Студентські роботи після практики II курсу

Студентські роботи після практики II курсу – 2008
Студентські роботи після практики II курсу – 2009
Студентські роботи після практики II курсу – 2010
Студентські роботи після практики II курсу – 2011
Студентські роботи після практики II курсу – 2012 (I частина)
Студентські роботи після практики II курсу – 2012 (II частина)
Студентські роботи після практики II курсу – 2013
Студентські роботи після практики II курсу – 2014
Студентські роботи після практики II курсу – 2015
Студентські роботи після практики II курсу – 2016

Горенський Г. Г., Андрєєв Д. А., Онищенко К. С., Пустовалова Е. С. Дослідження структури популяційної системи зелених жаб (Pelophylax esculentus complex) Іськового ставу Зміївського району Харківської області // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали XIІ Міжнародної конференції молодих учених (26 листопада – 1 грудня 2017 р., м. Харків, Україна). – Харків: ФОП Шаповалова Т. М., 2017. – С. 132‑133.
Лукан Р. М., Пустовалова Е. С., Бірюк О. В. Метод прижиттєвого визначення плоїдності пугольців зелених жаб // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали XIІ Міжнародної конференції молодих учених (26 листопада – 1 грудня 2017 р., м. Харків, Україна). – Харків: ФОП Шаповалова Т. М., 2017. – С. 141‑142.
Фомічева А. Ю., Лобойко Д. І. Вивчення складу геміклональної популяційної системи зелених жаб Корякова яра (Зміївський район Харківської області) // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали XIІ Міжнародної конференції молодих учених (26 листопада – 1 грудня 2017 р., м. Харків, Україна). – Харків: ФОП Шаповалова Т. М., 2017. – С. 149‑150.
Fomenko K. S., Trokhymchuk R. R., Lukan R. M., Makaryan R. N., Pustovalova E. S. The study of hemiclonal population system Pelophylax esculentus complex from the Lower Dobritskiy pond (the territory of the National Park “Gomolshanski lisy”) // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали XIІ Міжнародної конференції молодих учених (26 листопада – 1 грудня 2017 р., м. Харків, Україна). – Харків: ФОП Шаповалова Т. М., 2017. – С. 152‑153.
Stepanenko K. R. Hemiclonal population systems features’ influence on spermatozoid size in Pelophylax esculentus complex // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали XIІ Міжнародної конференції молодих учених (26 листопада – 1 грудня 2017 р., м. Харків, Україна). – Харків: ФОП Шаповалова Т. М., 2017. – С. 153.
Дослідження структури популяційної системи зелених жаб (Pelophylax esculentus complex) Іськового ставу Зміївського району Харківської області
Горенський Г. Г., Андрєєв Д. А., Онищенко К. С., Пустовалова Е. С.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна, 61022
e‑mail: gorenskiyg@outlook.com
Група зелених жаб, Pelophylax esculentus complex, яка складається з двох батьківських видів: P. lessonae (Camerano, 1882) і P. ridibundus (Pallas, 1771), а також їхніх природних гибридів P. esculentus (Linnaeus, 1758), утворює геміклональні популяційні системи, ГПС (Шабанов та ін., 2009). Ми вивчали ГПС зелених жаб Іськового ставу (околиці с. Гайдари Зміївського району Харківської області). Спостереження за даною ГПС ведуться з 1995 року, коли на ставі була виявлена велика популяція P. esculentus, що складалася з диплоїдних особин з ефективним розмноженням (Лада, 1996). Склад ГПС за час дослідження змінювався. У 2000 році ГПС перейшла у критичний стан внаслідок осушення ставу; у 2005 році, під час нересту, на ставі спостерігалися лише самці; у 2011 році зафіксовано успішне розмноження даної ГПС. У зв’язку з цим дослідження її структури представляє значний інтерес. Мета нашого дослідження – вивчення статевого і видового складу ГПС Іськового ставу для подальшого моніторингу її стану. Видову і статеву приналежність визначали за комплексом зовнішніх ознак (Шабанов, 2015). Плоїдність особин визначали шляхом вимірювання середньої довжини еритроцитів на мікрофотографіях мазків крові (Бондарева та ін., 2012) з використанням програми PDF‑XChangeViewer. Статистичну обробку отриманих даних проводили за допомогою програми Statistica 8.0. Всього вивчено 137 особин. Частка самців у вибірці склала 95,6 %; самок – 2,9 %; незрілих особин – 1,5 %.
За літературними даними типові розміри еритроцитів диплоїдів варіюють від 21 до 26 мкм, а для триплоїдів характерні еритроцити більше 26 мкм (Бондарева та ін., 2012). У вивченій нами вибірці частка диплоїдних особин P. esculentus склала 94,2 % (129 особин), триплоїдних – 1,5 % (2 особини), до виду P. ridibundus відносили 4,4 %. Середній розмір еритроцитів у диплоїдів становив – 23,3 мкм, а у триплоїдів – 29,6 мкм. Порівняно з даними 2015 р. (Черепашук та ін., 2015), значущих змін частки триплоїдів не зафіксовано (p = 0,35).
Залежність між статтю та розміром еритроцитів встановлена не була. Таким чином підтверджено, що в Іськовому ставі існує популяційна система R‑E‑Ep‑типу, близька до чистого E‑типу, зі значним переважаючим ділоїдом.
Summary. Group of water frogs in hemiclonal population system from Iskov pond was studied. We tried to find out the difference in size of erythrocyte between diploids and triploids of Pelophylax esculentus complex. The method we used to spot the ploidy was measuring the average length of red blood cells. The total number of individuals was 87; the percentage of triploids was 1.5 %. The average size of diploid erythrocytes was 23.3 μm and triploid red blood cells were estimated at 29,6 μm. Thus, we confirmed, that population system of Iskov pound belongs to R‑E‑Ep‑type.
Автори дякують професору кафедри зоології та екології тварин ХНУ, д. б. н. Шабанову Д. А. за ідею та наукове керівництво, а також усім учасникам відлову.
Метод прижиттєвого визначення плоїдності пугольців зелених жаб
Лукан Р. М., Пустовалова Е. С., Бірюк О. В.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет, кафедра зоології та екології тварин, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна, 61022
e‑mail: minihobbit29@gmail.com
Геміклональне успадкування – незвичайний рідкісний спосіб відтворення серед хребетних тварин, з яким пов’язаний цікавий напрямок досліджень. Такий спосіб успадкування прискорює еволюцію (Шабанов, Литвинчук, 2010), його вивчення може в майбутньому дати початок новим методам у селекції, біотехнології тварин та генній медицині. Складні геміклональні популяційні системи (ГПС) гибридогенного комплексу зелених жаб (Pelophylax esculentus complex), наприклад такі, що населяють водойми Харківської області, є об’єктами моніторингу їх складу (Meleshko et al., 2014). У складі цих ГПС зареєстровано диплоїдні та триплоїдні міжвидові гибриди P. esculentus (Linnaeus, 1758) обох статей, а також особини батьківського виду P. ridibundus (Pallas, 1771) (Шабанов, 2015). Досі достеменно не відомо, яким чином регулюється склад ГПС. Існує припущення, що важливу роль у регуляції їх складу відіграє вибіркова смертність певних форм (Бірюк та ін., 2016).
Розробка методу прижиттєвого визначення плоїдності пугольців є актуальною задачею, з огляду на те, що у них, на відміну від дорослих особин, неможливо визначити плоїдність за мазками крові (Бондарева та ін., 2012). Такий метод розширив би можливості вивчення геміклонального успадкування у зелених жаб, уможливлюючи дорощування пугольців для подальшого їх вивчення і оцінки вибіркової смертності серед пугольців різної плоїдності.
Метод прижиттєвого визначення плоїдності пугольців, представлений у даній роботі, полягає у прижиттєвому вилученні зразків тканин шляхом ампутації частини хвостового плавця після визначення стадії розвитку (Gösner, 1960) і розміру пугольців (McDiarmid and Altig, 1999). Для цього нами було зібрано вибірку з 15 пугольців роду Pelophylax з Нижнього Добрицького ставу (Зміївський р‑н, Харківська обл.). На цьому матеріалі ми перевірили можливість інкубування ампутованого фрагмента тканини в розчині колхіцину, як засобу отримання достатньої для каріоаналізу кількості метафазних пластинок. Попередні дослідження показали, що необхідно виготовити ізотонічний розчин колхіцину (Шерстюк і др., 2016). Ми спробували кілька варіантів його розведення: у дистильованій воді, гіпотонічному розчині та розчині Версена. Далі зразки витримували 20 хвилин у чистому гіпотонічному розчині 0,07 M KCl, а потім занурювали у фіксатор Карнуа. Розкапування суспензії клітин і фарбування реактивом Романовського‑Гімзи проводили за раніше описаною методикою (Вегерина і др., 2013). Найкращими виявилися препарати від зразків, які витримувалися у розчинах, виготовлених на основі 0,07 M KCl – спостерігалася велика кількість нормальних клітин та поодинокі метафазні пластинки. Можливо, це пов’язано з низькою проліферативною активністю тканин хвоста у пугольців на пізніх стадіях розвитку (вивчали пугольців на стадіях 26–37 за Госнером, 1960). Рекомендується робити по кілька скелець із розкапаними клітинами. Серед 15 розглянутих пугольців усі виявилися диплоїдними. Згодом їх плоїдність була підтверджена за кількістю ядерець методом Ag‑фарбування (Бірюк і др., 2015).
Таким чином, ми з’ясували, що для зажиттєвого визначення плоїдності пугольців зелених жаб можна використовувати тканини хвостового плавця. Для цього необхідно інкубувати їх у 0,2 % розчині колхіцину у 0,07 M KCl протягом 4–5 годин з подальшим зануренням у гіпотонічний розчин (0,07 M KCl) на 20 хвилин. Після фіксації такі тканини готові для отримання хромосомних препаратів.
Summary. The study was performed to determine the proportion of triploids among tadpoles of Pelophylax genus and to improve an intravital method of ploidy determination. 15 tadpoles from the population of Pelophylax esculentus complex inhabited the Lower Dobritsky pond (Zmiyiv district of the Kharkiv region, the floodplain of the Gomolsha River at the National Natural Park "Gomilshanski lisy") were studied. No triploids have been found.
Автори висловлюють подяку д. б. н., професору кафедри зоології та екології тварин Д. А. Шабанову за ідею, наукове керівництво та всебічну підтримку при опрацюванні результатів.
Вивчення складу геміклональної популяційної системи зелених жаб Корякова яра (Зміївський район Харківської області)
Фомічева А. Ю., Лобойко Д. І.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет, кафедра зоології та екології тварин, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна, 61022
e‑mail: anastasiafomichova1904@gmail.com
Два батьківських види зелених жаб Pelophylax ridibundus (Pallas, 1771) і Pelophylax lessonae (Camerano, 1882) при схрещуванні між собою дають гибрид – Pelophylax esculentus (Linnaeus, 1758). Такі гибриди здатні до геміклонального успадкування: передача батьківських геномів з покоління в покоління клонально, тобто без рекомбінації. Спільне розмноження P. esculentus і, як правило, представників батьківських видів, призводить до формування геміклональних популяційних систем (ГПС), у яких передаються як клональні, так і рекомбінантні геноми.
ГПС зелених жаб, що населяють Коряков яр (околиці біостанції ХНУ імені В. Н. Каразина, с. Гайдари, Зміївський район, Харківська область), вивчаються понад 20 років. У 1995‑1996 рр. тут була виявлена популяційна система, що складалася лише з диплоїдних P. esculentus (Лада, 1998). У 2000‑х рр. у Коряковому яру жаб майже не було. У 2015 р., за неопублікованими даними (Ю. Артемова, Т. Бешенцева, Е. Мелешко), було зареєстровано 83 особи.
Мета даної роботи – вивчення складу ГПС зелених жаб Корякова яра у 2017 році та порівняння отриманих даних з результатами дослідження 2016 року.
Тварин відловлювали руками в темний час доби з використанням ліхтарика. Видову і статеву приналежність визначали за комплексом морфологічних ознак (Шабанов, 2015). Довжину тіла вимірювали штангенциркулем. Жаб відмічали відрізанням найдовшого пальця на задній правій кінцівці і обробляли препарати мазків крові за загальноприйнятою методикою (Бондарева і др., 2012). Жаб з еритроцитами довжиною понад 28 мкм діагностували як триплоїдів. Ми досліджували 230 особин, серед яких виявилось 3 ♀♀ і 5 ♂♂ P. ridibundus, 10 ♀♀ і 136 ♂♂ P. esculentus (2n), 1 ♀ P. esculentus (3n) і 9 ♂♂ P. esculentus (3n), а також 66 ювенільних особин. Частка триплоїдних особин склала 6 % від усієї вибірки. Різниця у складі вибірок 2017 і 2016 рр. виявилась статистично незначущою (p = 0,53). У вибірці 2017 р. мітки 2016 р. не знайдено.
Таким чином, Коряков яр населений R‑E‑Ep‑HPS (тобто ГПС, що включає P. ridibundus, а також ді‑ і триплоїдів P. esculentus) зі значним переважаючим ділоїдом самців P. esculentus і низькою часткою триплоїдів (6 %). У порівнянні з 2016 роком (Стах В. О. та ін., 2016) ГПС зелених жаб Корякова яра суттєво не змінилася.
Summary. The water frogs, living in Koryakov ravine (near the village Gaydary in Zmievsky district of the Kharkov region), form hemiclonal population systems. Diploid males of P. esculentus are prevailing. The share of triploids is 6 %. In comparison with the 2016 HPS Pelophylax esculentus complex structure has not changed significantly (p = 0.53).
Науковий керівник: д. б. н., проф. кафедри зоології та екології тварин Шабанов Д. А.

The study of hemiclonal population system Pelophylax esculentus complex from the Lower Dobritskiy pond (the territory of the National Park “Gomolshanski lisy”)
Fomenko K. S., Trokhymchuk R. R., Lukan R. R., Makaryan R. N., Pustovalova E. S.
V. N. Karazin Kharkiv National University, department of zoology and ecology of animals, Freedom square, 4, Kharkiv, Ukraine, 61022
e‑mail: rtrokhymchuk@gmail.com
Hybridogenic complex of water frogs consists of pool frog Pelophylax lessonae Camerano, 1882, marsh frog Pelophylax ridibundus Pallas, 1771, and edible frog Pelophylax esculentus Linnaeus, 1758. Hybrids and parent species reproduced jointly, forming hemiclonal population systems (HPS). We studied HPS of the Lower Dobritskiy pond (the region of the floodplain near the Gomolsha river, the territory of the National Park “Gomolshanski lisy”). It is prosperous HPS with the high proportion (about 30 %) of triploids among adult frogs (Meleshko et al., 2014). So, the selection of frogs, collected in 2016, consisted of 36 diploids (P. esculentus and P. ridibundus) and 14 triploids P. esculentus.
The purpose of this work is determination of correlation of di- and triploids among the tadpoles of water frogs in HPS of the Lower Dobritskiy pond. We studied a random selection of 27 tadpoles, collected in 29.06.2017. Ploidy was determined by the method of carioanalysis of intestine cells. (Бирюк и др., 2016). All studied tadpoles were diploids.
This result is consistent with the data of R. R. Lukan and coauthors (see work in this digest) that studied 15 tadpoles from the same selection by the method of vital ploidy determination. On the whole in the incorporated selection from 42 tadpoles all of them were diploids. The triploid tadpoles proportion meaningfully (p = 0.0003) differs from the proportion of triploid frogs.
We suppose that stability of HPS of the Lower Dobritskiy pond is determined by death of majority of diploid tadpoles. For example, if triploid is only 1 tadpole from 50, but 47 diploid tadpoles from 49 will die, it is possible not to find triploids among the tadpoles, and among frogs proportions of di- and triploids will be 2:1. Partly it can be related to death of individuals of parent species that were broods from hybrids that transmitting a specific clonal genome. Alternative explanations of the registered phenomenon are the dramatic change of composition of studied HPS or the space segregation of di- and triploid tadpoles. These assumptions are not confirmed by the present results of the field researches.
Scientific supervisor: prof. D. A. Shabanov. The authors thank O. V. Biriuk and students of V. N. Karazin Kharkiv National University.
Hemiclonal population systems features’ influence on spermatozoid size in Pelophylax esculentus complex
Stepanenko K. R.
V. N. Karazin Kharkiv National University, University, Department of zoology and animal ecology, Svobody Sq., 4, Kharkiv, 61022, Ukraine
e‑mail: stepanenko.k.r@gmail.com
Pelophylax esculentus complex forms hemiclonal population systems (HPS) of two parental species, Pelophylax ridibundus (Pallas, 1771) and Pelophylax lessonae (Camerano, 1882) with their hybrid, Pelophylax esculentus (Linnaeus, 1758). Hemiclonality is inheritance of non‑recombinant genomes (genomes R from P. ridibindus and L genomes from P. lessonae) that is typical for P. esculentus. In some populations of water frogs triploid individuals amount a stable part. These reasons cause anomalies in water frogs’ spermatogenesis such as meiosis violations, partial and complete sterility (Biriuk et al., 2016).
We attempted to define factors, which influence on spermatozoid size. Samples of urinal sperm were extracted according to earlier described technique (Степаненко та ін., 2017). Then we measured spermatozoids’ heads to build size distributions. We have compared P. ridibundus, P. lessonae, di- and triploid P. esculentus out of different types of hemiclonal systems from Volyn’ and Harkiv regions of Ukraine.
Different HPS might consist of parental species (P. ridibundus (R‑), P. lessonae (L‑)), diploid (E‑) and triploid (Ep‑) hybrids. Males from R‑E‑, R‑E‑Ep and L‑E‑R hemiclonal population systems were examined in this research. To analyze comparison groups, we estimated distances between distributions.
Assumption was made that size of spermatozoids are above all determined by quantity of DNA. Therefore, aneuploid and diploid sperms have to look as an additional spike on a distribution.{
"translated_text": "Проте додаткові спайки виявилися невиразними, тому у нас не було достатніх підстав підтвердити або спростувати наявність диплоїдних сперматоїдів.\nОскільки за результатами тесту Крускала‑Уолліса та медіанного тесту виявлено значну (p < 0,05) різницю між деякими групами порівняння, ми вважаємо, що існує складний зв’язок, який пов’язує розмір сперматоїда і види водяних жаб, плоїдність та тип геміклональної системи.\nНайбільші відмінності у розподілі розмірів сперматоїдів спостерігалися між P. esculentus з різних регіонів України, на відміну від P. ridibundus з однакових локалій, розподіли яких схожі. Розподіл P. ridibundus і P. lessonae з L‑E‑R HPS виявився найодноріднішим. Це вказує на високу репродуктивну стабільність системи L‑E‑R.\nНа підставі вищесказаного ми припускаємо, що особливості HPS (наявність диплоїдних або, особливо, триплоїдних гібридів, обох батьківських видів тощо) залишають відбиток на репродукції індивідів і стабільності їх гаметоогенезу. Плоїдність і географічний фактор також впливають на розмір сперматоїдів."
}