Scincidae (Сцинки)

Ареал: Поширені на всіх материках, окрім Антарктиди. Мешкають переважно в тропічних регіонах, але розселилися також досить далеко на північ і на південь від екватора. Найрізноманітніше та найбагатше представлені в Австралії, на островах Тихого океану, у Південно-Східній Азії та Африці.

Родів: 130

Видів: 1516

Екологія та поведінка: Мешкають у найрізноманітніших біотопах: як у пустелях, так і у вологих лісах, у тропіках та в помірних широтах. Більшість — наземні ящірки, але серед них є досить багато видів, що ведуть і риючий спосіб життя, а також навколоводні та деревні види. Деякі пустельні види здатні «плавати» в сипкому піску. Живляться найрізноманітнішою їжею. Більшість — хижаки, що поїдають комах та інших безхребетних, а також дрібних хребетних, наприклад, інших ящірок. Деякі види всеїдні (синьоязикі сцинки), здатні поїдати падло. Мала кількість видів переважно рослиноїдні (короткохвостий сцинк, чіпкохвостий сцинк). Існують яйцекладні, яйцеживородні види та види зі справжнім живородінням. У живородних видів кровоносні судини стінки жовткового мішка ембріона зближуються із судинами стінок маткового відділу яйцепроводу самки і формується так звана жовткова плацента. При цьому живлення та газообмін здійснюється значною мірою за рахунок організму матері. У шоломоголових сцинків (Tribolonotus) спостерігається часткова або повна редукція лівого яйцепроводу, спричинена, очевидно, зменшенням числа відкладуваних яєць або ембріонів, що розвиваються в яйцепроводах. Для деяких видів характерна турбота про потомство — охорона самкою кладки та малят, що вилупилися.

Морфологічні особливості: Різні представники родини досягають у довжину від 8 до 70 см. Характерною ознакою є гладенька, схожа на риб'ячу, луска, яка підстилається кістковими пластинками — остеодермами. Луска спинного боку тіла мало відрізняється від луски на череві. Лише в небагатьох видів луска горбкувата, кілювата або має шипи. Голова вкрита симетрично розташованими щитками. Очі з круглою зіницею і найчастіше мають роздільні рухомі повіки. У деяких видів у нижній повіці є прозоре «віконце», що дозволяє ящірці бачити навіть при заплющених очах. Родина демонструє весь ряд переходу до безногих форм: є сцинки з нормально розвиненими кінцівками та пальцями, форми з укороченими кінцівками та нормальним числом пальців, форми з укороченими кінцівками та редукованим числом пальців і змієподібні безногі. Деревні види можуть мати спеціальні пластинки на внутрішньому боці пальців, що допомагають їм лазити по листю та гладких стовбурах дерев. Хвіст зазвичай довгий, але може бути укороченим і слугувати для накопичення жиру, або чіпким. У багатьох видів хвіст ламкий і вони можуть відкидати його за небезпеки. Відкинутий хвіст деякий час смикається, збиваючи хижаків з пантелику та дозволяючи своєму колишньому хазяїнові виграти час для того, щоб сховатися. Більшість видів забарвлені неяскраво, але є й досить строкаті види.

Scincus scincus

Tiliqua rugosa Tiliqua scincoides

Tribolonotus gracilis Plestiodon kishinouyei

Джерела:

1. Життя тварин. У 7-ми томах. Том 5. Земноводні. Плазуни.