5 апреля 2012. Иськов пруд и Коряков яр (фотоотчет)

Усе ще голо... Зате день був теплий та ясний.

Копанку біля будинку лісника наповнюють, а потім вона поступово спорожнюється, створюючи тераси по берегах.

Найбадьоріше зеленіє омела.

Край лісу. Зазвичай межу лісу підсилюють кущі, які не пускають сухе повітря в ліс. Тут кущів немає, і кожне дерево висуває вперед гілку, яка перешкоджатиме проникненню сухого повітря з луки.

У дерев відкритого повітря зовсім інші силуети (хоча тут, звісно, проявляється і різниця між видами).

В Іськовому ставу жахливо мало води. Колись тут було глибоко...

Ловити рибу тут було б нелегко.

Перший метелик цього року.

Мілководдя, розділені купинами, з'являються вже поблизу частково зруйнованих містків.

А це вид із самих містків.

Якийсь звір копався під кутом старої бетонної плити на дамбі ставу та викинув на поверхню землю з яйцями звичайних вужів.

Це торішні яйця; за розрізом, зробленим яйцевим зубом, можна зрозуміти, що дитинчата вже вийшли. Залишилися злиплі шкірясті оболонки.

Якщо зазирнути під плиту, можна побачити там ще безліч яєць. Це масова кладка; таку кладку робить багато самок. Тепла плита - вдале місце для розвитку яєць.

На Іськовому ставу вже вийшли жабенята. Поки їх ще небагато.

Видно тонку ниточку поплавців, що перегородила став? Упоперек ставу натягнута сіть; хазяїв її не видно.

Льоду майже не залишилося. Це єдиний нерозталий фрагмент.

Ще трохи, і ця цеглина опуститься на дно.

Біля краю льоду - рибна зграя.

За досвідом минулих років ми встановили, що сірі ропухи нерестяться, коли зацвітає мати-й-мачуха. Цього року мати-й-мачуха вже цвіте (і навіть відображається у воді), а нересту ще немає.

Найперші самці ропух дійшли, нарешті, до води.

Цей був ще в якомусь заціпенінні; від доторків до нього він тільки стискався та намагався залізти глибше в багно.

Мілководдя. Звідкись з-за нього долинали голоси одного або двох самців гостромордої жаби, але лізти у воду ми не стали.

Усього ми побачили на ставу шість самців ропух; два з них - на цій фотографії.

Багно по дорозі на Коряків яр. Зрозуміло, хто це ходив?

Біла плиска.

Бабаків, незважаючи на хорошу погоду, видно не було. Їхні нори здаються порожніми. Загалом, зрозуміло: їсти поки нічого, отже нічого й робити на поверхні.

Я спочатку думав, що це бабаки. Виявляється, я був неправий - це був борсук.

Вид на Коряків яр. Він ще в льоду.

Ряска протоплює в льоду заглиблення; чисті ділянки підносяться над нею.

Торішній качан (?) рогозу вивертається через точку, де його цілісність була порушена.

Волоть очерету в контровому світлі...

Продовження - тут. На мою думку, там теж є дещо цікаве.