заплави. Для неї характерний нічний спів, проте часто її голос можна почути і вдень. Очеретянки і кобилочки будують гнізда-корзиночки на очереті, заплітаючи в стінки гнізда очеретини або стебла кропиви.

Ставкова очеретянка

Там, де очеретяні зарості у заплаві сполучаються із вербовими чагарниками гніздиться синьошийка. У нашій заплаві можна побачити птахів із білою та червоною зірочкою посеред вола, забарвленого у синій колір. Це різні підвиди. Синьошийка будує гніздо біля комля верби чагарникової у розгалуженні стовбура.

Синьошийка

У щільних очеретах можна побачити досить яскраву вусату синицю. Самці мають добре помітні чорні «вуса», що виділяються на загальному світло-помаранчевому забарвленні. 

Сутора, вусата синиця

Над річищем на тонких гілках верби будує свої гнізда ремез. Гніздо нагадує «рукавичку», ретельно сплетену з рослинного пуху очеретяного суцвіття і проплетене для міцності травою. Таке гніздо птах вибудовує щороку нове.

Реміз

На березі річки або озера в очеретах або заростях вербових кущів біля води часто можна чути неквапливі звуки, що нагадують цвірінькання горобця: «Джі-Джі-три-тюрі-дзі-три». Вони регулярно повторюються через однакові проміжки часу. Це співає очеретяна вівсянка.

Очеретяна вівсянка

Якщо на заливних луках, в річкових долинах і заплавах озер ростуть чагарники, то на їх гілках або поруч на землі можна знайти гнізда птахів, властивих лісовим узліссям і вирубкам. Це сорокопуд терновий, сіра кропив'янка, звичайна вівсянка. На окремих ділянках луків гніздяться також перепілка, сіра куріпка, польовий жайворонок, лучний щеврик.

Здебільшого серед суходільних луків поза заплавою можна зустріти представників ряду Куроподібних – сіру куріпку, перепілку та фазана. Сіра куріпка тримається виводками до 15 птахів разом, полюбляє край сільськогосподарських угідь, чагарник та суходільні луки. Після виводу молодих птахів вони кочують, навіть взимку до наступного гніздового сезону. Гніздиться на землі. Перепілку зазвичай чути серед поля із сільгоспкультурами; гніздиться вона на землі і за сезон встигає вивести 2-3 виводки. Звичайного фазана останнім часом широко реінтродукують – випускають молодняк у місця, де він колись мешкав. За умови теплої зими деякі птахи виживають та залишаються – його можна зустріти на суходільних або навіть на заплавних луках, на полях та городах. Гніздиться на землі. Фазан має, як усі куроподібні «вибуховий» політ: птах здіймається, квохчучи, вертикально (чим лякає потенційного хижака), а потім переходить у горизонтальний політ на невеликій висоті.

Сіра куріпка

Перепілка

Фазан

Типові хижаки заплавних та суходільних луків – луні: польовий та лучний. Вони ширяють на невеликій висоті, виглядаючи здобич на землі – дрібних хребетних. Польового луня можна бачити ї над сільськогосподарськими угіллями, перелогами, багатими на дрібних мишоподібних гризунів. Лунів легко відрізнити за постановкою крил під кутом (літерою V) та довгим хвостом. Гніздяться на землі.

Серед суходільних луків по урвищах, будь-яких заглибленнях у ґрунті (навіть колії від трактора) можна зустріти нори бджолоїдки золотистої. Дорослі птахи зазвичай відпочивають на деревах поруч. Бджолоїдка живиться у польоті крупними комахами (джмелями, бабками, тощо). Зазвичай птахи ширяють високо в повітрі і видають призовні крики «фру-фру». Після закінчення гніздування в гніздовий камері формується підстилка, що складається з хітинових решток.

Бджолоїдка

Над сільськогосподарськими угіддями, перелогами та суходолами особливо навесні часто можна чути спів польового жайворонка. Він будує гніздо на землі, у невеличкому заглибленні, вистилаючи його травою. Гніздову ділянку він позначає співом, піднімаючись високо у повітрі, безперервно співаючи. Споріднений вид – чубатий жайворонок (посмітюх) частіше можна спостерігати по околицях сіл, де він збирає насіння вздовж доріг.

Посмітюх

Польовий жайворонок

Трав’янки – чорноголова та лучна трапляються як на заплавних, так і на суходільних луках, але на останніх частіше. Самець зазвичай сидить на невисокому кущі чи міцній травині (цикорій, коров’як) та співає або чатує на небезпеку. Самка у гнізді біля підніжжя насиджує кладку. У чорноголової трав’янки може бути 2 і навіть 3 виводки на сезон.

Травянка лучна

Травянка чорноголова

Якщо на луках ростуть чагарники, то тут можна почути спів сірої кропив'янки, чечевиці, звичайної вівсянки, зустріти сорокопуда тернового. Його міцний гачкуватий дзьоб дозволяє впоратися з такою здобиччю, як ящірки, нориці і дрібні птахи. Своїх жертв сорокопуд наколює на гострі сучки і відриває їм голови. Хижацька діяльність сорокопуда посилюється в погану погоду, коли активність комах, за якими він в основному полює, знижується. Регулярної демонстративної пісні у цього сорокопуда немає, лише в момент залицяння до самки. 

Окремі купини дерев серед відкритого простору заплавних та суходільних луків часто дають прилисток суто лісовим видам (тут можна зустріти синиць, зеленяка, дроздів), але мають і свій власний набір видів. Горлиця звичайна, або туртур трапляється як по узлісся лісового масиву, так і по краю лісових осередків серед відкритого простору. Тут вона будує рихле ( як у всіх голубів) гніздо. Часто на деревах серед луків та узліссях дібров можна спостерігати вухату сову (особливо у зимовий період – великими зграями). Її приваблюють сюди кинуті гнізда воронових, зокрема – сірої ворони, оскільки самотужки гнізд вона не будує. Наразі вухата сова частіше гніздиться серед міських кварталів, займаючи старі гнізда сороки.

Звичайна горлиця

Вухата сова

Групи дерев у заплаві або на суходільному луці є місцем, де трапляється родинне тріо зозуль – саме тут вони зустрічаються, контролюють певну територію, на якій підкидають яйця у гнізда птахів (кобилочок, очеретянок, вільшанки, синьощийки, сорокопуда, плиски тощо). Самець та самиця мають різні за будовою шлюбні сигнали: відоме всім «ку-ку» є піснею самця. Самиця видає тихе «булькотіння».

Зозуля

Групи дерев на відкритому просторі (найчастіше у заплаві) є місцем природного гніздування сірої ворони. В середині літа на них можна помітити родинні угруповання – дорослі птахи та 2-3 молодих, що вже набули повного оперення. Тут вони відпочивають, звідси вилітають годуватися дрібними хребетними на луки та зерном – на поля. Взагалі всі воронові всеїдні.

Сіра ворона

Чагарники та невеликі дерева на заплавних та суходільних луках є місцем гніздування тернового сорокопуда.

Терновий сорокопуд

У місцях, де відкритий простір сполучається із лісовими ділянками, у чагарниках зазвичай можна почути весь «набір» кропив’янок: сіру, садову, велику (яструбину).

Велика кропив'янка

Садова кропив'янка

Сіра кропив'янка

Крім птахів, зазначених вище, в норах, головним чином на обривах степових ярів, поселяються також деякі види, що гніздяться в більш північних широтах в дуплах, серед каміння або в будівлях людини. Це шпак, кам'янка, обидва види горобців.