Пять новостей об инопланетянах

А на восьмий день Творець створив інопланетян?

Крім усього іншого, у Ватикані є й авторитетна наукова установа — Ватиканська Обсерваторія. До недавнього часу її директором був американський єзуїт Джордж Койн. Відповідно до рішення папи Бенедикта XVI Койна відправлено у відставку (але він зберіг пост президента Фонду Ватиканської Обсерваторії), а на його місце призначено аргентинського священника Хосе Фунеса.

Давши з приводу нового призначення кілька інтерв'ю, Фунес заперечує, що Койн втратив посаду за свою прихильність до теорії еволюційного походження людини й критику креаціонізму. Сам новий папа — прихильник розумного творіння (не плутати з «науковим креаціонізмом» — пародією і на науку, і на віру). Наступник директора обсерваторії високо оцінив рівень роботи свого попередника й відмовився відповідати на провокаційні питання про власне ставлення до теорії еволюції. Фунес заявив, що він виступає за хорошу науку й хороше богослов'я, і не більше того. Зате він сам торкнувся іншої гострої теми — інопланетного життя.

Фунес сказав, що останні відкриття збільшують імовірність виявлення інопланетного життя. «Головний астроном» вважає, що таке відкриття не створить нездоланних проблем для богослов'я: інопланетян слід розглядати як наших братів і творіння Бога. Християнське богослов'я вже зверталося до цієї проблеми й дійшло висновку, що Христа слід вважати рятівником і інопланетян. Утім, зберігається й ряд проблем — від поширення на чуже життя первородного гріха до питання існування спільного космічного Адама. Здається, що підстав дійти якихось антицерковних висновків у цій (поки умоглядній) проблемі більше, ніж у відносно зрозумілішому питанні еволюції земного життя.

Деякі коментатори вважають, що такі заяви високопоставленого священника-вченого можуть відображати якісь наявні в розпорядженні Ватикану дані про інопланетне життя. Утім, імовірніше, і слова Фунеса, і надії коментаторів лише виражають давнє бажання людства не почуватися самотнім — те саме почуття, яке є одним з поживних джерел і самої віри.

Космічні прогулянки

Голландські біологи дослідили можливість виживання лишайників у відкритому космосі на російському супутнику «Фотон-М2», що злітав на орбіту минулого літа. Два види лишайників протягом двох тижнів з успіхом витримали вакуум, жорстке випромінювання й великі перепади температури. У космосі лишайники призупинили життєдіяльність, а повернувшись «додому», продовжили рости як ні в чому не бувало (їх знадобилося захищати лише від перегріву при зльоті й посадці).

Лишайник - симбіотичний організм, що складається з гриба й водорості, фактично міні-екосистема. Отже, комплекс з грибів і рослин здатний подорожувати у відкритому космосі. А як щодо тварин?

У тих же лишайниках мешкають тихоходи - восьминогі істоти завдовжки менше міліметра. Відомо, що висохлий тихохід здатний виносити навіть жорсткіші впливи, ніж ті, що зазнав лишайник. Потрапивши у воду, тихохід оживає й переходить до активності. За деякими даними, термін життя цього малорухомого створіння може перевищувати сто років (щоправда, він складається з коротких періодів активності, що перемежовуються напівжиттям у висохлому стані).

Отже, можна припускати, що представники всіх трьох головних груп земного життя здатні подорожувати у відкритому космосі. Такий «подарунок», потрапивши на відповідну планету, одразу сформував би там багате й різноманітне життя.

Шкода, що голландці посилали в космос зразки лишайника без тихоходів.

А комету не шкода?

4 липня, у День Незалежності США, Америка завдасть ракетного удару по кометі Темпеля-Туттля (Tempel 1). Точніше, не Америка, а американський космічний корабель «Deep Impact», запущений близько півроку тому. За добу до часу «Ч» він випустить самонавідну ракету вагою в півтонни, яка зіткнеться з кометою. Результат зіткнення «агресор» спостерігатиме з відстані 500 км.

Заплановане захід порівнюють зі спробою пострілом, зробленим з однієї летючої кулі, вразити іншу та ще й спостерігати за влученням. Сюрреалістичний характер цієї затії відображений навіть у назві корабля: «Deep Impact» - так називався випущений у 1998 році фантастичний фільм про бомбардування комети, що загрожувала Землі (у російському прокаті - «Зіткнення з безоднею»).

Навіщо потрібен цей дорогий експеримент? Публіці згодували таке пояснення: при руйнуванні комети можна буде визначити, з якої речовини вона складається, що допоможе прогресу науки. Ще один резон - захистити Землю від можливих небезпечних контактів з астероїдами й кометами. Не треба забувати й про суто військове значення проєкту (садонути ракетою можна й по космічному кораблю), і просто про підгадану до національного свята демонстрацію технологічної потужності.

Очікуючи чергового тріумфу людського розуму, замислимося про наслідки експерименту. Що станеться з кометою, точно невідомо. Найімовірніше, удар виб'є на поверхні її ядра (поперечником приблизно 6 км) кратер розміром з футбольне поле, хоча можливі й катастрофічніші варіанти. Утім, за будь-якого розвитку подій уламки, що утворилися, начебто не становитимуть небезпеки для нашої планети. А ось саму хвостату зорю хіба не шкода?

Комета Темпеля-Туттля, відкрита німецьким астрономом Ернстом Темпелем у 1867 році, обертається навколо Сонця з періодом у п'ять з половиною років. Як будь-яка комета, вона поступово «втрачає у вазі» під впливом сонячного вітру (породжуючи метеорний потік Леонід), так що руйнівний експеримент лише трохи прискорить природний процес.

Згідно з однією з точок зору, унікальні об'єкти, які не можуть бути відтворені людиною, слід охороняти - і не лише заради можливої користі, яку вони можуть принести, але й просто з етичних міркувань. Неповторний кожен вид на нашій планеті, неповторна особистість кожної людини, неповторні твори мистецтва, створені людським генієм, неповторна кожна комета в небесах над нашими головами. Ви скажете, що комета приречена на смерть і без нашого втручання? Але те, що види вимирають, люди вмирають, а шедеври мистецтва руйнуються, не робить їхнє знищення етично прийнятним.

Утім, нарікання запізнилися, проєкт був запланований ще п'ять років тому й тепер напевно відбудеться, якщо, звісно, не завадить якась технічна несправність. Учені відчують задоволення від розв'язання найскладнішої інженерної задачі, обивателі подивуються можливостям нових технологій. Але чи можна поручитися, що очевидці руйнування комети не зазнають частку того кайфу, який надихав вандалів, що штурмували Рим?

Ми втомилися від самотності

За дні, що минули з виходу останньої «Комп'ютерри», встигла з'явитися й потьмяніти велика сенсація. Експедиція Сибірського громадсько-державного фонду «Тунгуський космічний феномен» побувала в районі вибуху 1908 року. За повідомленнями членів експедиції, там нібито знайдено ряд техногенних конструкцій, зокрема — стрижнів різного розміру. Їхній склад до кінця не з'ясований, але начебто незвичний. Підкреслюється, що дослідження знахідок буде продовжено. Схоже, фактичний бік справи цим вичерпується.

ЗМІ забезпечили інформацію про знахідки експедиції своїми коментарями та взятими з інших джерел фотографіями. Закордонні експерти висловили цілком обґрунтовану недовіру. Колеса закрутилися…

Цікаве, однак, інше. Здобутих фактів учасникам експедиції вистачило, щоб припустити, нібито інопланетна цивілізація відвела від Землі удар великого метеорита за допомогою космічного корабля. Метеорит влетів в атмосферу по дотичній, а корабель (чи його модуль) загинув. Саме його рештки й знайдені зараз у тайзі. Головний ґандж цього пояснення очевидний: воно надто відповідає популярному нині дискурсу, пов'язаному з пошуком інопланетян і захистом від метеоритної загрози.

Те, що людина взаємодіє зі світом не напряму, а через посередництво пізнавальних моделей, було помічено ще багато століть (якщо не тисячоліть) тому, однак тема не втратила актуальності ні на йоту. Залежно від освіти та інтересів спостерігача в нього будуть актуалізовані ті чи інші моделі. Вельми ймовірно, що ті явища, які в середньовіччі тлумачилися як витівки ангелів і бісів, тепер приписуються діям інопланетян. Суть події перебуває поза поясненням, а пояснення відповідає розхожій міфології.

На жаль, урахування міфології наших днів абсолютно необхідне. Розглянемо один приклад. NASA у співпраці з рядом американських університетів спроєктувало апарат для пошуку життя на інших планетах, названий Zoe. Це рухомий пристрій, здатний переміщатися пересіченою місцевістю, брати проби й розпізнавати різноманітні форми життя. У ході польових випробувань цієї осені прототип конструкції планується запустити в самостійну подорож пустелею Атакама на півночі Чилі. Імовірно, за дорогим виробом поки все ж наглядатимуть, хоча його призначення — працювати в повній самотності.

Що відчує місцевий житель, випадково натрапивши на такий апарат? Як він витлумачить його походження й призначення? Що повинні зробити конструктори, щоб спрямувати думки людини, яка знайшла дивний механізм, у раціональному напрямку?

Спадає на думку одне рішення: помістити на апараті напис, що пояснює, ким і навіщо він створений. Імовірно, чилієць скоріше зрозуміє напис не англійською, а іспанською. І як скласти його, щоб він викликав довіру? Чи це повинен бути динамік, що віщає проникливим голосом?

Імовірно, коли остаточний варіант апарата відправлять на Марс, аналогічні пояснення треба буде скласти по-марсіанськи?

Інопланетяни користуються кабельним телебаченням

Френк Дрейк (Frank Drake), один з найавторитетніших фахівців у галузі пошуку позаземного розуму, звернув увагу на те, що кабельне й супутникове телебачення суттєво зменшує потік радіохвиль, що розсіюються нашою планетою в космічному просторі. Останніми десятиліттями «телевипромінювання» Землі стрімко зростало. Ми сформували «бульбашку» радіусом у кілька десятків світлових років, що неухильно розширюється й уносить усе далі в космос свідчення нашої дурості, виплеснуті в ефір. Екстраполюючи власні тенденції, ми могли очікувати, що розвинена інопланетна цивілізація має бути потужним джерелом радіохвиль. Однак новий зигзаг технологій різко зменшив інформаційне забруднення космічного простору. Адже ймовірність виявлення братів по розуму оцінюється на підставі моделей, що враховують, крім іншого, тривалість періоду потенційної контактності інших цивілізацій.

Пам'ятаєте старий анекдот — раз при розкопках відкладень XVI століття в Росії не знайдено дроту, значить, уже в той час у країні використовувався бездротовий телеграф? Тепер ми знаємо, чому не чуємо інопланетян, — вони користуються кабельним телебаченням!

Д. Шабанов. А на восьмий день Творець створив інопланетян? // Комп'ютерра, М., 2006. – № 32 (652)
Д. Шабанов. Космічні прогулянки // Комп'ютерра, М., 2005. – № 44 (616)
Д. Шабанов. А комету не шкода? // Комп'ютерра, М., 2005. – № 23 (595)
Д. Шабанов. Ми втомилися від самотності // Комп'ютерра, М., 2004. – № 29–30 (553–554). – С. 15–16
Д. Шабанов. Інопланетяни користуються кабельним телебаченням // Комп'ютерра, М., 2004. – № 33 (557)