V. Reptilia sensu lato-13. Ряд Crocodilia — Крокодили

Крокодили — давня й «заслужена» група рептилій, яка майже не змінилася з часів мезозою. Як видно з силуету крокодила, що пливе, у їхніх пропорціях збереглися сліди пристосування деяких їхніх предків до пересування на задніх лапах. Усі сучасні крокодили — напівводні хижаки, що пристосувалися до зачаїння у воді; у минулому в цій групі зустрічалися представники й з іншим способом життя.

За своїм скелетом крокодили — типові архозаври. Череп діапсидний з повним комплектом дуг. Черевні ребра формують черевний панцир.

Усі крокодили добре плавають; їхнім головним рушієм є потужний хвіст. Але вони здатні й досить ефективно пересуватися по суші. Нільський крокодил за потреби здатний бігати на двох ногах, а крокодил Джонсона може пересуватися галопом.

Плавання крокодилів настільки ефективне, що, рухаючи хвостом, вони практично здатні вистрибувати з води. Годування гребенястих крокодилів, які вистрибують з води, перетворилося на своєрідне австралійське шоу.

Наразі збереглося три родини крокодилів, кожна з яких належить до «своєї» надродини.

Перша за прийнятим тут порядком родина — Гавіали.

Його склад нещодавно зазнав змін. Те, що гавіаловий крокодил, Tomistoma schlegelii, нагадував гангського гавіала, Gavialis gangeticus, було відомо давно. Однак, як показано на наступній схемі, на підставі реконструкцій філогенії за морфологічними даними, цей вид вважали гавіалоподібним представником справжніх крокодилів. Молекулярна філогенія показала, що це крокодилоподібний представник гавіалів.

Гавіали — спеціалізовані рибоїдні крокодили, які ловлять рибу різким боковим рухом голови. Легкий витягнутий череп (внизу — череп гавіала) дозволяє зробити цей рух настільки різким, наскільки це можливо.

У зрілих самців на кінці морди з’являється «бульба» — вторинна статева ознака. Ймовірно, ця бульба заважає ловити рибу, і її може мати лише дуже успішний самець.

Гавіал — один із найдовших крокодилів; ймовірно, його довжина може перевищувати 6 м. Для живих людей він не є небезпечним. Бути з’їденим гавіалом після смерті — велика удача для індуїста.

Найбільша родина — Справжні крокодили.

Характерною особливістю крокодилів є «перекриття» їхніх зубів, що, ймовірно, сприяє кращому утриманню здобичі.

Ось приклад типової тактики нільського крокодила, Crocodylus niloticus (хоча, звісно, тут він дуже невдало обрав свою жертву). Хоча нільський крокодил іноді перевищує 6 м у довжину, дорослий слон для нього — не здобич.

Газель — більш підходяща жертва.

Крокодилів можна приручити; сміливці можуть дозволити собі вчинки, від яких у глядачів холоне кров.

Зверніть увагу: крокодил готовий до прийому їжі, але обійдеться шматком м’яса, а не більшою здобиччю.

Справа не в незграбності; ще раз згадаємо про здатність гребенястих крокодилів (Crocodylus porosus) до різких рухів. Це найбільший вид крокодилів, що досягає 6–7 м у довжину!

Самки крокодилів дбайливо піклуються про дитинчат, допомагаючи їм вилупитися та відводячи їх до води.

Для алігаторів характерні відносно широкі й потужні черепи. До підродини алігаторових належить один рід із двома видами, решта представників родини належать до підродини кайманових.

Найвідоміший алігатор — місісіпський (Alligator mississippiensis). Це велика тварина, яка іноді перевищує 5 м у довжину і досягає ваги в тонну. На фотографії —  поза загрози алігатора. Як і в інших крокодилів, кісткове піднебіння прикрите шкірною складкою, що закриває стравохід. 

Сутички між алігаторами можуть бути досить агресивними.

Приводом для сутички може бути як боротьба за їжу, так і боротьба за територію, і боротьба самців за самку.

Алігатори, як і багато інших крокодилів, ретельно піклуються про своє потомство. Тут зображено самку біля гнізда, складеного з гниючої рослинності — нагріваючись від діяльності бактерій, ця купа рослинного сміття зігріває яйця. Починаючи з певного віку дитинчат, самка «розмовляє» з ними, завдяки тому, що крокодилята можуть видавати квакаючі звуки, ще перебуваючи в яйці. Коли настає час вилуплення, крокодилята повідомляють про це своїй матері, та викопує їх і допомагає звільнитися від яєчних оболонок.

Для заболоченої Флориди істотне значення має діяльність алігаторів, що змінює середовище. Викопуючи «алігаторові ставки», вони, по суті, відокремлюють воду від суші. Для цих ставків характерна специфічна флора та фауна, існування якої підтримується алігаторами.

Китайські алігатори — надзвичайно рідкісний, майже винищений і набагато менший вид.

Каймани представлені трьома родами та сімома видами. Серед них є як відносно невеликі тварини (гладколобий кайман Кюв’є, Paleosuchus palpebrosus, досягає приблизно півтора метра), так і справжні хижаки (чорний кайман, Melanosuchus niger, досягає п’яти метрів у довжину).

Багато кайманів мають дуже привабливий вигляд.

Дитинча готове захищати себе, щойно вилупившись із яйця, хоча для кайманів також характерна турбота про потомство.

9 

30 

50 

56 

61