Клонирование и около него

І будеш баобабом тисячу літ…

Засновники компанії Biopresence Джордж Треммел (George Tremmel) і Шино Фукухара (Shiho Fukuhara) отримали Британську премію за досягнення в науці, техніці та мистецтві, якою була відзначена їхня розробка оригінального методу увічнення пам'яті померлих. Їхня фірма готова впроваджувати ДНК покійника в дерева, призначені для висаджування на могилах. Із клітин епітелію ротової порожнини видобувається ДНК, що вбудовується (за задумом — у неактивному вигляді) в рослинну клітину, з якої й вирощується дерево. Потенційне «вічне життя» пропонується відносно недорого — за 20 тисяч фунтів стерлінгів. Адже треба ще врахувати можливість живцювання людино-дерева…

Перешкоди в реалізації цієї ідеї мають скоріше юридичний (необхідність реєстрації нових трансгенних організмів), ніж технологічний характер. Компанії Biopresence доведеться доводити замовникам, що ДНК покійника продовжить існування в рослинних клітинах, і одночасно переконувати контролюючі органи, що вона не вплине на рослини-носії. На жаль, поки не ясно, що буде відбуватися зі значною кількістю генетичної інформації, що передається від клітини до клітини, але не бере участі в процесі життєдіяльності. У нормі структурна частина спадкової інформації перебуває під контролем стабілізуючого добору, що припиняє невдалі варіанти індивідуального розвитку. Імовірно, упроваджена й дезактивована інформація буде змінюватися значно швидше. До чого це приведе, одному богу відомо.

Розглядаючи передумови запропонованої ідеї, можна побачити в ній відображення сучасного редукціоністського міфу, що зводить унікальність організму до особливостей його спадкової інформації. Звісно, гени важливі для розвитку, однак необхідно пам'ятати, що яйцеклітини з ідентичним геномом можуть розвиватися по-різному: у ході розвитку відбувається не «інсталяція спадкової програми», а створення нової сутності з використанням «спадкових бібліотек». Послідовності ДНК — не квінтесенція людини, не якийсь «com-файл» (та ще й незалежний від «операційної системи» клітини), а лише набір «dll-матеріалів», змішаних з різноманітним сміттям. До речі, логічним продовженням такого «генетикоцентристського» погляду є ідея «Нового Будди» Раеля, керівника секти раелітів, клонувати Адольфа Гітлера, а коли дитина виросте — передати її Міжнародному трибуналу для покарання за злочини фашистської Німеччини.

Дерева, з якими готова експериментувати компанія Biopresence, — яблуні. Цікаво, як треба буде оцінювати поїдання яблук з дерева-пам'ятника?

Найслабша ланка

Жодні, навіть найскладніші технології не захистять від бід, викликаних недбалістю виконавців.

У 1998 році до американської клініки Central Park Medical Services, що займається штучним заплідненням, одночасно звернулися дві жінки: білошкіра Донна Фасано та негритянка Дебора Пері-Роджерс. Перша завагітніла, друга ні. Після закінчення належного часу Донна Фасано народила двох дітей, один з яких виявився негреням. Вочевидь, через необережність лікаря запліднений ембріон Пері-Роджерс на забрудненому катетері був перенесений у матку її сусідки.

Як завжди в Америці, за будь-яких неприємностей є сторона, що виграє — юристи. Сурогатні батьки передали дитину батькам біологічним, але подружні пари досі не змогли домовитися щодо статусу малюка й можливості його опіки з обох сторін. Справу вирішує суд. Донна Фасано судилася з клінікою й отримала компенсацію. Сума офіційно не названа, але, за неофіційними даними, становить пів мільйона доларів. Позов до клініки від Пері-Роджерс почнуть розглядати восени.

Адже в міру переможної ходи супертехнологій у наше життя таких ситуацій буде все більше!

Генетичні «зозулі»

Японські дослідники розробили воістину революційну технологію. Їм удалося змусити особин одного виду розмножуватися, виробляючи представників іншого виду. Клітини, з яких розвиваються сперматозоїди, пересадили від форелі одному з видів далекосхідних лососів. Далі молоками (суспензією сперматозоїдів) змінених лососів запліднювали ікру форелі. Нормальний розвиток спостерігався в 0,4% ікринок.

Дослідники підкреслюють перспективність нової технології. З її допомогою достатньо буде зберегти клітини-попередниці статевих продуктів зникаючих видів, щоб згодом відновити їх завдяки сурогатним батькам. Крім того (якщо вдасться довести виживаність потомства до прийнятного рівня), може статися, що в зоотехніці буде зручніше використовувати сурогатних батьків замість справжніх. Уявіть собі: мальки осетрів не від виробників свого виду (яких ростити й ростити), а, наприклад, від «скоростиглих» коропів…

Утім, у реалізації нової технології зроблено лише перший крок. Упровадження ж яйцевих клітин — набагато складніша задача. Мало того, у випадку ссавців упроваджувати чужі яйцеклітини потрібно буде в прийомну матір, що перебуває на стадії ембріона й перебуває ще в «прийомній бабусі». Крім того, яйцеклітина в процесі дозрівання вступає в найскладніші взаємини з материнським організмом, і дуже важливо, щоб вони «розмовляли однією мовою» — мали сумісні системи керування. Японці ж досягли результату на невибагливих особинах чоловічої статі, на додачу — з двох досить близьких видів лососевих. Схоже, короп, що йому не пересаджуй, чорну ікру метати не стане.

Чи можуть біотехнології внести в цей світ щось принципово нове? Механізми передачі інформації від виду до виду за допомогою вірусів з'явилися в живій природі задовго до появи людини, а зовсім не з розвитком генетичної інженерії. Наприклад, зелені жаби, що мешкають у західній частині Росії (а також у Білорусі, Україні та Західній Європі), які сидять по берегах водойм і стрибають у воду за найменшої небезпеки, належать до трьох видів. Ставкові жаби, схрещуючись з озерними, дають їстівних (у даному випадку «їстівні», «озерні», «ставкові» — назви, тобто імена, а не якості; їстівні всі три форми). Так ось, їстівні жаби, тобто гібридна форма, генетично паразитують на батьківських видах. Коли їстівні жаби живуть зі ставковими, вони виробляють статеві клітини озерних, щоб у потомстві знову вийшли гібриди. Як ви розумієте, схрещуючись з озерними, вони дають статеві клітини ставкових…

Так що японській технології, схоже, судилося непогане майбутнє — вона росте не на порожньому місці.

* * *

Одна з медичних клінік Гонконгу почала надавати послуги з вибору оптимального часу для зачаття дитини тієї чи іншої статі. Передбачення робиться на основі аналізів та анкетування. Лікарі стверджують, що їхній метод спрацьовує у 98% випадків, і при помилці обіцяють повернути гроші. Принада ситуації в тому, що, передбачаючи стать дитини лише з п'ятдесятивідсотковою ймовірністю, клініка чесно залишить собі половину отриманих від клієнтів грошей. Щоб такий спосіб оплати був невигідний, медики повинні помилятися в ста відсотках випадків, а цього досягти непросто.

Новий привід для страху

Який з напрямів експериментальної біології викликає найбільшу увагу широкої громадськості? Звісно, клонування. Більш-менш надійної методики клонування ссавців поки немає й, імовірно, найближчим часом не з'явиться. Тим не менш пристрасті навколо цієї технології киплять у всьому світі. Так, на сайті Membrana.ru нещодавно були опубліковані пророцтва психіатра Сергія Вигонського про майбутні війни з клонами. На його думку, народжуючись психологічно старими, позбавленими внутрішньоутробного досвіду й батьківської любові, люди-клони почнуть безкомпромісну боротьбу з рештою людства. Автор дослідження передбачає, що «природа подбає» про зниження сексуального потягу в клонів, а це, у свою чергу, приведе до комплексу неповноцінності й відчуття власної переваги. Отже, усі сили клони кинуть на боротьбу з нами. Який піар для нової технології! Навіть страхи, пов'язані з генетично модифікованими рослинами, не йдуть у жодне порівняння: вони до війни з людьми поки не готуються.

Що може зрівнятися з клонуванням? Створення химер — організмів, що складаються з різних за походженням клітин (наприклад, клітин різних видів тварин). Химери — не новий винахід. Ще на початку минулого століття стало відомо, що в зародки, які розвиваються, досить легко впроваджуються чужорідні клітини. Тепер зрозуміло, що до формування імунного статусу ембріона все, що ввійде в його склад, буде сприйнято як «своє». Директор Інституту стовбурових клітин Стенфордського університету професор Ірвінг Вайссман (Irving Weissman) заявив, що готується створити мишу з людським мозком. Вайссман уже вивів мишей, у яких приблизно 1% мозкової тканини складається з людських клітин; попереду — повністю «людський» мозок. Така діяльність не регулюється законодавством, але Вайссман хоче отримати її схвалення від Національної Академії наук США (по суті — громадської організації, що відображає думку наукової спільноти). Звісно, мозок, скільки-небудь схожий на людський, у миші не розвинеться, але подивитися, що ж вийде, вельми цікаво.

Найімовірніше, жодне реальне досягнення професора Вайссмана не викликало б таку увагу ЗМІ, як продекларований намір виготовити химер. Чекаємо апріорного аналізу деформації людської психіки в тілі миші (корови, крокодила, таргана)?

Потомство від мерина

В одній з галузей селекції навіть невелике поліпшення певних якостей тварини може стати серйозним успіхом. Корова, яка в оптимальних умовах дає на 0,1% більше молока, ніж її товарки, не буде сприйнята селекціонерами як наукова перемога. А ось скаковий кінь, який пройде дистанцію на 0,1% швидше за конкурента, може принести своїм творцям неабиякий гонорар.

Селекція спортивних коней пов'язана з великими труднощами. Як відомо, у загальному випадку можна вважати, що успадковуються не властивості організму, а схильність до їх розвитку. Ми не можемо точно знати, хорошим чи поганим бігуном буде лоша. Ось коли воно виросте й покаже, на що здатне, тоді й можна буде вирішити, чи варто залучати його до племінної роботи. Але тут таїться серйозна перешкода. У конкурі, перегонах на витривалість і кінному поло чемпіонами стають мерини, тобто жеребці з видаленими статевими залозами. До того часу, коли стане ясна потенційна цінність потомства коня-чемпіона, виробляти потомство він уже не зможе. Якщо холостити дозрілих коней, можна використовувати для подальшої племінної роботи їхню заморожену сперму. Але правила забороняють виставляти на змагання коней, отриманих «неприродним» способом.

Італійські генетики клонували арабського скакуна Пієраса — мерина, який вигравав перегони на витривалість у 1994 та 1996 роках. Отримано лоша на ім'я Пієрас-Кріозоотех-Жеребець (роботи проводилися за участі французької компанії Cryozootech). В останній частині імені названа головна особливість клона — він здатний давати потомство, причому цілком природним шляхом, на якому наполягають правила кінного спорту.

Навряд чи така можливість отримати потомство влаштувала б євнуха, що стереже красунь у царському гаремі, але безсумнівно, що клітинні технології подолали чергове природне обмеження.

Д. Шабанов. І будеш баобабом тисячу літ... // Комп'ютерра, М., 2004. – № 18–19 (542–543). – С. 13–14
Д. Шабанов. Найслабша ланка // Комп'ютерра, М., 2004. – № 26–27 (550–551). – С. 16
Д. Шабанов. Генетичні «зозулі» // Комп'ютерра, М., 2004. – № 29–30 (553–554). – С. 12–14
Д. Шабанов. Без назви (Одна з медичних…) // Комп'ютерра, М., 2004. – № 38 (562). – С. 12
Д. Шабанов. Новий привід для страху // Комп'ютерра, М., 2005. – № 5 (577). – С. 15–16
Д. Шабанов. Потомство від мерина // Комп'ютерра, М., 2005. – № 16 (588)