Студентські роботи після практики II курсу

Студентські роботи після практики II курсу - 2008
Студентські роботи після практики II курсу - 2009
Студентські роботи після практики II курсу - 2010
Студентські роботи після практики II курсу - 2011
Студентські роботи після практики II курсу - 2012 (I частина)
Студентські роботи після практики II курсу - 2012 (II частина)
Студентські роботи після практики II курсу - 2013
Студентські роботи після практики II курсу - 2014
Студентські роботи після практики II курсу - 2015
Студентські роботи після практики II курсу - 2017

Ermakov D. V., Tarasenko E. S. Дослідження структури популяційної системи зелених жаб (Pelophylax esculentus complex) з Кориакова яру (Зміївський район Харківської області) // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали XI Міжнародної конференції молодих учених (29 листопада–2 грудня 2016 р., м. Харків, Україна). – Х.: Видавництво ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2016. – С. 137-138.
Katryshchenko S. A. Аномалії амфібій Харківської області // «Біологія: від молекули до біосфери». // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали XI Міжнародної конференції молодих учених (29 листопада–2 грудня 2016 р., м. Харків, Україна). – Х.: Видавництво ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2016. – С. 139-140.
Rusačenko E. N., Bondarenko A. V., Hryhorenko R. A., Meleško E. V. Дослідження структури популяційної системи зелених жаб (Pelophylax esculentus complex) Добрицького ставу Зміївського району Харківської області // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали XI Міжнародної конференції молодих учених (29 листопада–2 грудня 2016 р., м. Харків, Україна). – Х.: Видавництво ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2016. – С. 147-148.
Šerstiuk D. D., Adonkina I. V., Vynukova A. A., Pustovalova E. S., Shevchenko A. S. Визначення плоїдності головастиків зелених жаб Нижнього Добрицького ставу (НПП «Гомольські ліси») // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали XI Міжнародної конференції молодих учених (29 листопада–2 грудня 2016 р., м. Харків, Україна). – Х.: Видавництво ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2016. – С. 152-153.
ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ЗЕЛЕНИХ ЖАБ (PELOPHYLAX ESCULENTUS COMPLEX) З КОРІАКОВОГО ЯРУ (ЗМІЄВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ)
Ermakov D. V., Tarasenko E. S.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, біологічний факультет, кафедра зоології та екології тварин, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна
e-mail: kat_tarasenko@mail.ru
Два види зелених жаб, Pelophylax ridibundus і Pelophylax lessonae, при схрещуванні утворюють гібриди, яким присвоєно назву, аналогічну видовій, – Pelophylax esculentus. Особливістю цих гібридів є здатність до геміклонального успадкування: клональної, без рекомбінації, передачі генів батьківських видів з покоління в покоління. Спільне розмноження P. esculentus і, зазвичай, представників батьківських видів, призводить до формування геміклональних популяційних систем (ГПС), у яких передаються як клональні, так і рекомбінантні геноми.
ГПС зелених жаб Кориакова яру (в околицях біостанції ХНУ імені В. Н. Каразіна в с. Гайдари Зміївського району Харківської області) вивчається понад 20 років. У 1995-1996 рр. тут була виявлена популяційна система, що складалася лише з диплоїдних P. esculentus (Lada, 1998). На початку XXI ст. у Кориаковому яру жаб майже не було, але у 2015 р. ситуація суттєво змінилася – в червні-липні 2015 р. було відловлено, позначено і випущено 83 особи (Artemova, Beshenceva, Meleško, неопубліковані дані).
Завданням даної роботи є вивчення складу (з точки зору таксономічної приналежності, статі та плоїдності) ГПС зелених жаб Кориакова яру у 2016 році, а також порівняння отриманих даних з результатами дослідження 2015 року.
Тварин відловлювали руками в темний час доби з використанням ліхтаря з човна і з берега ставу. Видову та статеву приналежність визначали за комплексом морфологічних ознак (Shabanov, 2015). Довжину тіла вимірювали штангенциркулем. Жаб позначали відрізанням певних пальців і отримували при цьому стандартні мазки крові. Мазки крові фотографували під великим збільшенням (об’єктив ×40) мікроскопа USB‑камерою. Довжину 20 еритроцитів на кожному мазку вимірювали в програмі PDFXChangeViewer, результати переводили в мкм за допомогою фотографії об’єкт‑мікрометра, отриманої за тих самих умов. Жаб з еритроцитами довжиною понад 26 мкм діагностували як триплоїдів (Bondareva et al., 2012). Ми дослідили 36 особин, з яких 4 ♀♀ і 3 ♂♂ P. ridibundus, 1 ♀ і 27 ♂♂ P. esculentus (2n), 1 ♀ P. esculentus (3n) і 1 ♂ P. esculentus (3n). Частка триплоїдних особин склала 5 % від усієї вибірки. Порівнявши вибірки 2015 і 2016 рр., ми виявили, що різниця між ними не була статистично значущою (p = 0,53). На жаль, у вибірці 2016 р. мітки 2015 р. не були знайдені.
Отже, Кориаковий яр населений R‑E‑Et‑ГПС (тобто ГПС, що включає P. ridibundus, а також ди‑ і триплоїдів P. esculentus) зі значним переважаючим ділоїдом P. esculentus і незначною часткою триплоїдів (5 %). У порівнянні з 2015 роком структура ГПС зелених жаб Кориакова яру значно не змінилася.
Summary. The water frogs, living in Koryakov ravine (near the village Gaydary in Zmievsky district of the Kharkiv region) forms hemiclonal population systems. Diploid males of P. esculentus are prevailing. Share of triploids is 5 %. In comparison with the 2015 HPS Pelophylax esculentus complex structure has not changed significantly (p = 0.53).
Дякуємо проф. D. A. Shabanov за наукове керівництво та O. V. Biriuk за навчання методам роботи і допомогу у виконанні дослідження.
АНОМАЛІЇ АМФІБ ІХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Katryshchenko S. A.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, кафедра зоології та екології тварин, пл. Свободи, 4, м. Харків, 61077, Україна
e-mail: katrushenkos@mail.ua
Морфологічні аномалії тварин здавна привертали увагу дослідників (Borkin, 2014; Vershinin, 2007). Земноводні – зручний об’єкт моніторингу, оскільки їх чисельність у місцях проживання достатньо велика, і вони мають найвищу чутливість до забруднень серед наземних хребетних, бо всі етапи розвитку проходять поза тілом самки.
Аномалії амфібій в Харківській області вивчені недостатньо, тому будь‑які дослідження з цієї теми є актуальними. Метою даної роботи є дослідження різноманіття зовнішніх аномалій амфібій Харківської області.
Матеріалом для роботи стали вибірки амфібій з фондових колекцій Музею природи Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Досліджено 247 особин зелених жаб (представники Pelophylax esculentus complex), 108 особин Rana arvalis і 45 особин Lissotriton vulgaris. Під час польових досліджень живими вивчено вибірку Bufo bufo (427 особин), зібрану 3 квітня 2016 р. в Іськовому ставку. Матеріали фондових колекцій музея зібрано на території Харківської обл., переважно у період з 2003 по 2007 рр.
Аномалії амфібій визначали візуально, згідно класифікації V. L. Vershynin (2015) та O. D. Nekrasova (2008; 2014). За цією класифікацією аномалії амфібій поділяються на 3 великі групи: 1) аномалії кінцівок; 2) аномалії голови; 3) інші аномалії (наприклад, аномалії хребта, аномалії шкіри тощо).
Статистична обробка матеріалу проводилась за стандартними методиками (Borkin et al., 2012). Використовувалися такі показники: частота особин з аномаліями Pas (підрахована для кожного виду), парціальна частота аномалій Ap і відносна частота аномалій Ara.
У результаті дослідження виявлено 11 варіантів морфологічних аномалій: брахидактилія, олігодактилія, екстромелія, поліфалангія, утовщення пальця, повернена фаланга, синдактилія, шизодактилія, екстродактилія, шкірний виріст на пальці та виріст на стопі. Усі виявлені відхилення є аномаліями кінцівок. Вони найменш шкідливі, тому особини з такими відхиленнями зазвичай життєздатні (Spirina, 2009).
Серед виявлених аномальних особин найвищий відсоток відхилень зафіксовано у L. vulgaris: Pas = 44,4 %, що свідчить про масовий характер аномалій кінцівок. Частота тварин з аномаліями кінцівок серед хвостатих амфібій значно вища у порівнянні з безхвостими, що зазначено і іншими авторами (Berzin, 2014; Lytvynchuk, 2014). У вибірках безхвостих амфібій частота особин з аномаліями не перевищувала 5 %, що вказує на фонову частоту аномалій у цих тварин. У зелених жаб (Pelophylax esculentus complex) аномалії спостерігаються частіше (Pas=4 %) у порівнянні з наземними амфібіями (для B. bufo Pas = 3,7 %, для R. arvalis Pas = 0,9 %). Дані є статистично значимими: для зелених жаб p<0,03 за критерієм χ2 Пірсона, для сірих жаб і гостромордів p<0,036 та p<0,02 відповідно.
Summary. A study was conducted on anomalies of amphibians in the Kharkiv region (Ukraine). In the result, the detected anomalies such as brachydactyly, oligodactyly, ectromelia, polyphalangy, thickening of finger, rotation, syndactyly, schizodactyly, ectrodactyly, skin growth on finger, excrescence on the foot and anophthalmia.
Автор висловлює подяку к. б. н. Korshunov A. V. за ідею роботи та наукове керівництво.
ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ ПОПУЛЯЦІЙНОЇ СИСТЕМИ ЗЕЛЕНИХ ЖАБ (PELOPHYLAX ESCULENTUS COMPLEX) ДОБРИЦЬКОГО СТАВУ ЗМІЄВСЬКОГО РАЙОНУ ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Rusačenko E. N., Bondarenko A. V., Hryhorenko R. A., Meleško E. V.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, біологічний факультет, кафедра зоології та екології тварин, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна
e-mail: raymer96@mail.ru
Групу зелених жаб (Pelophylax esculentus) складають Pelophylax lessonae (Camerano, 1882), Pelophylax ridibundus (Pallas, 1771) і їх геміклональний гибрид Pelophylax esculentus (Linnaeus, 1758). Спільно живі та розмножувані представники цього комплексу утворюють геміклональні популяційні системи (ГПС). У даній роботі вивчено склад ГПС зелених жаб Добрицького ставу (територія НПП «Гомольські ліси», Зміївський р-н, Харківська обл.), для якої раніше була зафіксована висока частка триплоїдних гибридів. Завдання роботи – вивчення складу та оцінка чисельності зазначеної ГПС, а також порівняння отриманих даних з результатами досліджень 2015 р.
Вивчено випадкову вибірку, зібрану 9 липня 2016 р. Жаб відловлювали руками в темний час доби з використанням ліхтаря. Видову та статеву приналежність жаб визначали за комплексом зовнішніх ознак (Korshunov, 2010). Жаб позначали шляхом ампутації пальців. Плоїдність визначали за розміром еритроцитів (Bondareva et al., 2012). Мазки крові фотографували під великим збільшенням (×40) мікроскопа USB‑камерою, довжину еритроцитів вимірювали за допомогою програми PDF‑XChangeViewer, отримані результати обробляли в програмі Statistica 8.0. Чисельність вивченої ГПС оцінювали за Пітерсоном як відношення об’єму вибірки 2016 р. до частки зібраних особин, позначених у 2015 р., з урахуванням поправки Бейлі (метод позначення та повторного відлову).
Вивчена вибірка складалася з 96 особин: Pelophylax esculentus – 86 особин (90 % вибірки), з них 29 самок (34 %) і 57 самців (66 %), і P. ridibundus – 10 особин (10 % вибірки): 8 самок (80 %) і 2 самці (20 %). Частка триплоїдів склала 17 % (16 особин, з них 11 самок і 5 самців). Відносно результатів попереднього відлову (Meleško et al., 2015) частка триплоїдних особин не змінилася (p = 0,2181) у порівнянні з 2015 роком. У вибірку потрапили 4 особи з мітками попередніх років (3 особи з мітками 2015 р. і 1 з міткою 2014 р.). Розрахована чисельність ГПС склала 2328 ± 926 особин. 88 позначених особин було випущено в Добрицький ставок.
Отже, ГПС зелених жаб Добрицького ставу відноситься до R‑E‑Et‑типу (включає P. ridibundus, ди‑ і триплоїдів P. esculentus обох статей) з переважаючими діploїдними самцями P. esculentus. Змін у чисельності триплоїдних особин не спостерігається (p = 0,2181). Це вказує на стабільність ГПС Добрицького ставу.
Summary. The hemiclonal population system of water frogs from Lower Dobristky pond (National Park “Gomilshansky lissy”) was studied. Sexual and species structure was determined. The diploid males of P. еsculentus prevailed in this R‑E‑Et‑HPS. The portion of parental species (P. ridibundus) is 10 %. The portion of male P. еsculentus in sample is 66 % (57 individuals of 86). The portion of female is 34 % (29 individuals). The number of triploids was shown p = 0.2181 %) not changed with respect to 2015 data. The estimated population size is 2328 ± 926.
Автори дякують професору кафедри зоології та екології тварин Шабанову D. A. за наукове керівництво, а також усім учасникам відловів за допомогу у зборі жаб.
ВИЗНАЧЕННЯ ПЛОЇДНОСТІ ГОЛОВАСТИКІВ ЗЕЛЕНИХ ЖАБ НИЖНЬОГО ДОБРИЦЬКОГО СТАВУ (НПП «ГОМОЛЬШАНСЬКІ ЛІСИ»)
Šerstiuk D. D., Adonkina I. V., Vynukova A. A., Pustovalova E. S., Shevchenko A. S.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна, біологічний факультет, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна
e-mail: shunyasha@ukr.net
Два батьківські види, Pelophylax ridibundus і Pelophylax lessonae, а також їх міжвидовий гибрид, який називають Pelophylax esculentus, утворюють гибридогенну групу зелених жаб (P. esculentus complex). Ми вивчали геміклональну популяційну систему (ГПС) Нижнього Добрицького ставу, розташованого в НПП «Гомольські ліси» в околицях Біостанції ХНУ імені В. Н. Каразіна. Попередні дослідження цієї ГПС показали, що статево зрілі жаби в її складі належать до P. ridibundus, а також до ди‑ і триплоїдних P. esculentus.
Завдання роботи полягало у відпрацюванні методики прижиттєвого визначення плоїдності головастиків і оцінці частки триплоїдів у вибірці головастиків з ГПС Нижнього Добрицького ставу. Було вивчено випадкову вибірку з 15 головастиків роду Pelophylax, зібраних 11.07.2016 за допомогою гідробіологічного сітки на мілководді ставу. У головастиків визначали стадію розвитку (Gӧsner, 1960), довжину тіла та загальну довжину (McDiarmid, Altig, 1999). Плоїдність визначали шляхом кариоаналізу (Vegerina et al., 2013). У головастиків прижиттєво видаляли частину хвостового плавника. Половину препаратів готували методом інкубування частини хвоста в 0,1 % розчині колхіцину протягом 12‑18 годин, інша половина не піддавалась обробці колхіцином. Зразки витримували в гіпотонічному розчині 20 хвилин, занурювали у фіксатор Карнуа, розкривали суспензії клітин і фарбували отримані препарати реактивом Гімза. Пластинки метафазних хромосом фотографували під великим збільшенням мікроскопа USB‑камерою. Отримані результати обробляли в програмі Statistica 8.0.
Методика прижиттєвого визначення плоїдності головастиків пройшла успішну апробацію, проте потребує удосконалення. Надалі вважаємо за доцільне використання ізотонічного розчину колхіцину.
Усі вивчені особини виявилися диплоїдними. Склад вивченої нами вибірки головастиків значно відрізняється (p < 0,0001 за критерієм χ2 Пірсона) від складу статево зрілих особин за даними цього (Rusačenko, Bondarenko, Hryhorenko, Meleško, 2016) та попередніх років (Meleshko, Korshunov, Shabanov, 2014). Ймовірно, наш результат підтверджує гіпотезу про вибіркову смертність диплоїдних головастиків батьківських видів, які виникли внаслідок схрещування міжвидових гибридів (Biryuk et al., 2016). Внаслідок загибелі частини диплоїдів частка триплоїдів серед особин певного віку зростає. Для вивчення цього процесу необхідно проводити незалежні оцінки співвідношення ди‑ і триплоїдів для особин різного віку.
Summary. A study was conducted to determine the proportion of triploids among tadpoles of Pelophylax genus and to try out a new intravital method of ploidy determination. 15 tadpoles from the population of Pelophylax esculentus complex inhabited the Lower Dobritsky pond district of the Kharkiv region, the floodplain of the Gomolsha River at the National Natural Park "Gomilshanski lisy") were studied. No triploids have been found.
Автори висловлюють подяку D. A. Shabanov за ідею роботи та наукове керівництво, O. V. Biryuk — за навчання методиці дослідження і N. A. Drogvalenko — за допомогу у зборі матеріалу для дослідження.