Обмін або "обмін" думками між людьми,

що перебувають у виняткових станах свідомості (медитація, вживання психоделіків), якось знаходить пояснення в сучасній науці? [навіяно колонкою про сприйняття]
Наприклад, коли людина стверджує, що їхала в таксі й таксист розповідав їй дорогою екскурсію по місту із згадкою історичних фактів, які "екскурсант" згодом прогуглив і з'ясував їх достовірність. А решта пасажирів (зокрема ті, що перебували в нормальному стані свідомості) стверджують, що водій мовчав.
Або інший приклад — коли після "повернення" обидві людини стверджують, що "там" один подумки фразу починав, а інший закінчував. І, що немаловажливо, в нормальному стані вони обидва наводять схожий за змістом текст "обмінних" думок.
Віра Володимирівна на лекціях розповідала про монографію, у якій підтвердили, що серця людей, які стоять поруч, впливають на електричні характеристики одне одного, наприклад. Чи не може надмірна кількість відповідних нейромедіаторів ендо- або екзогенного походження робити нервові клітини більш сприйнятливими до змін електричних полів?
Або може, це якісь таємничі ламарківські "флюїди" — речовини, що сприймаються, припустимо, вомероназальним органом, який став надчутливим? Чи можна так "передати" емоцію?
Або це все чистої води самонавіювання?