Скутигера
Небольшой фотоотчет о встрече с животным, которое, как оказывается, живет в нашей квартире.
Прокинувся сьогодні раніше, сиджу на кухні, примус лагоджу читаю матеріали, які мені надіслали мої чудові дипломниці. І тут краєм ока бачу рух: через кухню, красиво перебираючи довгими ногами, іде скутигера.
На столі стояв келих. Накрив її келихом, підсунув під нього аркуш паперу (акуратно, щоб ноги не прищемити), підняв, потім пересадив у банку (в келиху були залишки вина, я боявся, щоб скутигера до них не прилипла).
Отже, ось вона. Scutigera coleoptrata (Linnaeus, 1758) - мухоловка звичайна. Ліннеївський вид, між іншим (якщо це таки він - а цікаво, систематикою скутигер хтось серйозно займається)?
Насправді, скутигера - диво конвергенції, особливо дивовижне після того, як комах за результатами аналізу геномів стали зближувати з ракоподібними, а не багатоніжками. Імовірно, скутигера - вершина еволюції багатоніжок, яка незалежно набула безліч характерних для комах пристосувань. Мене найбільше захоплюють її складні фасеткові очі, досконале трахейне дихання, зберігаючі воду покриви та досить складна поведінка. Мухоловки здатні підстрибувати в повітря та ловити пролітаючих мух!
Загалом кажучи, це червонокнижний вид тварин зі статусом "рідкісний". Ось, подивіться на сторінку з Червоної книги України.
Природний ареал скутигер у нашій країні - Південний берег Криму. Але, схоже, ці тварини цілком успішно освоюють багато з наших міст. У Червоній книзі поставлені, але не прокоментовані точки, що відповідають містам по всій Україні, у тому числі - Харкову. У Харкові їх чимало - я бачив їх сам не менше 10 разів, у різних районах. Це не випадково занесені особини, а успішно відтворювана місцева популяція.
До речі, раз скутигера включена до Червоної Книги, людина, яка прихлопне її у себе вдома капцем, повинна, за ідеєю, платити штраф.
Колись я спробував ловити кримських та харківських скутигер, побачивши якусь різницю між числом їх сегментів та розміром задніх ніг. Найімовірніше, це були молоді особини, що відрізнялися за віком. У них у міру дорослішання число ніг збільшується, а задні ноги, як я дізнався з Червоної книги, відрізняються у самців і самок.
На першій фотографії в банці голова спрямована ліворуч, на другій - праворуч.
Через якийсь час після того, як я спіймав цю тварину, прокинулися дружина та син. Покликав, показав. Попросив дружину, щоб вона випустила скутигеру з банки, висадивши її з банки спочатку на табуретку, що стояла посеред кухні. Коли скутигера опинилася на краю банки, вона стрибнула, перелетіла через табуретку, опинилася під столом і негайно вирушила в кут.
Сфотографувати її, коли вона рухається, дуже непросто. Хоч вона ходить і не дуже швидко, але вона все одно якось вся перебуває в русі, перебираючи своїми численними ногами.
Дружина буде незадоволена, що я показую сміття в затишних закутках нашої квартири (ну, не зовсім нашої, орендованої...). Так чи інакше, скутигера побігла в затишний кут біля балконних дверей. Я встиг увімкнути спалах. Дивіться, як вона піднімається на ногах.
У кутку біля старого холодильника, який використовується як шафка для домашньої консервації, досить пилюжно і висить павутина (павуків я теж намагаюся зберігати живими). По павутині скутигера ходить дуже обережно, вдумливо переставляючи кожну ногу. Завдяки цьому я встиг дістати її своїм спалахом останній раз.
Усе. Ось ви знаєте, скутигера вже пішла, треба далі справами займатися, а в мене залишається якийсь радісний настрій: яка класна істота живе в нашій квартирі!