Екологія: біологія взаємодії. 3.01. Екосистеми і біогеоценози
Розділ 3. Біогеоценологія та екологія угруповань У межах екології вивчаються різні рівні біосистем — від організмового (або навіть нижчих) до біосферного. Але найхарактернішим для біологічної науки про взаємодії є, звичайно, екосистемний рівень. Перше, що потрібно зробити, по...
Українська мова (найновіша версія) / Російська мова (оновлення припинено)
2.17. (доповнення) Антропний парадокс
Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Розділ 3. Біогеоценологія та екологія угруповань
3.02. Компоненти екосистем
Розділ 3. Біогеоценологія та екологія угруповань
3.01. Екосистеми і біогеоценози
У межах екології вивчаються різні рівні біосистем — від організмового (або навіть нижчих) до біосферного. Але найхарактернішим для біологічної науки про взаємодії є, звичайно, екосистемний рівень. Ми вже говорили (див. пункт 2.02), що земне життя мало виникнути у вигляді окремих екосистем. Саме в екосистемах відбувається колообіг речовин і трансформація енергії, що надходить на нашу планету, саме екосистеми створюють ту сукупність екологічних ніш, до якої пристосовуються організми. Нарешті, при всій своїй специфічності біосфера — теж екосистема, тільки дуже велика, що охоплює всі поверхневі шари нашої планети.
Перше, що потрібно зробити, починаючи розмову про екосистеми, — розібратися в термінах. На жаль, і в цьому розділі екології існує певна термінологічна плутанина, пов'язана з наявністю двох близьких за значенням термінів: «екосистема» і «біогеоценоз» (рис. 3.1.1). Перше з цих понять старіше; його запровадив у 1935 році американський еколог Артур Тенслі.
Екосистема — це «сукупність комплексів організмів із комплексом фізичних факторів, які їх оточують, тобто факторів місцеіснування у широкому розумінні» (А. Тенслі).
Рис. 3.1.1. Порівняння складу біогеоценозу й екосистеми
Розвиваючи підхід Тенслі, ми можемо сказати, що екосистема — це сукупність живих організмів і середовища їхнього існування, у межах якої здійснюються колообіг речовин і перетворення потоку енергії. Екосистема складається з угруповання (живих компонентів) і місцеіснування (або біотопу, неживої частини).
Поняття «біогеоценоз» запровадив видатний радянський ботанік, еколог і лісознавець Володимир Миколайович Сукачов. Для створення нового терміна Сукачов мав певні підстави. З одного боку, уявлення про біогеоценоз випливало з досліджень рослинних угруповань, які мають певну протяжність і цілісність. З іншого — у радянській біології точилася боротьба з «іноземщиною», до категорії якої потрапляла й американська екологія. Сукачов скористався терміном «біоценоз», запропонованим для опису взаємопов'язаних сукупностей живих організмів ще у XIX столітті, й розробив концепцію біогеоценозу.
«Біогеоценоз — це сукупність на певному протязі однорідних природних явищ (атмосфери, гірської породи, рослинності, тваринного світу й світу мікроорганізмів, ґрунту та гідрологічних умов), що має свою особливу специфіку взаємодії цих складових компонентів і певний тип обміну речовинами й енергією між собою та іншими явищами природи і являє собою внутрішньо суперечливу єдність, яка перебуває в постійному русі, розвитку» (В. М. Сукачов, 1964).
Аналізуючи визначення Сукачева, можна побачити в ньому відображення ідеології, що панувала за його життя, — діалектичного матеріалізму, яке проявилося в міркуваннях про «суперечливу єдність». Проте очевидно, що, на відміну від підходу Тенслі, Сукачов звертає особливу увагу на взаємозумовленість і відносну однорідність компонентів біогеоценозу.
Біогеоценоз складається з біоценозу й геоценозу. Біоценоз, за Сукачовим, складається з фітоценозу, зооценозу й мікробоценозу, а геоценоз — з едафотопу (компонентів, пов'язаних із ґрунтом і підстильними породами) та кліматопу (компонентів, пов'язаних з атмосферою й гідросферою).
Існує дві точки зору на співвідношення понять «екосистема» і «біогеоценоз». Іноді їх вважають тотожними або дуже подібними (рис. 3.1.1). Однак правильніше вважати поняття екосистеми загальнішим, позамасштабним, а біогеоценозом називати екосистеми певного масштабу. Важлива думка, що належить Сукачову і його науковій школі, полягає в тому, що інтегрувальним (таким, що з'єднує воєдино) елементом біогеоценозу є його рослинність — фітоценоз. Якщо так, межі біогеоценозів слід проводити за межами фітоценозів.
«Біогеоценоз — це екосистема в межах фітоценозу» (Є. М. Лавренко, Н. В. Диліс, 1968).
Чи варто приділяти стільки уваги обговоренню понять? З нашої точки зору, так. Щоб вивчати якийсь об'єкт або явище, треба усвідомити його цілісність, виокремити його з хаосу випадкових взаємозв'язків. Вдалий термін дає змогу розв'язати це завдання.
Галузь екології, яка займається вивченням екосистем, найкраще називати біогеоценологією, а той її розділ, який вивчає власне живі компоненти екосистем (біоценози, угруповання), — екологією угруповань.
2.17. (доповнення) Антропний парадокс
Д. Шабанов, М. Кравченко. Екологія: біологія взаємодії
Розділ 3. Біогеоценологія та екологія угруповань
3.02. Компоненти екосистем