Екологія: біологія взаємодії. 5.01. Навколишнє середовище та екологічне середовище

Українська мова (найновіша версія) / Російська мова (оновлення припинено)

4.18. (доповнення) Як паразити «підставляють» своїх господарів

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Розділ 5. Аутекологія та основи середовищезнавства

5.02. Класифікація факторів середовища за їхнім походженням

Розділ 5. Аутекологія та основи середовищезнавства
5.01. Навколишнє середовище та екологічне середовище
Кожен еколог повинен навчитися бачити світ очима досліджуваної ним істоти.
Майкл Бегон, Джон Гарпер, Колін Таунсенд
Вивчаючи взаємний вплив організму та екологічного середовища, прийнято їх розділяти. Нерідко організм та екологічне середовище розглядаються при цьому як щось незалежне одне від одного. Щоб обґрунтувати, що це спрощення, розглянемо простий приклад. На березі річки сидить жаба (рис. 5.1.1). Вона є відкритою системою, яка безперервно обмінюється зі своїм середовищем речовиною, енергією та інформацією. Чи можемо ми розглядати жабу окремо від середовища? Лише умовно. Припинення обміну речовиною, енергією та інформацією жаби із зовнішнім середовищем означатиме її швидку загибель. Але навіть якщо ми перемістимо жабу в якісь інші умови, вона все одно збереже зв'язок із тим середовищем, до якого пристосована. Тварина, про яку ми говоримо, створена способом життя берегового стрибунця у воду. У будові її кінцівок, тулуба, голови та органів чуттів відображені властивості берега та води. Молекули, що утворюють її тіло, побудовані з отриманих із цього середовища атомів і відображають його елементний та ізотопний склад. Життєдіяльність жаби організована так, щоб вона могла отримувати необхідні ресурси, виживати та розмножуватися саме в цьому середовищі, а не якомусь іншому. Поза цим середовищем вона виявиться безглуздою та нежиттєздатною потворою…

Рис. 5.1.1. Озерна жаба на літографії з книги Г. А. Буланже (кінець XIX століття). Підпис відображає уявлення про систематику жаб, характерні для того часу
Але ж середовище–то ми можемо розглянути і незалежно від жаби? Як сказати… Поруч із жабою ростуть кущики осоки. Вони знаходяться в одному місці, але на них впливають різні фактори. Сонячне світло для жаби — джерело тепла та освітлення, необхідного для пошуку здобичі та завчасного виявлення небезпеки. Для осоки воно — джерело енергії для фотосинтезу, і для рослини дуже важливий його спектральний склад. Ґрунт для жаби — опора, з якою та обмінюється теплом і, частково, водою. Для рослини надзвичайно важливий склад ґрунтового розчину, який є для неї джерелом мінерального живлення. Одна й та сама комаха виявиться для осоки хижаком, який може поїдати її тканини, а для жаби — потенційною жертвою. Навіть якщо для двох різних організмів важливими є одні й ті самі якості середовища, все одно для одного з них це середовище виявиться надто жарким, а для іншого — надто холодним, для одного — сухим, а для іншого — вологим тощо. Оскільки середовище — це те, що впливає на організми, а на різні організми впливають різні якості середовища, різні організми перебувають у різних середовищах! Ці, а також багато інших міркувань надають глибокого сенсу принципу нерозривності та взаємовпливу організму та навколишнього середовища, висунутому в XIX столітті російським фізіологом Іваном Михайловичем Сєченовим.
Так само, як ми не можемо відкинути вплив середовища на організм, нам потрібно розглядати й вплив організму на середовище, оскільки в результаті обміну речовиною та енергією з організмом змінюється і саме середовище. Дихання, живлення, виділення, теплообмін жаби безперервно змінюють властивості середовища поруч із нею.
Втім, розуміючи всю нерозривність зв'язків організму та середовища, ми раз по раз будемо їх розривати, слідуючи редукціоністській (розчленовуючій) логіці вивчення складних систем. В аутекології прийнято умовно розділяти об'єкт вивчення (організм) та середовище, розглядаючи модель, що називається моноцен (умовно кажучи, «миша в пейзажі»).
Чи є поняття «навколишнє середовище» та «екологічне середовище» ідентичними? Визначаючи екологію як науку, ми сказали, що вона вивчає взаємодію організмів та надорганізмних систем із навколишнім середовищем. Вже з цього визначення зрозуміло, що основна властивість екологічного середовища — не оточувати, а впливати. Щоб визначити, як впливає середовище, треба встановити, на кого саме або на що саме воно впливає. У повній відповідності до епіграфа, екологічне середовище можна розглядати лише стосовно якогось організму або якоїсь популяції. Отже, екологічне середовище — сукупність об'єктів і процесів, що впливають на досліджувану біосистему.
А чи можна розглядати середовище поза зв'язком із яким-небудь конкретним організмом? У принципі, так, і це, приміром, роблять географи або середовищезнавці (утім, середовищезнавці часто називають себе «екологами»). Але навіть у цьому підході позначається врахування характерних для організмів властивостей. Наприклад, температура середовища набагато важливіша для організмів, ніж потоки нейтрино (елементарних частинок, які випромінює Сонце та які дуже слабко взаємодіють із речовиною). Природно, що, описуючи будь-яке місцеіснування, ми звернемо набагато менше уваги на цей фактор, ніж, наприклад, на температурний режим! Наша увага до тих, а не інших особливостей середовища зумовлена тим, що ми взаємодіємо з ним як організми. У такому разі, навколишнє середовище — сукупність об'єктів і процесів, що можуть впливати на ті чи інші біосистеми, що знаходяться в певній ділянці простору.
«Вилучивши» для цілей опису із середовища той організм, «очима якого» дивиться на нього дослідник (див. епіграф до цього пункту), можна перейти до умовного розчленування самого середовища. Для вивчення середовища його поділяють на окремі компоненти — фактори.
Додаткові матеріали:
Навчальна модель: Екологічні фактори

4.18. (доповнення) Як паразити «підставляють» своїх господарів

Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Розділ 5. Аутекологія та основи середовищезнавства

5.02. Класифікація факторів середовища за їхнім походженням