Екологія: біологія взаємодії. 5.24. Життєві форми організмів

5.24. Життєві форми організмів

Життєва форма — стійкий комплекс адаптацій до певного способу життя. Почав їх вивчення Теофраст, який розділив рослини на дерева, чагарники та трави; докладніше описав Олександр Гумбольт.

«Морфологічна конвергенція далеких таксонів може бути повною. Навіть великий Карл Лінней пав її жертвою і відніс голонасінну рослину саговник до однодольних квіткових рослин — пальм» (М.Б. Міркін, Л.Г. Наумова, 2005).

Викаристы лат. vicarius — заместитель, наместник) — виды, принадлежащие к одной жизненной форме и занимающие сходные экологические ниши, но населяющие различные географические регионы. Классические примеры викаризма дают сумчатые и плацентарные млекопитающие, а также пары агамы — игуаны; удавы — питоны.

Примером распространенной классификации жизненных форм растений, позволяющей проводить сравнение разных экосистем, является классификация Христена Раункиера (рис. 5.24.1). В основу его системы положены признаки размещения и зимней защиты органов возобновления: терофиты — однолетники, сохраняющиеся в неблагоприятный период года (зимой или во время засухи) в виде семян; криптофиты — многолетние растения, органы возобновления которых в зимнее время или в засушливый период находятся под землей или под водой; гемикриптофиты — многолетники с органами возобновления, находящимися на уровне земной поверхности (большинство цветковых растений); хамефиты — растения, у которых органы возобновления находятся невысоко над землей и защищены почечными чешуями, а зимой покрываются снегом, например полукустарники; фанерофиты — растения, почки которых находятся над землей не менее, чем на 25 см и, как правило, не покрываются снегом (деревья и кустарники).

Вікаристи (лат. vicarius — заступник, намісник) — види, що належать до однієї життєвої форми й займають подібні екологічні ніші, але населяють різні географічні регіони. Класичні приклади вікаризму дають сумчасті та плацентарні ссавці, а також пари агами — ігуани; удави — пітони.

Прикладом поширеної класифікації життєвих форм рослин, що дозволяє проводити порівняння різних екосистем, є класифікація Христена Раункієра (рис. 5.24.1). В основу його системи покладено ознаки розміщення та зимового захисту органів відновлення: терофіти — однорічники, що зберігаються у несприятливий період року (взимку або під час посухи) у вигляді насіння; криптофіти — багаторічні рослини, органи відновлення яких у зимовий час або посушливий період знаходяться під землею або під водою; гемікриптофіти — багаторічники з органами відновлення, що знаходяться на рівні земної поверхні (більшість квіткових рослин); хамефіти — рослини, у яких органи відновлення знаходяться невисоко над землею та захищені бруньковими лусками, а взимку покриваються снігом, наприклад напівчагарники; фанерофіти — рослини, бруньки яких знаходяться над землею не менше, ніж на 25 см і зазвичай не покриваються снігом (дерева та чагарники).

Рис. 5.24.1. Класифікація життєвих форм рослин за Х. Раункієром, заснована на положенні бруньок відновлення в зимовий період:  фанерофіти (бруньки високо над ґрунтом: дерева, чагарники, ліани та епіфіти); хамефіти (бруньки над поверхнею ґрунту); гемікриптофіти (бруньки біля поверхні ґрунту); криптофіти: геофіти (у ґрунті) та гідрофіти (у воді); терофіти (не мають бруньок відновлення, переживають зиму на стадії насіння)