Вероятная история становления ортоградной локомоции

Імовірна історія становлення ортоградної локомоції

Я взялася описувати такий феномен, як прямоходіння. Спочатку він видався мені дещо простим, однак розглядаючи його в межах історії становлення, задовільної однозначної відповіді знайти не змогла, а серед наявних - безліч гіпотез.

Перші спроби прямоходіння датуються вченими приблизно 6 мільйонів років тому (Дробишевський, 2012). Це справді були лише спроби, оскільки все ще вагомими залишалися лазіння по деревах та опора на фаланги пальців передніх кінцівок.

Проаналізувавши певну кількість літератури я дійшла висновку, що в питанні становлення прямоходіння, як і в усіх інших питаннях, що порушуються еволюціоністами та антропологами, немає єдності думки вчених, є лише логічно пов'язані припущення. Виходячи з цього я зробила такий висновок: прямоходіння можна розглядати як вимушену адаптацію, потреба в якій з'явилася у зв'язку з розвитком трудової діяльності, а також переважним освоєнням відкритих місцевостей. Якщо першу причину можна прийняти цілком обґрунтовано, то до другої причини серед учених є багато заперечень. Також прямоходіння пояснюється біоенергетичною та терморегуляційною вигодою. [1]

Згідно з геохронологічною шкалою мавпи, названі «людиноподібними» (Hominoidea) з'явилися в еру кайнозой, період палеогеновий, епоху олігоцен. З назви зрозуміло, що їхнє тіло має подібні риси з людським. Жили вони переважно на деревах. Щодо пересування - характерна брахіація (від лат. brachium — плече) - при переміщенні вони розгойдувалися на руках. І нехай це не ті дві кінцівки, якими пересуваються люди, але тим не менш їх дві і вони переважали в переміщенні (тоді як сусіднє надродина Мавпоподібних (Cercopithecoidea) при русі використовують усі чотири кінцівки). Предками їх деякі вчені вважають рід парапітек - це вимерлий вид, рештки яких небагатослівні. Тому я й почала еволюційну лінію з надродини людиноподібних мавп.

Період неогеновий - австралопітекові.

К.б.н., доцент кафедри антропології біологічного факультету МДУ ім. Ломоносова С. В. Дробишевський висловлює припущення про те, що ранніх австралопітеків можна вважати проміжною ланкою між мавпою та людиною, зокрема щодо прямоходіння (див.табл.). В їхньому способі життя також відзначається певний прогрес - від переважно деревного, він розширюється до кочування по саванах, лісах та берегах водойм.

Таблиця 1. Ознаки прямоходіння (С. В. Дробишевському)

Прямоходящие	Четвероногие
Положення великого потиличного отвору
В центре основания черепа	В задней части основания черепа
Строение таза
Широкий и низкий	Вузький і високий
Будова довгих кісток ніг
Ноги довгі, кульшові суглоби сильно розведені один від одного внаслідок великої ширини таза, а коліна зведені разом	Руки довші за ноги, коліна розведені в боки "колесом" і завжди напівзігнуті, стопи рознесені одна від одної, тож при двоногому ходінні мавпа рухається перевальцем, компенсуючи нестійкість сильними бічними коливаннями тулуба
Будова стопи
Виражений підйом стопи, великий палець не відведений убік і малорухомий	Стопа плоска, пальці довгі, зігнуті, рухливі, великий палець має хапальну функцію, може сильно відводитися вбік
Строение рук
Руки короткі, фаланги пальців прямі	Морфологічні пристосування до лазіння по деревах, до опори на фаланги зігнутих пальців при ходьбі
Строение позвоночника
Хребет орієнтований вертикально і має характерні вигини - лордози й кіфози, розміри хребців закономірно збільшуються згори вниз, крижі широкі й короткі	Немає шийного й поперекового лордозів, а розміри хребців різняться не так закономірно, крижі вузькі й довгі.

Рис.1. Розташування великого потиличного отвору. [2]

Перелічені вище ознаки прямоходячих якраз були характерні для різних представників австралопітеків: череп Sahelanthropus tchadensis; стегнові кістки Orrorin tugenensis; фрагменти черепа, кістки кінцівок і залишки таза Ardipithecus ramidus kadabba і Ardipithecus ramidus ramidus.


Рис. 2. Поворот клубових кісток [3]	Рис. 3. Слева направо: таз шимпанзе, Australopithecus аfricanus, человека. Палеонтологический музей, Москва. [2]

Вид зверху на тазові кістки шимпанзе (А), австралопітека Australopithecus africanus (Б) і людини (В) дозволяє побачити поступовий поворот крил клубових кісток: у шимпанзе вони плоскі і лежать майже в одній площині з крижами; у людини кожна клубова кістка повернута й розташовується майже перпендикулярно.

Припускається, що кроки австралопітеків були дрібними, оскільки кульшові суглоби не розгиналися повністю. Трудова діяльність: австралопітеки використовували кістки, роги та зуби тварин як знаряддя.

Період антропоген характеризується появою ранніх Homo

Загалом, скелет Людини вмілої (Homo habilis) мало чим відрізнявся від австралопітека. Істотні зміни стосуються будови черепа, зокрема потиличний отвір, що має відношення до прямоходіння, зміщений, порівняно з таким в австралопітека (рис.1). Homo habilis приписують перші знаряддя праці, виготовлені з каменю. Тобто це був не просто камінь, яким і шимпанзе додумалася розбивати горіх, а предмет, до якого застосували зусилля щоб надати певну форму для зручності використання. Такі примітивні знаряддя праці називаються чопери.

Людина працююча (Homo ergaster) були першими, хто вийшов за межі Африки.

Рис. 4. Скелет Homo ergaster Американський музей природничої історії, Нью-Йорк.

Примітний примітивний череп та практично сучасний скелет.

Людина прямоходяча (Homo erectus) характеризується осілим способом життя, груповим полюванням, використанням вогню, майстернішим виготовленням знарядь, а також появою мовлення. Таким чином на цьому етапі трудова діяльність розвинулася настільки прогресивно, а відносини між індивідами стали так близькі до людського суспільства, що переміщення таких істот на чотирьох кінцівках, уже здається нелогічним і навіть неможливим. Ба більше, воно не дало б можливості розвинутися людству до такого рівня. [4]

Прямоходіння на цій стадії вчені називають абсолютним.

Таким чином, прямоходіння, що виникло 6 мільйонів років тому в примітивному вигляді, досягло сучасного рівня приблизно 1,6-1,8 мільйонів років тому.

Список використаної літератури

Вишняцький Л. Б. Людина в лабіринті еволюції / Леонід Борисович Вишняцький. - Москва: "Весь мир", 2004. - 156 с.
Дробишевський С. В. Достаюча ланка / Станіслав Володимирович Дробишевський. - http://www.antropogenez.ru інтернет, 2012. - 120 с.
ЛАВДЖОЙ К. Еволюція випрямленого способу пересування в людини / К. ОУЕН ЛАВДЖОЙ. // У світі науки. - 1989. - №1. - С. 64-72.
Антропогенез [Електронний ресурс]. - Електрон. дан. - Режим доступу: http://www.biomed.szgmu.ru (04.06.16). - Назв. з екрана.
Хрянін А. В. Формування біпедії як найактуальніша проблема палеоантропології / А. В. Хрянін, Н. В. Анісімова. // Известия ПГПУ. - 2008. - С. 222-226.