Студенческие работы после практики II курса - 2011

Студентські роботи після практики II курсу - 2008
Студентські роботи після практики II курсу - 2009
Студентські роботи після практики II курсу - 2010
Студентські роботи після практики II курсу - 2012 (I частина)
Студентські роботи після практики II курсу - 2012 (II частина)
Студентські роботи після практики II курсу - 2013
Студентські роботи після практики II курсу - 2014
Студентські роботи після практики II курсу - 2015
Студентські роботи після практики II курсу - 2016
Студентські роботи після практики II курсу - 2017

Мозаїчність соматичних тканин у головастиків представників Pelophylax esculentus complex із околиць біостанції ХНУ
Михайлова О.В.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет, кафедра зоології та екології тварин, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна. e-mail: miholgabio@rambler.ru
У склад гибридного комплексу зелених жаб (Pelophylax esculentus complex) входять ставкові жаби, Pelophylax lessonae (Camerano, 1882), озерні жаби Pelophylax ridibundus (Pallas, 1771), а також їх геміклональні гібриди, їстівні жаби, Pelophylax esculentus (Linnaeus, 1758), представлені як диплоїдними, так і триплоїдними особинами. У Північно-Донецькому центрі різноманіття зелених жаб зафіксовано більше різноманіття личинок, ніж статевих жаб. Так, серед личинок виявлені тетраплоїдні гібриди та P. lessonae, які не зареєстровані серед дорослих особин (Borkin e.a., 2004; Коршунов, 2008). Можна припустити, що каріологічне різноманіття головастиків має бути ще вищим. У даній роботі ми перевірили це припущення.
Ми досліджували зразки соматичних тканин 15 головастиків зелених жаб, відловлених у липні 2011 р. в одному з заток р. Північний Донец. Використано метод каріоаналізу за пресованими препаратами В. В. Кліменка (Klymenko, 2001).
У діляючих клітинах у більшості головастиків спостерігали диплоїдний набір хромосом, який становить для зелених жаб 26. У вибірці з 15 головастиків виявлено 3 мозаїчні особини. У їх соматичних тканинах були виявлені як нормальні диплоїдні, так і анейуплоїдні клітини з числом хромосом від 22 до 36.
На рисунку 1 показані метафазні хромосомні набори з двох клітин, що належать одному головастику (А – диплоїдна, Б – анейуплоїдна клітина). Буквою В на рис. 1 позначена анейуплоїдна клітина іншого головастика на стадії анафази. Число дочірніх хромосом у цьому випадку 44, тоді як при діленні диплоїдної клітини воно має становити 52.
Отже, ми зафіксували більш високе каріологічне різноманіття головастиків. Ймовірно, знайдені нами мозаїки гинуть під час метаморфози.

Рис. 1. Соматичні клітини з різною плоїдністю: А – нормальна диплоїдна клітина з 26 хромосомами; пізня метафаза; Б – анейуплоїдна клітина з 36 хромосомами; рання метафаза; В – анейуплоїдна анафаза з недостаючим числом дочірніх хромосом.
Summary. Sampling of green frog tadpoles from Severski Donets was studied using karyoanalysis in squashed preparations. Somatic tissues of three individuals contained both diploid and aneuploid cells. These results indicate that the tadpoles were mosaics.
Автор висловлює подяку за допомогу в роботі Іващенко Анні та Дегтяревій Анастасії, а також к.б.н., доценту Шабанову Д. А. за наукове керівництво даною роботою.
Михайлова О.В. (Науковий керівник Шабанов Д. А.) Мозаїчність соматичних тканин у головастиків представників Pelophylax esculentus complex із околиць біостанції ХНУ // "Біологія : від молекули до біосфери". Матеріали VI Міжнародної конференції молодих науковців. – Харків, 2011. – с. 252-253.
Розмірно-вагові співвідношення в зелених жаб
Горпинченко П.Ю., Бабута А.Р.

Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет
пл. Свободи 4, м. Харків, 61077, Україна
e-mail: gorpinchenko.pavel@mail.ru, grifin16@mail.ru
Зелені жаби – група тварин, яка завдяки зареєстрованій у них здатності до напівклональної міжвидової гібридизації викликає інтерес дослідників. У ряді досліджень вивчається зростання жаб, але дані про те, як під час зростання змінюється їх маса, майже відсутні. Їх отримання й було метою нашої роботи.
В околицях біостанції ХНУ, а саме на лівому березі Сіверського Дінця нижче за течією м. Зміїв та на березі Іськового ставка в с. Гайдари, ми зібрали 312 осіб зелених жаб. Матеріал для дослідження відновлювався в темну пору доби з використанням ліхтарів. Досліджені особини були випущені на місцях вилучення.
У ході досліду були використані зелені жаби Pelophylax esculentus та Pelophylax ridibundus. Стать та вид зелених жаб визначалися за їх зовнішніми ознаками: а саме наявність жовтих плям, висота п'яткового бугра, довжина стегна та колір резонаторів у самців. З кожного екземпляра за допомогою штангенциркуля з точністю до 0,1 мм були зняті виміри: — довжини тіла l (від кінчика рила до середини анального отвору), та ширини голови lt_c (у найширшому її місці). За допомогою вагів з точністю до 0,1 г вимірювалася маса тіла M. Отримані дані були статистично оброблені в програмі Statistica.

Рис. 1. Залежність ваги жаб від їх довжини тіла
Оскільки отримані результати схожі для обох видів (рис. 1), їх розглядали разом. Залежність ваги зелених жаб від довжини їх тіла описується квадратичним рівнянням: M=230,15-1,2×l+0,0019×l2. Залежність ширини голови зелених жаб від довжини їх тіла має лінійний характер і описується рівнянням: lt_c =17,03+0,32×l. Отримані дані можуть бути використані для оцінки біомаси зелених жаб у певних місцеперебуваннях.
Summary. This study is aimed to investigate the morphometry of frogs from some water bodies in Kharkiv region. It describes the size-weight correlation of Pelophylax esculentus and Pelophylax ridibundus. The weight/body length correlation describes by quadratic dependence and width of the head/body length correlation show us the linear dependence.
Робота була виконана як ІНДР на літній науковій навчально-польовій практиці з зоології хребетних тварин на базі біологічної станції ХНУ, що знаходиться в с. Гайдари, Зміївського району. Автори висловлюють велику подяку доценту Д. А. Шабанову за наукове керівництво роботою.
Горпинченко П.Ю., Бабута А.Р. (Науковий керівник Шабанов Д. А.) Розмірно-вагові співвідношення в зелених жаб // "Біологія : від молекули до біосфери". Матеріали VI Міжнародної конференції молодих науковців. – Харків, 2011. – с. 450-452.
Порівняння розміру еритроцитів диплоїдних гібридів зелених жаб (Pelophylax esculentus) і батьківського виду (Pelophylax ridibundus)
Бондарєва А.А., Дейнека Д.І., Губаренко Л.А., Мунтяну Я.О.

Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет
пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна
e-mail: a.bondaryeva@gmail.com
До складу гібридного комплексу зелених жаб (Pelophylax esculentus complex) входять ставкові жаби, Pelophylax lessonae (Camerano, 1882), озерні жаби Pelophylax ridibundus (Pallas, 1771), а також їх геміклональні гібриди, їстівні жаби, Pelophylax esculentus (Linnaeus, 1758), представлені як диплоїдними, так і триплоїдними особинами. Для диплоїдних і триплоїдних жаб зафіксовано достовірну різницю у розмірах еритроцитів, і це використовують як один із способів визначення плоїдності жаб (Plötner J, 2005; Polls Pelaz M., Graf J.-D., 1988). Однак залишається незрозумілим, як різняться за розміром еритроцити диплоїдні гібриди і батьківські види.
Метою даної роботи було порівняння довжини еритроцитів диплоїдних P. esculentus і батьківського виду P. ridibundus, що населяє територію, на якій був зібраний матеріал.
Для цього в басейні р. Сіверський Донець (околиці с. Гайдари Зміївського р-ну Харківської обл.) була зібрана вибірка з 22 жаб, визначених за морфологічними ознаками як P. esculentus (12 особин) і P. ridibundus (10 особин). Для кожного тварини виміряна довжина тіла, зроблено мазок крові за стандартною методикою. Мазок фотографували під великим збільшенням мікроскопа (х40) за допомогою USB‑камери. Під тим же збільшенням фотографували об’єкт‑мікрометр. За допомогою програми PDF‑XChange Viewer вимірювали довжину еритроцита (по 20 клітин на мазок). Потім отримані вимірювання переводили в мікрометри. Статистичну обробку даних проводили за допомогою програми Statistica 8.0.
За довжиною тіла жаби поділили на 4 групи: I – менше 58 мм; II – від 58 до 62 мм; III – від 62 до 70 мм; IV – більше 70 мм. У всіх групах були представлені як гібриди, так і особини батьківського виду. За довжиною еритроцитів дві особини P. esculentus визначені як триплоїди (довжина еритроцита більше 26 мкм); вимірювання клітин цих особин не враховувалися при порівнянні гібридів і батьківського виду.
За допомогою дисперсійного аналізу показана пряма залежність довжини еритроцитів від довжини тіла для особин усіх груп (p < 0,001). Достовірних різниць між довжиною еритроцитів диплоїдних P. esculentus і P. ridibundus не встановлено (p = 0,83): середня довжина еритроцитів для гібридів становила 21,7 мкм, для особин батьківського виду – 21,3 мкм.
Summary. It was established that there are no statistically significant differences between the erythrocyte length of hybrid forms of green frogs, Pelophylax esculentus, and the parental species, Pelophylax ridibundus. The length of erythrocytes is 21,7 µm and 21,3 µm, respectively.
Автори висловлюють подяку к.б.н., доценту Шабанову Д. А. за наукове керівництво роботою.
Бондарєва А.А., Дейнека Д.І., Губаренко Л.А., Мунтяну Я.О. (Науковий керівник Шабанов Д. А.) Порівняння розміру еритроцитів диплоїдних гібридів зелених жаб (Pelophylax esculentus) і батьківського виду (Pelophylax ridibundus) // "Біологія : від молекули до біосфери". Матеріали VI Міжнародної конференції молодих науковців. – Харків, 2011. – с. 460-461.
Дослідження поведінки головастиків зелених жаб у експериментальному лабіринті
Громенко А.С.

Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна
Завданням роботи було з'ясувати, чи відрізняються швидкість і шлях проходження головастиками зелених жаб експериментального лабіринту при русі поодинці та у групах. Переміщення головастиків у групах може бути незалежним, антагоністичним (кожна особина прагне пливти не так, як інші) або кооперативним (головастики частіше пливуть туди, куди і інші члени групи). У ході роботи ми враховували маршрут проходження експериментального лабіринту та час, витрачений на це одиночними головастиками та групами з двох або трьох особин.
Експеримент проводився у Y‑подібному лабіринті, довжина основної гілки якого була 46,5 см, ширина 10,5 см, висота 6,5 см; довжина рукавів – 21,5 см, ширина 8 см, висота 7 см, кут між правим і лівим рукавом становив 60º. Дно основної гілки було організовано так, що глибина води на початку була значно меншою, ніж у кінці гілки та в бічних рукавах. Таким чином, головастики пливли туди, де глибше. У експерименті використали 60 головастиків представників Pelophylax esculentus complex, виловлених в Іськовому ставку (околиці с. Гайдари Зміївського р-ну Харківської обл.). Головастики знаходилися на 6‑10 стадії розвитку кінцівок (Бібік, 2010). 10 головастиків проходили лабіринт поодинці, 20 – у парах (10 пар), 30 – у трійках (10 груп). Кожен головастик, пара або трійка проходили лабіринт по 6 разів. Середній час проходження лабіринту склав 28,75 с.
Як виявилося, кількість проходжень не знижує час проходження лабіринту в цілому. Кількість головастиків у групі практично не впливала на швидкість проходження лабіринту. У всіх серіях головастики статистично значущо віддавали перевагу повороту ліворуч. При кожному наступному проходженні напрямок повороту не залежав від попереднього результату. Таким чином, навчання головастиків у нашому експерименті ми не зафіксували.
При переміщенні головастиків у парах різниця зареєстрованого розподілу результатів проходження лабіринту незначно відрізняється від розподілу, побудованого на підставі припущення, що кожен головастик обирає маршрут незалежно від іншого.
При переміщенні у трійках 66,33 % усіх зроблених головастиками виборів були поворотами ліворуч; це уподобання високо значуще. Ми побудували випадковий розподіл, у якому головастики обирали поворот ліворуч з ймовірністю 66,33 %; у ньому 33,2 % усіх трійок збиралося б в одному коліні лабіринту (29,3 % ліворуч і 3,9 % праворуч). Ми зафіксували таких груп менше, ніж їх можна було очікувати (25 %), проте різниця емпіричного та спостережуваного розподілів виявилася незначною (p=0,17).
Отже, у нашій роботі головастики переміщувалися по експериментальному лабіринту, не демонструючи навчання і відносно незалежно один від одного (хоча з незначною тенденцією до переміщення в різних напрямках).
Summary. The passage of the maze is independent of the number of tadpoles in the group. Route for each passage chosen at random. Tadpoles are not capable of learning. The preferred choice - left. In pairs, triples and tadpoles route chosen randomly. Tadpoles are move independently of each other.
Описаний експеримент виконаний як навчально‑дослідницька робота на навчальній практиці II курсу. Автор дякує доценту Д. А. Шабанову за наукове керівництво даною роботою.
Громенко А.С. (Науковий керівник Шабанов Д. А.) Дослідження поведінки головастиків зелених жаб у експериментальному лабіринті // "Біологія : від молекули до біосфери". Матеріали VI Міжнародної конференції молодих науковців. – Харків, 2011. – с. 464-465.
Оцінка чисельності популяційної системи зелених жаб Іськового ставка
Мелешко Е.В., Суворова А.Д.

Харківський національний університет імені В. Н. Каразина
e-mail: meleshko-a@mail.ru
В Іськовому ставку (околиці с. Гайдари Зміївського району Харківської області) живе популяційна система зелених жаб, яка кілька разів змінювала свій склад за час її вивчення. Група зелених жаб, Pelophylax esculentus complex, складається зі ставкової жаби, Pelophylax lessonae (Camerano, 1882), озерної жаби, Pelophylax ridibundus (Pallas, 1771), і геміклонального гібриду цих двох видів – їстівної жаби, Pelophylax esculentus (Linnaeus, 1758). Нащадки від схрещування P. esculentus з особинами батьківських видів отримують один і той самий клональний геном (від батька‑гібриду) і різні рекомбінантні геноми (від батька, що належить до батьківського виду). Представники різних видів Pelophylax esculentus complex здатні співіснувати, утворюючи геміклональні популяційні системи, ГПС (Шабанов та ін., 2009). Наразі ГПС Іськового ставка виходить з критичного стану, у якому вона перебувала в 2000‑2008 рр. З огляду на це, метою нашого дослідження стало вивчення чисельності популяції зелених жаб для подальшого моніторингу її стану. Подібна робота раніше не проводилась.
Дослідження проводилось у червні‑липні 2011 р. у рамках польової практики студентів ХНУ імені В. Н. Каразина. Для досягнення поставленої мети обрано метод маркування та повторного вилову за Петерсоном (Колі, 1979.), заснований на рівноймовірності повторного вилову жаб з мітками та без них. Жаб ловили вночі на місцях нересту, осліплюючи їх ліхтарем. Мітку наносили шляхом відрізання пальців передніх і задніх кінцівок. Під час проведених виловів (4 червня, 2 та 6 липня 2011 р.) було позначено і випущено в ставок 104 жаби: самців і напівдорослих особин (більших, ніж дворічки, але, ймовірно, не брали участі у нересті). Повторні вилови проведено 12 і 15 липня 2011 р., за результатами яких отримані дві оцінки чисельності: 298±50 і 358±55, з яких розраховано середню – 330 особин.
Таким чином, орієнтовно чисельність представників Pelophylax esculentus complex на липень 2011 р. становила 330 самців і напівдорослих особин. Через те, що ми не можемо довести коректність базового припущення про рівноймовірність упіймання особин з мітками і без них, для надійної оцінки чисельності ГПС Іськового ставка необхідне використання інших методів моніторингу чисельності, зокрема комбінованої мітки.
Summary. The green frogs, living in Is’kov pond (near the village Gaydary in Zmievsky area of the Kharkov region) form hemiclonal population system. The main goal of our research was the number estimation of this population system. Two counts by the method of tagging and repeated catching by Peterson were made in July, 2011. Number of males and semi‑adult individuals (more senior than 2 years, but not puberal) in a pond is estimated in 330 individuals.
Автори висловлюють подяку науковому керівнику, к.біол.н., доценту кафедри зоології ХНУ імені В. Н. Каразина, Шабанову Д. А., а також усім учасникам виловів.
Мелешко Е.В., Суворова А.Д. (Науковий керівник Шабанов Д. А.) Оцінка чисельності популяційної системи зелених жаб Іськового ставка // "Біологія : від молекули до біосфери". Матеріали VI Міжнародної конференції молодих науковців. – Харків, 2011. – с. 472-473.