HistBio — 03. Антропный принцип

Сам парадокс "космічних збігів" пов’язаний з тією пізнавальною моделлю, в якій різні властивості Всесвіту або системи Земля-Місяць розглядаються як незалежно змінювані величини, кожна з яких може змінюватися в широких межах. Строго кажучи, це далеко не єдиний можливий підхід.  Те, наскільки можуть відрізнятися одна від одної різні версії наукового осмислення історії Всесвіту, найпростіше показати на прикладі. Не слід вважати, що викладена тут версія "більш істинна", ніж традиційні погляди. Її інтерес у тому, що вона отримана всередині наукової картини світу, але відрізняється при цьому різкою своєрідністю. Наведений приклад викладається за наступною книгою: Талбот Майкл. Голографічний Всесвіт / Перекл. з англ. – М.: Видавничий дім «Софія», 2004. – 368 с.  Парадокс Ейнштейна-Подольського-Розена був мисленнєвим експериментом, за допомогою якого Альберт Ейнштейн у своїй суперечці з Нільсом Бором  доводив неповноту квантової механіки. У той час, коли парадокс був висунутий, можливостей його перевірки не існувало. На схемі показана "оптична" версія парадокса, запропонована пізніше Девідом Бомом. Її суть детальніше пояснюється на наступному слайді.

Можливість експериментальної перевірки з’явилася набагато пізніше.

Альтернативна трактовка була розвинена Девідом Бомом.

Метафора "акваріума" Бома. За поведінкою однієї риби стежать дві по-різному розташовані камери. Спостерігачеві, який бачить два екрани, невідомо, що на них показана одна і та ж риба, але він із подивом реєструє зв’язок між поведінкою, як йому здається, двох незалежних одна від одної об’єктів.

Суттєво, що в сучасній фізиці (і не лише фізиці) зв’язок спостерігача і спостережуваного об’єкта виявляється вельми глибоким, прямо-таки фундаментальним.

На цьому слайді пояснюється принцип голографічного запису. Голограма записує інтерференційну картину, що виникає при взаємодії різноспрямованих потоків світла. При освітленні лазерним променем вона відтворює цю інтерференційну картину, ніби надаючи можливість розглядати об’єкт з різних напрямків.

Кожен фрагмент голограми містить образ (нижчої роздільності, ніж голограма в цілому) усієї записаної на ній інтерференційної картини, і записане на голограмі зображення може бути (із втратою якості) відтворене за будь-яким її фрагментом.

Голограма стала однією з метафор, характерних для сучасної науки. Прикладом можуть бути погляди Карла Прибрама, який ґрунтується на тому, що відсутність чіткої локалізації психічних функцій надає рис голографічності роботі нашого мозку.

Зверніть увагу: основна ідея Бома має воістину платонівський характер. Наступна ілюстрація пояснює метафору печери, придуману Платоном. Те, що ми бачимо — лише відображення "справжнього" світу, світу ідей.

Ви впевнені, що наступні покоління наукових ідей будуть здаватися нам менш божевільними?