Стаття

Оленячі ручаї. Природний парк на Середньому Уралі. 26 вересня 2013

Конференція-школа з аномалій амфібій і рептилій завершилася справді чудовою екскурсією на Середній Урал. Наведені тут фотографії — маленький уламок цієї поїздки.

Конференція-школа з аномалій амфібій і рептилій (невеликий фотозвіт про неї лежить тут; крім того, я виклав презентації своєї доповіді і лекції) завершилася справді чудовою екскурсією на Середній Урал. Наведені тут фотографії — маленький уламок цієї поїздки.
Природний парк "Оленячі ручаї" — відносно невелика територія в передгір’ях Середнього Уралу, витягнута вздовж річки Серги. Це досить давно освоєна ділянка; через неї проходить навіть залізниця, що з’єднує два металургійних заводи. Свого часу ці заводи розкидали по тих точках Уралу, які були наближені до джерел сировини і до річок, на яких можна було ставити гідроелектростанції. На щастя, ця територія виявилася перетворена незначною мірою. На ній знайшли петрогліфи давніх мисливців, вік яких чи то близько тисячі років, чи то суттєво більше. Зараз парк інтенсивно приваблює туристів, через його територію тягнеться обладнана екскурсійна стежка. Ми змогли прогулятися по ній і побачити кілька об’єктів, які є визначними пам’ятками парку.
За час прогулянки погода мінялася. Деякі фотографії зроблені з мокрим об’єктивом фотоапарата, і це видно. Іноді визирало сонце. Ми потрапили на ту фазу осені, коли барви стають просто неймовірними. Ну, загалом, багато що видно на фотографіях.   

or 01

Дивовижні барви почали вражати уяву ще по дорозі. Це — нічим особливим не примітне дерево біля самого в’їзду в парк.
 
or 02

Ми почали з відвідання невеликого музею. Звичайно, правильно — "гінкгового", але все одно листок приємний...
 
or 03

Валентина Миколаївна на вуличці невеликого селища в парку
 
or 04

А це — одноколійка, що з’єднує два заводи
 
or 05

Як поєднуються тони листяних і хвойних дерев!
 
or 06

А модрина — посередині з точки зору тонів...
 
or 07

or 08

Територією парку прокладені доріжки...
 
or 09

...і обладнані місця для відпочинку. Ступа, на жаль З.Д. і всіх інших, не літає
 
or 10

or 11

Внизу — річка Серга; модрини, що ростуть на схилі, тягнуться вгору
 
or 12

Діроватий камінь (це він так називається). Біля нього річка відносно глибока, і тому саме тут я скупався. Компанію мені склав один з відчайдушних господарів (дякую!). Ми зробили це на зворотному шляху: майже бігом обігнали групу, відірвалися від неї, щоб мати запас часу, добігли до цього місця і, розпашілі, залізли в крижану воду. Було добре
 
or 13

Вода під аркою — дзеркало
 
or 14

or 15

or 16

Екскурсійна стежка йде то по одному берегу, то по іншому. Переходити доводиться по мостах, які, як живі, колишуться під ногами. Кількість людей, які можуть заходити на міст одночасно, обмежена
 
or 17

or 18

or 19

У виграшному для огляду місці зведена ось така вишка
 
or 20

Але радують не лише широкі горизонти, але і те, що під ногами
 
or 21

or 22

А це — скеля Писаниця. На ній — петрогліфи, нанесені давніми мисливцями. Найкраще збережений малюнок — це, за всією видимістю, косуля, у якої промальовані особливо перспективні з точки зору ураження місця: серце і печінка
 
or 23

or 24

Галькові обмілини. Кажуть, навесні річка Серга стає бурхливою і може зривати мости...
 
or 25

Якщо я правильно зрозумів, ця скеля називається "Жаба"
or 26

Наш супровідник (співробітник Інституту екології рослин і тварин УрВ РАН) відчуває свій глибокий зв’язок з тими мисливцями, які наносили малюнки на скелі. Він виплавляє свинцеві фігурки, що відповідають найвідомішому малюнку, і залишає їх у відповідних місцях на території парку. Це можна розглядати як жертву духам
 
or 27

Він запропонував мені взяти з собою таку фігурку. Я з вдячністю погодився. Цю фігурку треба було принести в жертву (кинути у воду)
 
or 28

Ось вона у воді. Полежала, можна забрати
 
or 29

Тут викладена версія, згідно з якою вік петрогліфів вимірюється тисячами років
 
or 30

Сфотографувалися на обриві
 
or 31

А це — печера. У ній прохолодно і сиро, але в негоду вона могла бути непоганим захистом
 
or 32

or 33

Дощ посилився. Я то намагався витерти об’єктив фотоапарата підручними засобами, то програвав воді, що падала з неба. В результаті наступні фотографії вийшли на диво "мокрими"; приблизно так дійсність навколо нас змінюється, коли дивишся на неї мокрими очима
 
or 34

Коріння тримає береги...
 
or 35

...а дерева нависають над водою...
 
or 36

...і падають у неї часом
 
or 37

or 38

Я вирішив, що це щось на кшталт печіночного моху (маршанції якоїсь), але, як вказав мені безумовний авторитет, це взагалі не рослина, а лишайник Peltigera canina.
 
or 39

or 40

or 41

or 42

Над річкою — незвичайний пам’ятник... Навколо нього — монети різних країн
 
or 43

Ось деяке пояснення, що це таке. Начебто, їх сім таких по всій планеті
 
or 44

Раптом щось виявляється підсвічене сонцем, як театральним софітом...
 
or 45

Мокрий ліс
 
or 46

or 47

or 48

Долина річки. Далі — пологі гори
 
or 49

or 50

А це вже дорога назад, на базу
 
or 51

or 52

or 53

or 54

or 55

or 56

or 57

or 58

or 59

У селищі ми вчотирьох затрималися в закладі, що пропонує домашнє пиво, "зварене за німецькою технологією". Попросили господиню закладу нас сфотографувати
 
or 60

Член клубу любителів пива
 
or 61

Барви, просто барви...
 
or 62

А ці, останні дві фотографії, належать не мені, а Спартаку Литвинчуку, і взяті з набору, який він розіслав усім учасникам конференції. Сподіваюся, він на мене не образиться за те, що я використав його кадри без дозволу!
or 63

or 64

#intermediate #biology #article #фотоблог #Фотоблог