"Многовидовой организм" - текст В.И. Дроганова

БАГАТОВИДОВИЙ ОРГАНІЗМ. Анотація Найголовнішим питанням біології є питання про появу живої матерії на Землі та її подальшу еволюцію. Попри те, що питання є найголовнішим, у навчальних закладах воно розглядається поверхово. У жодному підручнику з біології немає жодної гіпотези, яка б розглядала еволюцію живої матерії від появи її на Землі до загибелі Сонячної системи. Немає порівняльної характеристики гіпотез. Докази на підтвердження чи спростування гіпотез убогі, не відповідають сьогоднішнім вимогам навчання. Одним із завдань сьогоднішнього навчання є формування у студентів і школярів навичок критичного мислення. Обов'язковими критеріями критичного мислення є вміння при розв'язанні питання виділяти тезу, аргументи і демонстрацію, вміння логічно правильно доводити і спростовувати. У наданій роботі розглянуто два варіанти еволюції живої матерії: біотичний і абіотичний. Еволюцію розглянуто з позиції діяльності, потреби, засобів виживання, частини й цілого, детермінізму і теорії ймовірностей. І викладено у вигляді тріади: теза, аргумент, демонстрація. Такий виклад матеріалу сприяє розвитку критичного мислення у викладачів, школярів і студентів, які вивчають біологію, філософію, психологію і психотерапію. Передмова. Одним із головних завдань психолога і психотерапевта є формування навичок ведення конструктивного діалогу. Але, як показала практика, навіть після навчання ми рідко застосовуємо ці навички для пошуку істини чи кращого варіанту розв'язання проблеми. І це стосується не лише сімейних і виробничих діалогів, але й наукових теж. Із цього приводу відомий учений-фізик Макс Планк писав: “ Ідеї рідко впроваджуються шляхом поступового переконання своїх супротивників. Насправді справа відбувається так, що опоненти вимирають, а нове покоління одразу освоюється з новою ідеєю”. Чому людство, попри своє 100 000-річне існування, так рідко шукає розв'язання проблеми методом конструктивного діалогу? Існує безліч відповідей на поставлене питання. Найпереконливішу відповідь на це питання дає теорія потреб. Потреби — форма прояву інтенціональної природи психіки, відповідно до якої живий організм спонукається до здійснення якісно визначених форм діяльності, необхідних для збереження і розвитку індивіда і виду. З позиції потреб, сьогодні, у людства, для збереження індивіда і виду немає потреби в такому засобі виживання, як конструктивний діалог (ще не настав час). Якщо конструктивний діалог не є засобом виживання індивіда і виду, то, природно, користуватися ним ми будемо рідко. Відповідь хоч і логічна, але не є повною. Справа в тому, що всі відомі мені визначення потреби зводяться до того, що існує всього два класи вітальних потреб: • потреби, спрямовані на збереження організму; • потреби, спрямовані на збереження виду. Але, вивчивши діяльність організмів, учені дійшли висновку, що діяльність будь-якого організму спрямована не лише на пошук і формування засобів виживання індивіда і виду. На їхню думку, діяльність організмів спрямована ще й на пошук і формування засобів виживання живої матерії Землі на Землі (специфічна діяльність: автоматично підтримують гомеостаз біосфери, перетворюють неорганічну енергію на органічну тощо). Докази, які наводяться, виглядають досить переконливими. До специфічної діяльності людини належить діяльність, спрямована на побудову космічних кораблів. Космічний корабель здатний доставити зародки життя на планети інших Галактик. Перенесення зародків життя на планети інших Галактик означає, що жива матерія Землі здатна до розмноження. Тобто ми виявили ще й діяльність, спрямовану на збереження живої матерії Землі у Всесвіті. Порівнявши діяльність організмів із діяльністю клітин, можна переконатися, що діяльність організмів аналогічна діяльності клітин багатоклітинного організму. Якщо діяльність особин живої матерії Землі аналогічна діяльності клітин багатоклітинного організму, а діяльність видів аналогічна діяльності тканин і органів багатоклітинного організму, то, за даним критерієм, жива матерія Землі є багатовидовим організмом. Якщо справді жива матерія Землі є багатовидовим організмом, то для її розмноження в Космосі немає потреби формувати навички ведення конструктивного діалогу в усього людства. Буде достатньо, якщо цими навичками володітиме лише невелика частина людства. Тобто ми отримали ще одну відповідь на поставлене питання. Але відповідь буде вірною лише в тому випадку, якщо жива матерія Землі справді є багатовидовим організмом. Гіпотеза. Жива матерія Землі є єдиним цілим, своєрідним багатовидовим організмом із тривалістю життя близько 10 млрд. років. У цьому організмі особини виконують функцію клітин, а види – функцію тканин і органів. Одні види постачають організм енергією, інші – киснем, треті – виконують функцію яйця (зародків життя), четверті є частиною репродуктивної системи тощо. Згідно з даною гіпотезою, розумні організми є частиною репродуктивної системи Живої матерії Землі. Функція розумних видів (людства?) – доставка зародків життя на незаселені планети своєї Галактики і навіть за її межі (мета еволюції). Сенс еволюції – збереження живої матерії у Всесвіті. Тобто еволюція Живої матерії Землі цілеспрямована і генетично детермінована на розмноження в Космосі. Новизна. Багато вчених (Вернадський, Тейяр де Шарден тощо) висловлювали думку, що жива матерія Землі є організмом. Але немає жодної гіпотези (до 2006 р), у якій би живу матерію Землі називали не просто організмом, а організмом, у якому особини виконують функцію клітин, а види – функцію тканин і органів. Тому це припущення можна віднести до новизни. До новизни можна віднести і те, що живу матерію Землі вперше розглянуто з позиції діяльності, потреби, засобів виживання, частини й цілого. Новизна також полягає в тому, що виявлено два нових види діяльності особин живої матерії Землі. Діяльність спрямована на збереження: • життя живої матерії Землі на Землі (специфічна діяльність: виробляють кисень, перетворюють неорганічну енергію на органічну, формують навколишнє середовище, придатне для життя живої матерії Землі на Землі, тобто підтримують гомеостаз біосфери). • живої матерії Землі у Всесвіті (розмноження у Всесвіті, тобто доставка зародків життя на планети інших Галактик). І як наслідок діяльності, виявлено два нових класи потреб і засобів виживання. Потреби і засоби виживання, спрямовані на збереження: • життя живої матерії Землі на Землі; • живої матерії Землі у Всесвіті. Також уперше розглянуто філогенез з позиції частини й цілого. Якщо еволюція (онтогенез) частини цілого детермінована біологічною взаємодією (генами), то й еволюція (філогенез) цілого (живої матерії Землі) детермінована біологічною взаємодією. Крім того, уперше біотичний варіант еволюції (гіпотеза спрямованої панспермії) і абіотичний варіант еволюції (теорія Дарвіна) розглянуто з моменту появи живої матерії на Землі до загибелі Сонячної системи. Критерії організму. До ключових критеріїв організму віднесено дві ознаки: діяльність клітин багатоклітинного організму і онтогенез. Діяльність клітин спрямована на збереження: а) збереження власного життя; б) збереження свого фенотипу клітин (поділ клітин); в) збереження життя багатоклітинного організму (специфічна діяльність: вироблення жовчі, гормонів, підтримують гомеостаз внутрішнього середовища організму тощо); г) збереження виду багатоклітинного організму (розмноження багатоклітинного організму.) Перелічена вище діяльність клітин притаманна клітинам будь-якого багатоклітинного організму. А якщо ця діяльність притаманна клітинам будь-якого багатоклітинного організму, то даний критерій є ключовою ознакою організму. Онтогенез. Зважаючи на те, що онтогенез будь-якого багатоклітинного організму детермінований біологічною взаємодією (тобто генами), то дана ознака також віднесена до ключових критеріїв організму. Якщо жива матерія Землі справді є багатовидовим організмом, то діяльність особин живої матерії Землі має бути аналогічна діяльності клітин багатоклітинного організму, а еволюція живої матерії (філогенез) має бути детермінована біологічною взаємодією, тобто генами. Докази з позиції діяльності. Якщо справді жива матерія Землі є багатовидовим організмом, то діяльність особин цього організму має бути аналогічна діяльності клітин багатоклітинного організму. Для підтвердження чи спростування даної гіпотези порівняємо діяльність клітин багатоклітинного організму з діяльністю особини одноклітинного організму синьо-зеленої водорості. Діяльність клітин багатоклітинного організму спрямована на збереження: а) власного життя; б) клітин свого фенотипу (поділ клітин); в) збереження життя багатоклітинного організму (формування внутрішнього середовища, вироблення жовчі, гормонів тощо); г) збереження свого виду (розмноження багатоклітинного організму.) Діяльність особини синьо-зеленої водорості спрямована на збереження: а) власного життя; б) свого виду (розмноження); в) живої матерії Землі на Землі (специфічна діяльність: створює кисень, який є засобом виживання живої матерії, тобто формує навколишнє середовище, придатне для життя живої матерії, перетворює неорганічну енергію на органічну, крім того, організм є їжею (енергією) для інших видів). Даний приклад показує, що діяльність особини синьо-зеленої водорості і діяльність клітин багатоклітинного організму аналогічні за трьома параметрами. Якщо діяльність особин живої матерії Землі аналогічна діяльності клітин багатоклітинного організму за трьома параметрами, то тоді можна припустити, що вона аналогічна діяльності клітин багатоклітинного організму і за четвертим параметром. Тобто, у живої матерії Землі мають бути види організмів, що забезпечують розмноження живої матерії Землі у Всесвіті. По суті, таким видом є людство, оскільки воно сьогодні здатне доставити зародки життя на планети інших Галактик. Викладене вище міркування доводить, що діяльність особин живої матерії Землі спрямована: а) на збереження власного життя; б) на збереження свого виду (розмноження); в) на збереження життя живої матерії Землі на Землі (специфічна діяльність: виробляють кисень, перетворюють неорганічну енергію на органічну, формують навколишнє середовище, придатне для життя живої матерії Землі на Землі, тобто автоматично підтримують гомеостаз біосфери тощо) г) на збереження живої матерії Землі у Всесвіті (розмноження у Всесвіті, тобто доставка зародків життя на планети інших Галактик). Якщо діяльність особин живої матерії Землі аналогічна діяльності клітин багатоклітинного організму, а діяльність видів аналогічна діяльності тканин і органів багатоклітинного організму, то, за даним критерієм, жива матерія Землі є багатовидовим організмом. Доказ з позиції потреб і засобів виживання. На сьогоднішній день вважається доведеним, що діяльність будь-якого організму визначається потребами. З позиції вітальної потреби, діяльність організму спрямована на пошук і формування засобів виживання. Зважаючи на те, що діяльність організмів живої матерії Землі спрямована на збереження власного життя, на збереження свого виду, на збереження живої матерії на Землі, на збереження живої матерії Землі у Всесвіті, то й засоби виживання (вітальні потреби) також розділимо на аналогічні 4 класи. Вивчивши безліч класифікацій вітальних потреб (засобів виживання), я звернув увагу на те, що в них відсутні два класи вітальних потреб: потреб, спрямованих на збереження живої матерії Землі на Землі, і потреб, спрямованих на збереження живої матерії Землі у Всесвіті. А те, що дані потреби існують у реальності, доведено діяльністю організмів. Класифікація засобів виживання. Усі засоби виживання можна розділити на чотири класи. 1. Засоби, що забезпечують виживання організму (одноклітинного, багатоклітинного). 2. Засоби, що забезпечують виживання виду. 3. Засоби, що забезпечують виживання живої матерії Землі на Землі. 4. Засоби, що забезпечують виживання живої матерії Землі у Всесвіті. Крім того, засоби виживання поділяються на матеріальні, соціальні та чуттєві (емоції), кінцеві та проміжні, вроджені та набуті протягом життя, засоби виживання, що перебувають в організмі, засоби виживання, що перебувають поза організмом. Спочатку розглянемо, яких засобів виживання потребує одноклітинний організм. • Кінцеві засоби, що забезпечують виживання одноклітинного організму: будівельний матеріал (органічні та неорганічні речовини); • енергія (сонце, неорганічні речовини, органічні речовини). Проміжні. Неорганічні: • мікросередовище, тобто навколишнє організм середовище, придатне для життя (фізико-хімічні характеристики середовища); • макросередовище, у якому є ділянки мікросередовища, придатного для життя організму, або ділянки макросередовища, з якого можна створити мікросередовище, придатне для життя організму. Органічні: • органи і системи організму, що використовують зовнішню енергію для потреб організму; • органи і системи організму, що використовують будівельний матеріал на побудову свого організму і дочірніх організмів; • засоби пошуку мікросередовища, засоби створення мікросередовища, засоби створення макросередовища, придатного для життя. Кінцеві засоби, що забезпечують виживання одноклітинного виду. • генетичні програми розмноження; • засоби розмноження. Проміжні засоби, що забезпечують виживання одноклітинного виду. • генетичні програми, що забезпечують виживання організму до стану (віку) розмноження. Засоби виживання багатоклітинних видів. Багатоклітинний організм є колонією клітин двох фенотипів. Перший фенотип безсмертний, тобто фенотип одноклітинних організмів. До безсмертного фенотипу належать клітини, які в організмі діляться до безкінечності. (Зооїди вольвокса, стовбурові клітини, клітини меристеми. Оскільки ці клітини діляться до безкінечності, тобто вони, по суті, є одноклітинними організмами). Другий фенотип смертний (соматичний). До смертного фенотипу належать соматичні клітини, які діляться лише певну кількість разів, а потім гинуть. Завдання соматичного фенотипу – створити мікросередовище для клітин безсмертного фенотипу, у якому вони здатні ділитися до безкінечності. Генотип обох фенотипів ідентичний. А не діляться соматичні клітини до безкінечності через блокування генів 'безсмертя'. Механізм блокування працює стільки часу, скільки потрібно для відтворення такої кількості потомства, якої було б достатньо для збереження даного виду в навколишньому середовищі. • Засобом виживання багатоклітинних видів є безсмертні клітини. • Засобом виживання безсмертних клітин є мікросередовище, створене соматичними клітинами. • Засобом, що здійснює трансформацію безсмертної клітини у смертну, є речовина, що блокує гени безсмертя. Засоби, що забезпечують виживання видів, які живуть спільнотами. Кінцеві засоби • генетична програма розмноження; • засоби розмноження. Проміжні засоби. Емоції. Емоції належать до проміжних засобів виживання. Вони вмикають (вимикають) ті чи інші програми виживання, а також є нагородою (покаранням) за задоволення (незадоволення) тієї чи іншої потреби. Матеріальні: а) органи і системи організму; б) мікросередовище; в) макросередовище. Соціальні А) Спільноти: • сім'я; • стадо; • плем'я. Б) Поведінка. Програми поведінки: • програма начальника; • програма підлеглого; Міжособистісні стосунки: • авторитарні (на принципах нерівноправного співробітництва); • конфліктні. Пошук розв'язання проблеми: • конструктивний моноспір; • неконструктивний діалог, неконструктивний поліспір. Кінцеві: • Макросередовище, придатне для життя живої матерії. Проміжні: • Види організмів, що формують середовище, придатне для життя живої матерії. • Програми еволюції, спрямовані на створення нових видів організмів, здатних забезпечити виживання живої матерії на Землі. Засоби, що забезпечують виживання живої матерії Землі в Космосі. Кінцеві: • 'зародки життя'; • планета, придатна для життя; • засоби доставки 'зародків життя' на планети, придатні для життя. Проміжні засоби, що забезпечують виживання живої матерії в Космосі. Матеріальні: • неорганічна матерія, з якої можна створити транспортний засіб, здатний долетіти до планет інших Галактик; • розумні види (органічна матерія), здатні створити такий засіб; • програми еволюції, спрямовані на створення видів, здатних забезпечити виживання живої матерії в Космосі (видів, здатних доставити 'зародки життя' на планети інших Галактик). Соціальні засоби, за допомогою яких розумний вид забезпечує виживання живої матерії в Космосі. Спільноти: • егалітарна мала соціальна група. Поведінка: • програма демократа (на рівних). Міжособистісні стосунки: • егалітарні (на принципах рівноправного співробітництва) міжособистісні стосунки (якщо не у виду в цілому, то в його частини). Пошук розв'язання проблеми: • вміння шукати розв'язання проблеми методом конструктивного діалогу, конструктивного поліспору (якщо не у виду в цілому, то в його частини); Засоби передачі, пошуку, зберігання знань: • писемність; • наука. Природно, викладена вище класифікація засобів виживання не є повною. Але дана класифікація дозволяє будь-який досліджуваний засіб віднести до одного з 4 класів засобів виживання і тим самим передбачити і пояснити реакцію організму, виду, живої матерії в цілому на відсутність чи присутність цього засобу. Щоб визначити, до якого класу належить засіб виживання, необхідно подумки прибрати цей засіб і припустити, що буде з організмом, видом, живою матерією. Приклад 1. Авторитарні стосунки. Авторитарні стосунки побудовані на принципах нерівноправного співробітництва (начальник – підлеглий). Якщо прибрати ці стосунки, то жоден вид, що живе спільнотами, не зможе вижити. Отже, авторитарні стосунки є засобом виживання видів, які живуть спільнотами Приклад 2. Соціальний засіб – сім'я. Більшість класифікацій не відносить сім'ю до вітальних потреб. Дійсно, організм із виду тварин, що ведуть сімейний спосіб життя, може вижити певний час поза сім'єю. Але жоден вид, що веде сімейний спосіб життя, не зможе виростити і виховати потомство без такого засобу, як сім'я. Тому сім'я є вітальною потребою і належить до засобів виживання виду. Приклад 3. Космічний корабель. Людському виду в цілому та індивідууму зокрема для виживання на Землі космічний корабель не потрібен. Але без космічного корабля неможливо доставити зародки життя на планети інших галактик. Тобто космічний корабель є засобом виживання живої матерії в Космосі. Приклад 4. Конструктивний діалог, егалітарні міжособистісні стосунки, егалітарна мала соціальна група. Чому ці засоби так рідко трапляються в людському суспільстві? Справа в тому, що людство жило без цих засобів від дня свого існування, і могло б прожити до загибелі сонячної системи, тобто для людини і для людства вони не є засобами виживання. Але побудувати космічний корабель, здатний доставити зародки життя на планети інших Галактик, без цих засобів неможливо. Тому даний засіб належить до засобів виживання живої матерії Землі в Космосі. А рідко трапляються тому, що для того, щоб побудувати космічний корабель, немає потреби формувати ці засоби в усього людства. Останні два приклади показують, що засоби виживання живої матерії Землі в Космосі існують у реальності. Що є доказом того, що жива матерія Землі здатна розмножуватися у Всесвіті. А якщо жива матерія Землі здатна розмножуватися в Космосі, то її, природно, можна визнати організмом. Еволюція живої матерії з позиції детермінізму і теорії ймовірностей. Існує безліч визначень поняття – детермінізм. І залежно від того, який зміст ми вкладаємо в поняття детермінізм, одне й те саме явище, один і той самий процес ми називаємо то детермінованим, то недетермінованим. Щоб не було плутанини, пропоную в подальших міркуваннях вкладати в поняття детермінізм єдиний зміст. З моєї точки зору, найвдалішим є викладене нижче поняття детермінізму. Детермінізм - (від лат. determino – визначаю, визначаю чим) – загальнонаукове поняття і філософське вчення про причинність, закономірність, генетичний зв'язок, взаємодію і зумовленість усіх явищ і процесів, що відбуваються у світі. Дане філософське вчення стверджує, що результат взаємодії між тілами в процесі чи явищі визначається (детермінується) станом і кількістю тіл, що беруть участь у тому чи іншому явищі чи процесі, відстанню між тілами і часом від початку процесу чи явища. Закон – це словесний чи математичний опис процесу чи явища. Закон – це описаний порядок. Він пояснює, який наслідок можна очікувати після певної взаємодії між тілами. Якщо якась подія веде не до одного певного, а до одного з двох чи кількох наслідків, то така ситуація сигналізує: наші знання не повні, не виявлені якісь, ще приховані причини, що порушують порядок. (Закони взаємодії між тілами не змінюються, змінюється лише якість і кількість тіл, що беруть участь у тому чи іншому процесі чи явищі, і час від початку процесу чи явища). З точки зору даного визначення Закону, опис будь-якого процесу чи явища є Законом. Зважаючи на те, що в ідеалі, з об'єктивних причин, неможливо повторити процес, то й результати в аналогічних процесах будуть дещо відрізнятися один від одного. Закони поділяються на статистичні і динамічні. Динамічні закони відображають однозначні причинно-наслідкові зв'язки, що підпорядковуються детермінізму Лапласа. Статистичний закон – виражена в кількісних показниках імовірнісна залежність між досліджуваними явищами. Процес розвитку Всесвіту складається з безлічі повторюваних процесів. Повторювані процеси завжди відрізняються один від одного якщо не кількістю тіл, то їхньою якістю, а також часом від початку розвитку Галактики (Всесвіту). Чим менше буде відмінностей у повторюваних процесах, тим більше буде схожості між результатами цих процесів. У будь-якому процесі з біологічним об'єктом одночасно існує фізична, хімічна і біологічна взаємодія, це єдиний процес. Але вчені для зручності вивчення ці взаємодії розмежували. Хіміки відкрили динамічні закони хімічної взаємодії, описали їх. Знаючи ці закони, ми можемо передбачити, яким буде результат хімічної взаємодії. Результат хімічної взаємодії (хімічної реакції) визначається (детермінується) хімічним складом тіл, що беруть участь у процесі. При фізичній взаємодії результат визначається фізичними характеристиками тіл (маса, щільність, форма тощо). Результат біологічної взаємодії визначається (детермінується) генами об'єктів, що беруть участь у процесі. Знаючи динамічні біологічні Закони, ми можемо передбачити результат біологічної взаємодії. Наприклад, результатом процесу розвитку зиготи людини буде багатоклітинний організм людини, а не мавпи. Дана взаємодія описується таким Законом: «Діти батьків належать до того ж виду, що й їхні батьки». Природно, як і будь-який динамічний Закон, даний Закон діє лише за певних умов. Поява нового виду описується іншим Законом: «Діти батьків не належать до виду їхніх батьків». На сьогоднішній день існують дві наукові гіпотези, що пояснюють еволюцію (появу нових видів) живої матерії. Одна гіпотеза припускає, що рушійною силою еволюції є випадок, інша – що це закономірний процес. Закономірний процес буває двох видів: 1) Динамічний – результат якого можна передбачити, знаючи динамічні закони; 2) Статистичний (імовірнісний) – результат якого можна передбачити, знаючи статистичні закони (закони теорії ймовірностей). Частина вчених вважає закономірним лише той процес, у якому результат еволюції визначається біологічною взаємодією генетично і який можна описати динамічним біологічним законом. Тобто, якщо «зародки життя» перенести із Землі на іншу планету, де умови ідентичні земним, то й еволюція (процес) піде за відомою нам схемою. А різниця між результатами еволюції буде приблизно такою ж, якою є різниця між фенотипами ідентичних генотипів. Випадок – це коли не біологічна, а фізико-хімічна взаємодія призвела до утворення нового виду. Тобто на рівні фізико-хімічної взаємодії мутація закономірна і може бути описана фізико-хімічними законами. А ось те, що дана мутація призвела до утворення нового виду, це і є випадком (Теорія Дарвіна). Згідно з даною гіпотезою, якщо «зародки життя» із Землі перенести на іншу планету, схожу із Землею, то еволюція піде зовсім за іншим варіантом. Інша група вчених вважає закономірним і процес, у якому результат еволюції (утворення нового виду) визначається фізико-хімічною взаємодією, тобто випадком. Дійсно, попри те, що результат даної взаємодії є випадковим, насправді він закономірний, і його можна передбачити за допомогою законів теорії ймовірностей. Теорія ймовірностей — математична наука, що вивчає закономірності масових випадкових явищ (подій). Випадковою подією (або просто подією) називається всяке явище, яке може відбутися або не відбутися при здійсненні певної сукупності умов. Кожне таке здійснення даної сукупності умов називають випробуванням. Якщо, наприклад, випробування полягає у киданні монети, то випадання герба є подією; якщо випробування (дослід, процес) – еволюція живої матерії від моменту появи її на планеті до загибелі Галактики, то перенесення живої матерії (зародків життя) з однієї планети на планету іншої Галактики – подія. Повною групою подій називається сукупність усіх можливих результатів досліду, повторюваних процесів, явищ. Випадкова подія в кожному випробуванні, по суті, є закономірною, а не випадковою, оскільки закони взаємодії між тілами не змінюються, змінюється лише кількість і стан тіл, що взаємодіють у досліді. Наприклад. При підкиданні монети в досліді взаємодіють: людина, монета, повітря, Земля. Взаємодія між даними тілами відбувається згідно з фізичними і хімічними законами. Результатом фізичної взаємодії є: випадання герба, зіткнення із Землею з певною силою, зіткнення із Землею у певній точці координат. При повторному випробуванні закони взаємодії між тілами не змінилися, а різниця між результатами взаємодії пояснюється тим, що за минулий час між дослідами змінилися меншою мірою: Земля, повітря, монета і більшою мірою сила і місце удару людини по монеті. Іншими словами, теорія ймовірності передбачає, з якою частотою будуть відбуватися закономірні результати (випадкові події) при взаємодії тіл у повторюваних явищах, дослідах, процесах. Чим менше буде різниця між тілами, що беруть участь у досліді, тим менше між собою будуть відрізнятися результати. Приклад 1. Якщо підкидати монету буде не людина, а апарат, який ударяє по монеті в певну точку з певною силою, то результати досліду будуть мало відрізнятися між собою. Приклад 2. Генотипи однояйцевих зигот ідентичні. Еволюція (онтогенез, розвиток) організмів до 5-річного віку проходила в однакових умовах. Фенотипи близнюків у 5-річному віці будуть мало відрізнятися один від одного. Приклад 3. Генотипи однояйцевих близнюків ідентичні. Один близнюк виховувався в сім'ї, інший у вовчій зграї до 5 років. Результат: близнюки у 5-річному віці будуть дуже сильно відрізнятися один від одного не лише за розумовим розвитком, але й за зовнішнім виглядом. Детермінізм у біології. Взаємодія біологічних об'єктів між собою і неживими об'єктами описується біологічними, фізичними і хімічними законами. Розглянемо детермінізм на прикладі еволюції живої матерії Землі. Еволюція живої матерії Землі (філогенез). Згідно з аксіоматичними гіпотезами, існує всього два матеріалістичних варіанти еволюції живої матерії від моменту її появи на Землі до загибелі нашої Галактики: абіотичний – детермінований (визначуваний) фізико-хімічною взаємодією (теорія Дарвіна, синтетична еволюція), біотичний – детермінований біологічною взаємодією генетично. В основу абіотичних теорій покладено три аксіоми-постулати: жива матерія на Землі походить із неживої матерії методом самозародження; нежива матерія вічна; жива матерія смертна (із загибеллю Сонячної системи, Галактики гине й уся жива матерія.) В основу біотичних теорій покладено три аксіоми-постулати: усе живе з живого; нежива матерія вічна; жива матерія вічна. (Якщо ми визнаємо аксіому: «Нежива матерія вічна», то ми повинні визнати й аксіому: «Жива матерія вічна». «Життя вічне остільки, оскільки вічний Космос, і передавалося завжди біогенезом» – писав В.І.Вернадський). Згідно з біотичними гіпотезами, Жива матерія Землі є частиною живої матерії Всесвіту. Процес еволюції живої матерії на Землі є окремим випадком еволюції живої матерії у Всесвіті. Еволюція – генетично детермінована і спрямована на розмноження в Космосі. Попри те, що перелічені вище групи наукових теорій побудовані аксіоматичним методом, одна з груп, на підставі Закону виключеного третього, є істинною. Яка з груп наукових теорій є істиною, сьогодні ми відповісти на це питання не в змозі. Тому розглянемо детермінізм не лише на прикладі теорії Дарвіна, але й на прикладі інших матеріалістичних теорій. У будь-якому доказі можна виділити три компоненти: тезу, аргументи і демонстрацію. Біотичний варіант еволюції. Теза. Еволюція живої матерії детермінована біологічною взаємодією, тобто генами. Аргумент 1. Жива матерія Землі складається з одноклітинних і багатоклітинних організмів. Аргумент 2. Еволюція (розвиток, онтогенез) багатоклітинного організму детермінована біологічною взаємодією (генами). Даний аргумент, стосовно нині живих одноклітинних і багатоклітинних організмів, нині не піддається сумніву. Демонстрація. Якщо еволюція частини цілого детермінована біологічною взаємодією генетично, то й еволюція цілого (живої матерії Землі) детермінована біологічною взаємодією генетично Абіотичний варіант еволюції. Теза. Еволюція живої матерії детермінована фізико-хімічною взаємодією і може бути описана фізико-хімічними законами. (Поява першого одноклітинного організму і утворення нових видів є результатом фізико-хімічної взаємодії між тілами). Спростування тези. Аргументи: 1) перші живі організми з'явилися на Землі приблизно через 1,2 млрд. років після її утворення; 2) у процесі еволюції з'явилося кілька млн. двостатевих видів; 3) двостатеві види з'явилися в результаті: а) сприятливої для організму синхронної мутації одразу цілого набору генів, які відповідають різним точно налаштованим у процесі життєдіяльності органам, системам і функціям; б) сприятливих для організму мутацій відповідного профілю, що відбулися одночасно (у просторі й часі) в особин чоловічої та жіночої статі (у часі – наприклад, в один і той самий день у метеликів-одноденок, у просторі – на обмеженій площі, на якій можлива зустріч мутованих особин чоловічої та жіночої статі). Демонстрація. Г.Кастлер, один із піонерів застосування теорії ймовірності до біології, підрахував, нехай навіть приблизно, якою ж є ймовірність виникнення життя з неживої матерії. Він навіть припускає, що були вже готові "будівельні блоки" – амінокислоти, що плавають у густому, теплому, солонуватому бульйоні, з яких могло б виникнути життя. Якщо навіть припустити, що число випадків, які ведуть до з'єднання органічних молекул у живу структуру, завищене і дорівнює 1046, усе одно ймовірність виникнення життя наблизиться до 10-255 . На це знадобиться час, що в багато разів перевищує час існування Землі. П'єр-Поль Грассе. Математична ймовірність того, що випадкові мутації призвели до того, що ми бачимо навколо себе, безкінечно мала. Мутації рідкісні, вони відбуваються в одному з кожних десяти мільйонів подвоєнь молекули ДНК (1 на 107). Наявна проблема в істинності еволюційної моделі, тому що необхідна ціла низка пов'язаних мутацій. Шанси того, що дві мутації будуть пов'язані одна з одною, – це результат окремих імовірностей (107х107 або 1014). Це означає один шанс зі ста трильйонів. А якщо, скажімо, ідеться про чотири пов'язані мутації? Шанси стають один до 1028! Математик Маррей Іден, один з учасників симпозіуму з математичної ймовірності еволюції, написав: «Ми переконані, що якщо "випадковості" надати серйозне і відповідальне тлумачення з імовірнісної точки зору, то постулат про випадковість стає неможливим, а адекватної наукової теорії еволюції доведеться чекати відкриття і встановлення нових природних законів». Зважаючи на викладене вище, з точки зору теорії ймовірностей, імовірність того, що еволюція живої матерії детермінована фізико-хімічною взаємодією, наближається до нуля. Якщо у відсотковому відношенні ймовірність того, що еволюція детермінована фізико-хімічною взаємодією, наближається до нуля, то, природно, ймовірність того, що еволюція детермінована біологічною взаємодією, наближається до 100%. Але якщо ймовірність того, що філогенез детермінований біологічною взаємодією, наближається до 100%, то й імовірність того, що жива матерія Землі, за даним критерієм, є організмом, також наближається до 100%. Провівши порівняльну експертизу гіпотез, можна дійти висновку, що найбільш обґрунтованою гіпотезою є гіпотеза керованої панспермії. Френсіс Крик і Леслі Оргел висловили гіпотезу (тезу), що зародки життя з планети на планету переносяться розумними організмами. Іншими словами – жива матерія в Космосі розмножується. Для того, щоб жива матерія розмножувалася в Космосі, необхідно виконати щонайменше три умови: 1) зародки життя повинні переносити тривалу подорож; 2) повинні бути засоби доставки зародків життя в інші Галактики; 3) еволюція живої матерії повинна бути генетично детермінована, тобто якщо на якійсь планеті зародилося життя, генетично ідентичне земному, або його перенесли із Землі (панспермія), то в процесі її еволюції повинні з'явитися розумні організми (не обов'язково люди). Теза 1. На Землі є мікроорганізми, які здатні перенести тривалу подорож і тим самим виконати функцію зародків життя. Аргумент. Спори Кано – знайдена в 1995 році мікробіологом із Каліфорнійського університету Раулем КАНО у шматочку бурштину комаха, що потрапила в смолу близько 25 мільйонів років тому. На тільці замурованої комахи виявилися і спори бактерій тих далеких часів. Учений зумів оживити ці давні мікроорганізми. Вони почали рости і розмножуватися. Демонстрація. Спори Кано здатні перенести тривалу подорож і тим самим виконати функцію зародків життя. Теза 2. Людство здатне створити засоби доставки зародків життя в інші Галактики. Аргумент. Людство вже сьогодні здатне відправити зародки життя за межі Сонячної системи. (Вояджер 1» стартував 5 вересня 1977 року) Демонстрація. Якщо людство через 20 років після запуску першого супутника здатне доставити зародки життя за межі Сонячної системи, то, природно, через кілька тисяч (мільйонів? років, засоби доставки зародків життя на планети своєї Галактики і навіть за її межі не стануть проблемою для людства. Висновок. З позиції теорії ймовірностей і детермінізму, еволюція – є процесом чи явищем із тривалістю життя близько 10 млрд. років (від початку появи життя на Землі до загибелі Сонячної системи). Даний процес, з імовірністю близькою до 100%, детермінований біологічною взаємодією (генами). Повна група подій детермінована: кількістю тіл, що беруть участь у процесі; станом (фізичним, хімічним, біологічним) тіл, що беруть участь у процесі; біологічною взаємодією; фізико-хімічною взаємодією; часом від початку процесу; відстанню між тілами. Повна група подій даного процесу (еволюції живої матерії на Землі): Абіотичний варіант, подія одна – загибель живої матерії Землі. Біотичний варіант, події дві: а) перенесення живої матерії (зародків життя) на планети інших Галактик; б) загибель живої матерії Землі (космічна катастрофа, ядерна війна тощо) до її розмноження в Космосі. Якщо еволюція живої матерії справді йде за абіотичним варіантом, то діяльність людства чи постлюдської цивілізації не в змозі запобігти повній загибелі живої матерії Землі. Якщо ж еволюція йде за біотичним варіантом, то кінцевий результат еволюції живої матерії Землі нині є невизначеним. Чи встигне жива матерія Землі доставити зародки життя на планети інших Галактик до загибелі Сонячної системи, чи не встигне, визначатиметься не лише кількістю і якістю фізичних об'єктів, що беруть участь у цьому процесі, але й якістю біологічних об'єктів, тобто і людством. А якість людства детермінована трьома факторами: генами, навколишнім середовищем і вихованням. Тому майбутнє живої матерії Землі багато в чому визначатиметься (детермінуватиметься) діяльністю вчених у галузі генетики, виховання, а в цілому – відкриттям біологічних і фізико-хімічних законів. Висновки. Запропоновано гіпотезу, згідно з якою жива матерія Землі є єдиним цілим, тобто своєрідним багатовидовим організмом із тривалістю життя близько 10 млрд. років. У цьому організмі особини виконують функцію клітин, а види – функцію тканин і органів. Розмноження для багатовидового організму – це доставка зародків життя в інші Галактики. Гіпотеза належить до розділу біологія і є одним із варіантів панспермії. Критерії організму. До ключових критеріїв організму віднесено дві ознаки: діяльність клітин багатоклітинного організму і онтогенез. Якщо жива матерія Землі справді є багатовидовим організмом, то діяльність особин живої матерії Землі має бути аналогічна діяльності клітин багатоклітинного організму, а філогенез, як і онтогенез, має бути детермінований біологічною взаємодією, тобто генами. Гіпотезу розглянуто з позиції діяльності, потреби, засобів виживання, частини й цілого, детермінізму і теорії ймовірностей. З позиції діяльності виявлено, що діяльність особин живої матерії Землі аналогічна діяльності клітин багатоклітинного організму. Якщо діяльність особин живої матерії Землі аналогічна діяльності клітин багатоклітинного організму, а діяльність видів аналогічна діяльності тканин і органів багатоклітинного організму, то, за даним критерієм, жива матерія Землі є багатовидовим організмом. З позиції потреб і засобів виживання виявлено, що засоби виживання живої матерії Землі в Космосі існують у реальності. Що є доказом того, що жива матерія Землі здатна розмножуватися у Всесвіті. А якщо жива матерія Землі здатна розмножуватися в Космосі, то її, природно, можна визнати організмом. З позиції частини й цілого. Якщо еволюція (онтогенез) частини цілого детермінована біологічною взаємодією (генами), то й еволюція (філогенез) цілого (живої матерії Землі) детермінована біологічною взаємодією. З позиції детермінізму і теорії ймовірностей. З позиції теорії ймовірностей і детермінізму, еволюція – є процесом чи явищем із тривалістю життя близько 10 млрд. років (від початку появи життя на Землі до загибелі Сонячної системи). Даний процес, з імовірністю близькою до 100%, детермінований біологічною взаємодією (генами). Повна група подій детермінована: кількістю тіл, що беруть участь у процесі; станом (фізичним, хімічним, біологічним) тіл, що беруть участь у процесі; біологічною взаємодією; фізико-хімічною взаємодією; часом від початку процесу; відстанню між тілами. Повна група подій даного процесу (еволюції живої матерії на Землі): Абіотичний варіант, подія одна – загибель живої матерії Землі. Біотичний варіант, події дві: а) перенесення живої матерії (зародків життя) на планети інших Галактик; б) загибель живої матерії Землі (космічна катастрофа, ядерна війна тощо) до її розмноження в Космосі. Література Александровський Г. Подорож до колиски людства. // Наука і життя.1998. №6. с.59. Л.С. Берг. Номогенез, або еволюція на основі закономірностей. Петроград: Держ. видавництво, 1922. 319 с. Вернадський В.І. Кілька слів про ноосферу.// Ноосфера. 1996. №1. с.42. Гмурман, В.Е. Теорія ймовірностей і математична статистика: Навч. посібник.- 12-е вид., перероб.- М.: Вища освіта, 2006.-479 с Грант В., 1991. Еволюційний процес. М.: Мир. 488 с. Дроганов В.І. Чому ми не розв'язуємо проблеми методом конструктивного діалогу? Тирасполь 2006. Дроганов В.І. Еволюція живої матерії з позиції детермінізму і теорії ймовірностей. ХХIII Любищевські читання. Сучасні проблеми еволюції. Ульяновськ: Улгпу, 2009. С.102 -111 Дроганов В.І. Вітальні потреби і засоби виживання. ХХV Любищевські читання. Сучасні проблеми еволюції. Ульяновськ: Улгпу, 2011. Іорданський Н.Н. Еволюція життя. М.: Academia, 2001. 432 с. Лебедєв С.А., Кудрявцев І.К.. Детермінізм та індетермінізм у розвитку природознавства. Вісник Московського університету. Серія 7. Філософія. №6. 2005. С. 3-20 Левонтін Р., 1978. Генетичні основи еволюції. М.: Мир. 351 с. Леонтьєв А. Н. Потреби, мотиви та емоції. М., 1971 Любищев А.А. До класифікації еволюційних теорій // Проблеми еволюції. Т. 4. Новосибірськ: Наука, 1975. С. 206–220. Майнард Сміт Дж., 1981. Еволюція статевого розмноження. М.: Мир. 272 с. Мейєн С.В.. Підсумки науки і техніки. Зоологія хребетних. Том 7. Проблеми теорії еволюції. М., 1975. С. 66-117. Московський А.В.. Чи існує наукова альтернатива дарвінівській концепції еволюції? Доповідь на конференції "Християнство і наука" VIII міжнародних Різдвяних читань. Москва, січень 2000 р. https://www.wco.ru/biblio/books/moskov1/Main.htm Назаров В.І. Еволюція не за Дарвіном: зміна еволюційної моделі. Навчальний посібник. М.: КомКнига, 2005. 520 с. Нігматуллін Ч.М. (2005) Цілепокладання основних біологічних систем – організм, популяція, спільнота і біосфера // Вісник Нижегородського університету ім. Н.І. Лобачевського. Сер. Біологія. Вип. 1 (9). С. 142-153. Петров Ю.А., Захаров А.А. Практична методологія. Озерськ - ОТІ МІФІ. 2001. Попов І.Ю. Концепції спрямованої еволюції (ортогенез). У тіні дарвінізму. Альтернативні теорії еволюції у ХХ столітті. СПб: Ясний день, 2003. С. 26-49 Пригожин І., Кінець визначеності, Час, Хаос і Нові закони Природи, РХД, Іжевськ, 2000, 205с. Савінов А.Б. Проблеми нової еволюційної парадигми. ХХI Любищевські читання. Симонов П.В. Емоційний мозок. М.: Наука, 1981, Симонов П.В. Емоційний мозок. М.: Наука, 1981, Сучасні проблеми еволюції. Ульяновськ: Ульяновськ. держ. пед. ун-т, 2007. С. 60–72 Спіркін А.Г. Філософія: Підручник. — М.: Гардаріка, 1998. — 816с. Тейяр де Шарден П., 1987. Феномен людини. М.: Наука. 240 с. Чайковський Ю.В. Щаблі випадковості та еволюція. // Питання філософії. Фрейджер Р., Фейдімен Дж. Особистість: теорії, експерименти, вправи. - СПб.: Прайм-Єврознак, 2001 Чайковський Ю.В. Еволюція. Вип. 22. М.: - Центр системних досліджень – ІІЕТ РАН, 2003. 472 с 1996, №9. Щербаков В.П., 2004. Еволюція як опір ентропії. Мета еволюції — припинення еволюції. Черноголовка: Редакційно-видавничий відділ ІПХФ РАН. Щербаков В.П. Еволюція як опір ентропії. 14:33 1/07/2008 https://moemesto.ru/link/643894 Щербатих Ю.В. Загальна психологія. СПб.: Пітер, 2008