Чи спростувана теорія еволюції? 1. Чи є науковим вибором між еволюціонізмом і креаціонізмом?

«Дарвин спростований»? Останні роки в нашій країні значно активізувалася критика еволюційного вчення. Причини цього різноманітні. По‑перше, сучасний еволюціонізм продовжує розвиватися і переживає чергову кризу. Умова «кристалізації» нових ідей — критичне ставлення до усталених поглядів. По‑друге, з розпадом Радянського Союзу ослабла пропаганда «ідеологічно вірних» поглядів (класичного дарвінізму та неодарвінізму). По‑третє, з ростом відкритості нашого суспільства посилилася креаціоністська та окультна антиеволюційна пропаганда. З названими причинами пов’язані складнощі у викладанні еволюційного вчення в школах. Антиеволюційна пропаганда часто ставить у глухий кут вчителів шкіл та віддалених від еволюційного вчення біологів. У цьому зв’язку ми починаємо серію статей, у якій розглянемо поширені антиеволюційні аргументи. Сподіваємося, що наша робота допоможе виправити перекіс, який спостерігається в сучасній популярній літературі. «Спростуючі» теорію еволюції матеріали видаються великими тиражами. Так, одна з таких книг (1) видана різними мовами у 27 000 000 примірників! Для більшості ЗМІ основний критерій цінності повідомлення — його сенсаційність. Засноване на непорозуміннях і дезінформації повідомлення, що «Дарвин спростований», виявляється привабливішим за дані про реальні проблеми еволюційної теорії.
На наш погляд, більша частина антиеволюційних аргументів стосується досить вивчених питань, щодо яких при послідовному використанні наукового методу можна досягти чітких висновків.
Релігії та еволюціонізм
Як відомо, світові релігії суттєво відрізняються у своєму ставленні до науки. Так, багато напрямків буддизму ставляться до неї досить дружньо. Розглядаючи точку зору християнства, слід зазначити, що сучасна наука зародилася і досягла найбільшого розквіту саме у християнських країнах. Відмінності в оцінці науки пов’язані для християнських конфесій з різними уявленнями про походження Святого Писання. З вірою, що Біблія створена безпосередньо Богом, пов’язане її буквальне тлумачення. З іншого боку, точка зору, що Біблія написана людьми, які передають свій досвід пізнання Бога, дозволяє розглядати її як документ, що виник у певний час і відображає певний рівень розуміння вищих істин.
Для католицької церкви найвищим авторитетом є Святе Писання у трактуванні церковної традиції. Це створює можливість модернізації церковних поглядів. Папа Пій XII у присвяченій походженню людини енцикліці підкреслив, що церква приймає еволюційне походження тіла (але не душі) людини. Папа Іоанн Павло II вважає, що еволюція доведена багатьма незалежними дослідженнями. Католицьким священиком був П’єр Тейяр де Шарден, один із видатних еволюціоністів ХХ ст. (1881–1955), протягом усього свого життя намагався подолати розрив між вірою і знанням. «Біблія стала розглядатися як результат запису людського релігійного досвіду, не гарантований від помилок, а також свідчення одкровення, яке розумілося не як продиктований Богом безпомилковий текст, а як присутність і діяльність Бога в житті Ізраїля, пророків і Христа» (2, с. 87). З цієї точки зору, задача авторів Біблії — не переказ наукових відомостей щодо геологічної історії чи історії еволюції, а передача озарень, що стосуються відносин людини з Богом і моральних законів.
Реформація супроводжувалася поверненням до Святого Писання як до основного авторитету у питаннях віри. Для Лютера головним у Писанні був не його буквальний зміст, а значення Христа. Однак до XVII століття з’явилися протестантські течії, що розглядали Біблію як джерело безпомилкової інформації з усіх питань, у тому числі й наукових. Крайнє вираження такої точки зору нагадує підхід Каббали — середньовічного напрямку іудаїзму, що намагався розшифрувати прихований задум Бога шляхом порівняння розташування букв у тексті Писання (Тори). Спроби спростувати дані, що не відповідають біблійним формулюванням, зустрічаються у протестантизмі до сьогодні. Боротьба з теорією еволюції — не перший крок у цьому напрямку. Так, біблійні формулювання про рух Сонця по небу змушували буквалістів відкидати геліоцентричну модель Сонячної системи ще тоді, коли з наукової точки зору питання було остаточно вирішено. Сьогодні лідерами у цій діяльності стали «Свідки Єгови».
Охарактеризувати ставлення Православної церкви до еволюційного вчення доволі складно. З одного боку, вона мало цікавиться науковими питаннями. У особі деяких своїх представників (наприклад, Олександра Меня) православ’я ставиться до еволюціонізму досить спокійно, а у особі інших — прагне спростувати, іноді використовуючи запозичені у «Свідків Єгови» аргументи (3).
Спростовуючи критику теорії еволюції, що посилається, наприклад, на православну традицію, ми не будемо висловлювати жодних суджень про православ’я як таке. Можливість діалогу між наукою і релігією, знанням і вірою не означає допустимості їх змішування. Вторгнення релігійної аргументації у наукову територію має спростовуватись науковими методами. У той же час не слід застосовувати методи наукового аналізу для вирішення проблем віри.
Поруч із окремими конфесіями, у наступ на еволюціонізм вирушив і окультизм у всіх своїх різноманітних формах. Найчастіше окультизм приймає ідею духовної еволюції, яка не має жодного відношення до наукових уявлень про біологічну еволюцію. Автору невідома послідовна критика наукових поглядів зі сторони окультистів. Частіше зустрічаються екстравагантні повідомлення про те чи інше вражаюче «відкриття», що перевертає всі існуючі уявлення догори дригом. Пізніше розглянемо кілька прикладів таких сенсацій.
Чи є теоріями еволюціонізм і креаціонізм? Найчастіше не лише антиеволюційна агітація, а й роздуми прихильників еволюції починаються приблизно так: «Існує дві теорії виникнення видів (життя, людини) — їх створення Богом і виникнення в результаті еволюції. Розглянемо їх неупереджено». Упередженість проявляється вже на цьому етапі.
Вам пропонують вибрати між «теорією еволюції» та «теорією створення»? Вас вводять в оману: еволюція — факт, механізми якого описуються багатьма теоріями, а створення — догма! З одного боку, «еволюція» не є теорією. Саме явище еволюції, тобто історичної зміни організмів, видів і екосистем, є фактом, багаторазово доведеним у різних галузях знань і практики (кілька прикладів «на швидку руку»: розвиток стійкості до антибіотиків у патогенних мікроорганізмів; пристосування бур’янів до застосовуваних агротехнічних прийомів, зміна керуючих копалин у осадових породах...). Проблема, що досі не знайшла повного вирішення, — опис механізмів еволюції, що є предметом розгляду багатьох теорій. Як показано нижче, штучне змішування цих теорій стало для противників еволюціонізму одним із способів вводити читачів в оману.
Ще важливіше те, що не є теорією і «створення». Теорія — інструмент наукового пізнання. Вона базується на фактах. Обов’язкова вимога до науковості — можливість спростування, заснована на невідповідності фактам. Логіка наукового пізнання така, що будь‑яка теорія безперервно потенційно ставиться під сумнів, перевіряючись на відповідність новим фактам (детальніше — см. 4, с. 7‑8). Уявлення про створення світу Богом є не теорією, а догмою, предметом віри. Для християнина, який буквально розуміє Святе Писання, питання прийняття чи відхилення Божественного створення світу (або, наприклад, непорочного зачаття Спасителя) не може стояти як таке. Якщо людина стверджує, що не може прийняти те чи інше наукове положення, оскільки воно суперечить її вірі, вона займає чесну позицію, з якої не треба дискутувати. Однак, стикаючись з досить високим авторитетом науки, ті чи інші апологетичні позиції можуть мімікрувати під наукові теорії. При цьому противники еволюційного вчення імітують, що у вирішенні конкретних питань готові спиратися на досвід і судження розуму. Потім за допомогою тієї чи іншої системи аргументів вони намагаються продемонструвати недоліки наукової істини і поставити Писання на місце науки. Саме такі системи аргументів слід розглянути докладніше.
Еволюціоністи проти еволюції? Ідея зміни організмів з часом дуже стара і сягає своїм корінням античності. У XVIII—початку XIX століть ця ідея існувала у вигляді трансформізму, широко поширеного серед біологів і філософів. Хоча до того часу було висловлено багато яскравих здогадок, вони не мали наукового характеру. Першим синтезом еволюційних ідей і даних з різних галузей знань став дарвінізм (5, с. 259). Основна заслуга Чарльза Дарвіна полягає не в тому, що він висловив якісь припущення, а в тому, що створив досить цілісну еволюційну теорію, що пояснювала цілий ряд біологічних фактів. Як відомо, дарвінізм сприяв прогресу біології у другій половині XIX століття. Однак після періоду переможного накопичення фактів, які прояснювалися завдяки дарвінізму, першому еволюційному синтезу, настало час, коли на передній план вийшли необґрунтовані з точки зору класичного дарвінізму явища. Криза першого синтезу була подолана у процесі створення другого синтезу — синтетичної теорії еволюції (СТЕ). Цей процес був розпочатий у 20‑х роках у СРСР роботами С. С. Четверикова, а в основному завершений (після розгрому передових напрямків радянської біології) в Англії та США у 40‑х роках. Криза першого синтезу породила й ряд інших, менш успішних наукових напрямків — фіналізм, сальтаціонізм, неоламаркізм та інші, кожне з яких складалося з багатьох теорій і гіпотез.
Сучасність — період кризи СТЕ і, ймовірно, зародження третього синтезу. Яким буде цей синтез — тема для самостійної серії робіт. Автор переконаний, що, окрім іншого, складовими частинами нового синтезу мають стати епігенетична теорія М. А. Шишкіна, екосистемна теорія В. А. Красілова, неосальтаціонізм Р. Гольдшмідта, концепція видового мономорфізму С. С. Шварца, Ю. П. Алтухова та Х. Л. Карсона, концепція перервистого рівноваги Н. Елдриджа і С. Гулда та інші.
Темпи еволюційних змін згідно з різними поглядами
Отже, сучасний еволюціонізм — складний комплекс багатьох, взаємодоповнюючих і в певній мірі суперечливих теорій. У цьому проявляється сила, а не слабкість наукового пізнання. Однак багато противників еволюціонізму намагаються грати на цьому обставині. Один із улюблених прийомів антиеволюціоністів — цитувати вчених, які стверджують, що класичний дарвінізм застарів або сперечаються з якоюсь сучасною концепцією. Наприклад, цілком природно, що творець теорії перервистого рівноваги «відомий еволюціоніст і палеонтолог Найлс (Нільс) Елдридж сказав: «Пристрасті розгорілися внаслідок сумніву, що підривав колишню манерну самовпевненість, яка відрізняла еволюційну біологію останніх років» (1, с. 15). Противники еволюціонізму, які цитують Елдриджа, хочуть створити ілюзію, що він сумнівається в еволюції. Звичайно, ні! Елдридж спростовує лише принцип градаціонізму, згідно з яким еволюція йде з постійною невеликою швидкістю!
Глосарій
Еволюціонізм, еволюційне вчення (від лат. evolutio — розгортання) — вчення про закони історичного розвитку органічного світу. Розглядає виникнення життя і всіх видів (і людини зокрема) як результат природного процесу еволюції.
Креаціонізм (від лат. creatio — створення) — твердження, що життя, окремі види (або великі таксони) і, особливо, людина, не є результатом природного розвитку, а створені Богом в одному чи кількох актах творення.
Теорія (від гр. theoria — спостереження, досвід) — система наукових поглядів, які узагальнюють певну сукупність фактів. Одним із головних критеріїв науковості теорії є можливість її спростування у випадку її невідповідності фактам.
Трансформізм (від лат. transformare — змінювати) — система поглядів про зміни і перетворення видів.
Дарвінізм (від імені Ч. Дарвіна) — відома еволюційна теорія, запропонована у другій половині XIX ст. Ураховуючи різноманітність еволюційних поглядів, небажано вживати цей термін для позначення еволюційного вчення загалом.
СТЕ, синтетична теорія еволюції, «неодарвінізм» — теорія еволюції, що сформувалася у 20‑х–40‑х роках XX ст. і розглядає еволюцію як наслідок зміни генних частот у популяціях внаслідок природного відбору, дрейфу генів та інших факторів.
Неоламаркізм (від імені Ж. Б. Ламарка) — вчення, згідно з яким головним еволюційним фактором є прямий вплив середовища або (психоламаркізм) прагнення організмів до досконалості.
Сальтаціонізм (від лат. salto — стрибок) — твердження, що еволюція йде шляхом різких змін, великих стрибків. Сучасні форми (неосальтаціонізм) пов’язані з вивченням ролі в еволюції хромосомних перестроїв, гібридизації, порушень ембріонального розвитку тощо.
Фіналізм (від лат. finalis — кінцевий) — вчення, що еволюція має певну мету, спрямована на досягнення певного стану органічного світу.
Епігенетична теорія (від гр. epi — після, над і genesis — походження) — теорія, згідно з якою еволюція йде шляхом перебудови механізмів, що забезпечують стійкий індивідуальний розвиток.
Екосистемна теорія — вчення, згідно з яким темпи і напрямки еволюції видів визначаються станом екосистем, у складі яких вони перебувають.
Концепція видового мономорфізму — умовна назва поглядів, згідно з якими цілісність видів підтримується спільністю певних ознак, незмінністю певної частини геному тощо; при видоутворенні відбувається перебудова цієї мономорфної частини видових ознак.
Теорія перервистого рівноваги — запропонована американськими палеонтологами теорія, згідно з якою в історії існування виду відбувається чергування відносно тривалих періодів видової стабільності і досить коротких періодів, під час яких відбуваються швидкі еволюційні зміни.
Градаціонізм (від лат. gradus — крок) — погляд, згідно з яким еволюція йде шляхом безперервного накопичення невеликих змін.
Цитована література
1. Життя — як воно виникло? Шляхом еволюції чи шляхом створення? Watch Tower Bible & Tract Society of Pennsylvania, 1992. — 256 с.
2. Barbur I. Religion and Science: History and Modernity. Kyiv: Biblical‑Theological Institute of St. Apostle Andriy, 2000. — 434 с.
3. Ieromonakh Seraphim (Rose). Orthodox View on Evolution. Moscow: Publishing House of St. Vvedensky Monastery of the Optina Desert, 1997. — 96 с.
4. Danylova O. V., Shabanov D. A., Braion A. V., Danylov S. A. Biology. Textbook for 10th grade of general education institutions. Kharkiv: Torsing, 2001. — 256 s.
5. Vorontsov N. N. Development of Evolutionary Ideas in Biology. Kyiv: Publishing Dept. of UNTS of MSU, Progress‑Tradition, ABF, 1999. — 600 s.
Додаткові матеріали:
Чи спростована теорія еволюції?
2. Змінливість наукового знання — недолік чи перевага?
Чи спростована теорія еволюції?
3. Проблема переходових форм
Чи спростована теорія еволюції?
4. Що таке людина?
Креаціонізм як різновид інтелектуального двомислення