Днепропетровск рано-рано утром и чуть позже

Учорашній день, 14 грудня, провели в поїздці в Дніпропетровськ. Виїзд уночі (потяг о першій), прибуття в Дніпропетровськ - о 5.40. На незручній відстані розташовані наші міста, важко їздити: і не так близько, щоб доїхати швидко, і не так далеко, щоб спокійно проспати ніч у потягу. Це вже третя наша з М_К така поїздка за короткий термін; цього разу я взяв фотоапарат. Як і минулі рази, скоротали час, пройшовшись від вокзалу до університету, по Маркса та по Гагаріна (щоправда, цього разу трохи віддалялися вбік від цього маршруту, щоб пофотографувати). Ось що вийшло.

Тільки приїхали. Привокзальна площа.
 

Проспект Карла Маркса. Тіні на пішохідній частині, на дорозі - бруківка з асфальтовими латками.
 

Зранку снігу ще не було, але на поверхні землі - чи то іній, чи то зібраний у грудки дрібний-дрібний сніговий пил.
 

Коли проїжджає автомобіль, тіні від дерев рухаються, ворушачи гілками.
 

Поліетиленовий кульок, що лежить на землі...
 

Світлофори працюють, ...
 

...а реклама застигла на півслові.
 

На мою думку, так краще, ніж удень.
 

У вітринах - дива.
 

Двірники, безхатьки, перехожих мало...
 

Якби не взята з дому правильна кава - було б зовсім важко.
 

Уже почалися приготування до Нового року.
 

На стовпі - мініклумба з живими рослинами!
 

Такий Дніпропетровськ подобається мені набагато більше, ніж денний - божевільний, із заторами.
 

Якось карамельно трохи...
 

Почало світлішати. Це трамвай!
 

Це слід від двірника.
 

Ще світліше...
 

Правда, дисонує?
 

Велика колекція кам'яних баб, дуже різних за стилем виконання.
 

Судячи з того, як двірник підмітав цю ділянку, частину шляху пішоходи мають проходити по проїзній частині.
 

Яка красива фігура вимелася!
 

Повно граків.
 

Футуристичні краси...
 

І вид на Дніпро. Хтось випив та покурив, милуючись пейзажем.
 

Футуристичні будівлі, здається, стоять напівпорожніми.
 

Поряд з ними - старі халупи, іноді - просто руїни.
 

Двері в нікуди.
 

Вихід на вулицю з аркою.
 

По Гагаріна студенти біжать на заняття, іноді - мало не натовпами.
 

Зверху спускається щось, що скоро просиплеться снігом. Верхівку вежі забули домалювати...
 

Попереду - дещо пафосний головний корпус університету.
 

Те, за чим їздили - зроблено (голова спецради підписав до друку автореферат). Починається дорога назад. Від корпусу, де розташований біофак, до головного корпусу потрібно йти повз стадіон, через парк.
 

На хутрі - сніжинки...