Студентські роботи після практики II курсу

Студентські роботи після практики II курсу - 2008
Студентські роботи після практики II курсу - 2009
Студентські роботи після практики II курсу - 2010
Студентські роботи після практики II курсу - 2011
Студентські роботи після практики II курсу - 2012 (I частина)
Студентські роботи після практики II курсу - 2012 (II частина)
Студентські роботи після практики II курсу - 2013
Студентські роботи після практики II курсу - 2014
Студентські роботи після практики II курсу - 2016
Студентські роботи після практики II курсу - 2017
Порівняння різних форм зелених жаб за морфологією та флуктуючою асиметрією стоп
Борозна О. С., Павлій А. К.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна
e-mail: borozna.oksana@yandex.ua, anya.pavly@yandex.ua
Задача нашої роботи – порівняння за двома морфометричними ознаками стоп зелених жаб представників батьківського виду Pelophylaxridibundus, а також диплоїдних і триплоїдних міжвидових гибридів Pelophylaxesculentus, поширених у Північно-Донецькому центрі різноманіття Pelophylaxesculentus complex.
Використані в роботі ознаки успішно застосовуються для визначення різних форм зелених жаб (Коршунов, 2010). Зазвичай їх вимірюють штангенциркулем на живих або фіксованих особинах. Ми застосували прижиттєве сканування стоп жаб, які притискали до робочого скла офісного сканера. За допомогою програми PDF‑XChangeViewer по електронних сканограмах вимірювали довжину п'яткового бугра (C.i.) і найменшого пальця (D.p.) обох кінцівок. Для калібрування результатів вимірювань використовували сканограму штангенциркуля. Порівняння різних груп жаб за абсолютними значеннями виміряних ознак і їх флуктуючою асиметрією (FA) проводили за допомогою програми Statistica 8.0. FA, випадкові ненаправлені відхилення від білатеральної симетрії, розглядали як міру нестабільності розвитку.
Ми досліджували три вибірки зелених жаб, спійманих 01.07.2015 і 13.07.2015 на двох ставках в околицях Біологічної станції ХНУ імені В. Н. Каразина (с. Гайдари, Зміївський р‑н, Харківська обл.). У Іськовому ставку зібрано 153 особини, у Коряковому яру – 47. Збір жаб був невибірковим (ловили всіх особин, що знаходилися біля водойми); після дослідження жаби були випущені на місцях вилову. Всього вивчено 31 особу P. ridibundus (8 неполовозрілих, 15 ♀♀ і 8 ♂♂), 163 диплоїда P. esculentus (7, 10, 146 відповідно) і 6 триплоїдів P. esculentus (1, 4, 1 відповідно).
У P. esculentus п'ятковий бугор (C.i.) на 25% довший, ніж у P. ridibundus (відмінності високо значимі); за D.p. відмінності незначимі. Між диплоїдами і триплоїдами P. esculentus значних відмінностей немає. Обидва вивчені ознаки демонструють розподіли, характерні для FA. P. esculentus характеризується вищими значеннями FA, ніж P. ridibundus. Правий і лівий D.p. відрізняються у гибридів в середньому на 4,1%, а у представників батьківського виду – на 2,9% (p=0,048); за C.i. відмінності незначимі. Відмінності між ди‑ і триплоїдними гибридами за FA незначимі. У всіх трьох вивчених форм жаб самки мають вищі значення FA C.i. і нижчі значення FA D.p., ніж самці, проте цей результат реєструється лише на рівні незначної тенденції.
Результати наших досліджень показують перспективність подальших досліджень значень морфометричних ознак і їх FA з використанням прижиттєвих сканограм.
Summary. A study was conducted to assess the morphology and fluctuating asymmetry (FA) of the waterfrog’s foots. We used quantitative features for the analysis, such as Digitus primus (D.p.) and Callus internus (C.i.). The method of the study was to in vivo scanning of the frog’s foots. It was found that P. esculentus has higher rates of FA than P. ridibundus. Morphological differences in the level of FA between di‑ and triploids of the P. esculentus are not found.
Автори висловлюють подяку д.б.н., професору кафедри зоології та екології тварин D. A. Shabanov за ідею роботи та наукове керівництво, а також аспірантці кафедри генетики та цитології E. V. Melesko за допомогу у виконанні роботи.
Борозна О. С., Павлій А. К. Порівняння різних форм зелених жаб за морфологією та флуктуючою асиметрією стоп // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали X Міжнародної конференції молодих учених (2–4 грудня 2015 р., м. Харків, Україна). – Х.: ФОП Шаповалова Т. М., 2015. – С. 172.
Дослідження розподілу зелених жаб вздовж русла Північного Дону: розробка методики та перші результати
Малеева А. В., Зинська А. А.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет, кафедра зоології, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна
e-mail: zinskaya96@mail.ru; nastusha_asya@mail.ru
Прибережна зона річки Північний Донец характеризується різноманіттям рослинності. Зелені жаби зустрічаються на різних ділянках прибережної зони. Чи випадкове їх поширення?
Задача роботи полягала у тому, щоб з'ясувати, які фактори впливають на розподіл жаб. Ми провели 3‑кратне спостереження в денний і нічний час. Огляд берега проводили з човна з одночасним фотографуванням жаб і ділянок, де їх було помічено. Аналіз фотографій проводили після завершення обліків. Обробка даних здійснювалася в програмах CorelDRAW і Statistica 6.
Ми виділили 5 типів біотопів: обриви (протяжність на досліджуваній ділянці річки – 155 м); піщані пляжі (44 м); зарості тростини (454 м); зарості рогози (168 м); поля роголистника (267 м).
У різних типах біотопів густина зелених жаб була різною. У заростях тростини зафіксовано 0,19 особин/м, на полях роголистника 0,18 особин/м, у заростях рогози – 0,18 особини/м, на піщаних пляжах – 0,52 особини/м, на обривах – 0,04 особини/м. Результат статистично високо значимий, і, таким чином, розподіл зелених жаб вздовж берега не є випадковим. Ймовірно, факторами, які визначають розподіл жаб, є багата рослинність і наявність їжі.
На підставі отриманого досвіду використана нами методика обліку розподілу жаб за біотопами може бути оптимізована:
1. до початку обліків слід розбити територію дослідження на ділянки (виконувати розбиття території і визначати межі ділянок слід у денний час);
2. слід окремо реєструвати тип місцевого середовища, характерний для ділянки в цілому і характерний для точки вилову жаби (визначається за фотографією);
3. визначення видової приналежності жаби, її фотографування для маркування, а також визначення розміру і статі слід проводити після вилову жаби безпосередньо під час обліків; після фотографування випускати жабу на місце вилову;
4. обліки проводити в нічний час, як оптимальний для вилову жаб.
Summary. Distribution of water frogs in different biotopes occuring along the river Seversky Donets has been studied. Scheme of the experiment and keeping conditions are described.
Автори висловлюють подяку д.б.н., професору кафедри зоології та екології тварин Shabanov D. A. за ідею роботи, наукове керівництво і виконання ролі гребця, що забезпечив виконання даної роботи.
Малеева А. В., Зинська А. А. Дослідження розподілу зелених жаб вздовж русла Північного Донця: розробка методики та перші результати // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали X Міжнародної конференції молодих учених (2–4 грудня 2015 р., м. Харків, Україна). – Х.: ФОП Шаповалова Т. М., 2015. – С. 180-181.
Плоїдність головастиків зелених жаб з Іськового ставка і Корякового яру (Зміївський район Харківської області)
Пустовалова Е. С., Батуева Е. Д., Харченко Т. С.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет, кафедра зоології, пл. Свободи, 4, 61077 м. Харків, Україна
e-mail: eleonora.pustova@mail.ru
Геміклональні популяційні системи (ГПС) гибридного комплексу зелених жаб (Pelophylaxesculentus complex), що населяють Іськовий ставок і Коряковий яр (в околицях Біостанції ХНУ імені В. Н. Каразина), є об’єктами моніторингу їх складу. У цих ГПС живуть як диплоїдні, так і триплоїдні міжвидові гибриди Pelophylaxesculentus, а також особини батьківського виду Pelophylaxridibundus.
Ми визначали частку триплоїдів серед головастиків з цих ГПС. З Іськового ставка ми вивчили випадкову вибірку з 20 головастиків, зібраних 1.07.2015. Ця вибірка, ймовірно, мала містити і P. esculentus, і P. ridibundus. У Коряковому яру, незважаючи на те, що навесні там був зафіксований активний нерест, в результаті інтенсивних зусиль 13.07.2015 ми змогли знайти лише 2 головастика. Головастиків ловили гідробіологічною сіткою в мілкій частині водойми. Стадії розвитку головастиків визначали під бінокулярним мікроскопом за таблицями нормального розвитку (Gӧsner, 1960). У головастиків вимірювали довжину тіла і загальну довжину за допомогою штангенциркуля (McDiarmid, Altig, 1999). Плоїдність визначали шляхом кариологічного аналізу (Вегерина та ін., 2013) методом розкапування суспензії клітин кишечника. Пластинки метафазних хромосом фотографували під великим збільшенням мікроскопа USB‑камерою. Отримані результати обробляли в програмі Statistica 8.0.
З 20 головастиків з ГПС Іськового ставка триплоїдом виявився один, обидва головастика з Корякового яру були диплоїдами. Різниця між часткою триплоїдів серед головастиків Іськового ставка (1 з 20) і серед статево зрілих особин (1 з 63, см. Черепашук та ін. у цьому збірнику) виявилася незначною (p=0,4 за критерієм χ2 Пірсона). Триплоїд не відрізнявся за розміром тіла від диплоїдів тієї ж стадії розвитку. Надалі для проведення досліджень, подібних нашому, бажано використовувати вибірки головастиків більшої чисельності.
Summary: The purpose of this paper is to determine the proportion of triploids among tadpoles of Pelophylax genus. Material for this study was gathered at the Iskov pond and Koryakov ravine. The empirical part was done by karyological analysis. Also, determination of developmental stages and measurement of body length of tadpoles wer performed, 1 triploid among the 63 adults had been found in previous studies. In this study 1 triploid was found among 20 tadpoles. Therefore, the proportion of triploids in tadpoles became significantly higher.
Автори дякують д.б.н., професору кафедри зоології та екології тварин D. A. Shabanov за ідею роботи і допомогу у ловлі головастиків, і особливо вдячні аспірантці кафедри генетики O. V. Biryuk за навчання методикам кариоаналізу і наукове керівництво.
Пустовалова Е. С., Батуева Е. Д., Харченко Т. С. Плоїдність головастиків зелених жаб з Іськового ставка і Корякового яру (Зміївський район Харківської області) // «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали X Міжнародної конференції молодих учених (2–4 грудня 2015 р., м. Харків, Україна). – Х.: ФОП Шаповалова Т. М., 2015. – С. 183-184.
Дослідження структури популяційної системи зелених жаб (Pelophylax esculentus complex) Іськового ставка Зміївського району Харківської області
Черепашук І. В., Кочнева Є. П., Лаврикова С. С., Левчук В. Д., Мищерикова В. О., Мелешко Є. В., Петлюк В. Д., Продченко Є. А., Смирнова А. І., Стоянов Р. О.
Харківський національний університет імені В. Н. Каразина, біологічний факультет, пл. Свободи, 4, м. Харків, Україна
e-mail: heroifiv@gmail.com
Групу зелених жаб (Pelophylaxesculentus) складають Pelophylaxlessonae (Camerano, 1882), Pelophylaxridibundus (Pallas, 1771) і їх геміклональний гибрид Pelophylaxesculentus (Linnaeus, 1758). Спільно живі та розмножувані представники цього комплексу утворюють геміклональні популяційні системи (ГПС). У даній роботі вивчено склад ГПС зелених жаб Іськового ставка (околиці с. Гайдари Зміївського р‑н Харківської області), для якої раніше була зафіксована висока частка триплоїдних гибридів (Meleshko et al., 2014).
Задача даної роботи – вивчення складу і оцінка чисельності зазначеної ГПС, а також порівняння отриманих даних з результатами попередніх досліджень (Meleshko et al., 2014). Вивчено чотири вибірки, зібрані в травні і липні 2015 року. Тварин відловлювали руками в темний час доби з використанням ліхтарика. Видову і статеву приналежність жаб визначали за комплексом морфологічних ознак (Коршунов, 2010). Плоїдність визначали за розміром еритроцитів (Бондарева та ін., 2012). Кров'яні мазки фотографували під великим збільшенням мікроскопа USB‑камерою, довжину еритроцитів вимірювали за допомогою програм PDF‑XChangeViewer і ToupView, отримані результати обробляли в програмі Statistica 8.0. Чисельність вивченої ГПС оцінювали за методом маркування і повторного відлову Петерсона з урахуванням поправки Бейлі (Koli, 1979). Метод базується на рівноймовірності відлову тварин з міткою і без неї. Ми досліджували 158 особин, з яких P. esculentus – 134 екз. (85%), а P. ridibundus – 24 (15%). У вибірці виявлено 127 самців (78%), 31 самка (19%) і 5 незрілих особин (3%). Частка триплоїдних особин P. esculentus склала 1% від усієї вибірки (2 особини). Розміри еритроцитів самок були значно більші за такові у самців (p=0,01), усі триплоїдні особини були самками. Порівняно з результатами відловів 2012‑2013 рр., видовий і статевий склад вибірок виявився схожим на раніше спостережений, проте частка триплоїдних гибридів значно зменшилася (p<0,005). За результатами відловів отримано дві оцінки чисельності ГПС: 201±19 і 437±53 особин. Надійнішою можна вважати першу оцінку, виходячи з того, що інтервал між першим і повторним відловом у даному випадку був достатнім для рівномірного перемішування особин з мітками і без міток у межах місцевого середовища. Понад 150 маркованих особин було випущено назад у Іськовий ставок.
Таким чином, Іськовий ставок населений R‑E‑Et‑ГПС зелених жаб (Shabanov, 2015) зі скорочуваною чисельністю, переважаючи диплоїдних самців P. esculentus і значним зменшенням частки триплоїдів. Зафіксовано значущий зв’язок розмірів еритроцитів зі статтю жаб. Ймовірно, вивчена ГПС переживає кризу відтворення, що робить особливо цікавим її подальший моніторинг.
Summary. The hemiclonal population system of water frogs from Iskov pond (near the village Gaydary in Zmievsky district of the Kharkiv oblast) was studied. Sexual and species structure was determined. The diploid males of P. esculentus prevailed in this R‑E‑Et‑HPS. The portion of parental species (P. ridibundus) was 15%. Species and sex composition was similar to that registered previously. However, the number of triploids decreased notably in comparison with the previous data. Erythrocytes size was significantly bigger for females than for males. The estimated HPS size was 201±19.
Автори дякують професору кафедри зоології та екології тварин D. A. Shabanov за наукове керівництво і ст. викладачу цієї ж кафедри V. V. Terekhova, а також усім іншим учасникам відловів, за допомогу у зборі жаб.
Черепашук І. В., Кочнева Є. П., Лаврикова С. С., Левчук В. Д., Мищерикова В. О., Мелешко Є. В., Петлюк В. Д., Продченко Є. А., Смирнова А. І., Стоянов Р. О. Дослідження структури популяційної системи зелених жаб (Pelophylax esculentus complex) Іськового ставка Зміївського району Харківської області// «Біологія: від молекули до біосфери». Матеріали X Міжнародної конференції молодих учених (2–4 грудня 2015 р., м. Харків, Україна). – Х.: ФОП Шаповалова Т. М., 2015. – С. 185-186.