Екологія: біологія взаємодії. III-15. (доповнення) Флора, фауна, консорції

III-15. (доповнення) Флора, фауна, консорції

Я дуже рано зрозумів різницю між знанням назви чогось і знанням чогось.
Річард Фейнман

Щоб справа майстера боялась, він знає безліч страшних слів.
Приказка

Під час опис живого світу заведено використовувати низку специфічних понять. Випадки, коли ці поняття використовуються не відповідно до їх змісту, на жаль, дуже поширені. Щоб запобігти цьому, слід в них розібратися.

Флора — сукупність видів рослин, прилучених до певного географічного простору. Склад флори визначається як сучасними умовами, так і геологічним минулим. Рослинність — сукупність усіх рослинних угруповань на певній території. Рослинний світ — сукупність усіх рослинних організмів. До складу флори часто включають і сукупність видів грибів, однак на сучасному етапі краще говорити про мікобіоту.

Коли мова йде про різноманіття тварин, поняттю «флора» відповідає поняття «фауна» (яке відбиває якісний аспект), рослинного світу — тваринний світ, а рослинності — тваринне населення (кількісний аспект).

Флора, рослинність, фауна і тваринне населення можуть бути схарактеризовані за таксономічною, хорологічною, біоморфологічною, екологічною та ценотичною структурами.

Для будь-якого виду або таксону можна виділити ареал — частину земної поверхні, в якій проходять всі етапи життєвого циклу. Виділяють первинні (автохтонні) і вторинні ареали, а також сучасні та потенційні ареали. За їх конфігурацією розрізняють суцільні, диз'юнктивні, переривчасті та плямисті ареали. За особливостями використання ареалів протягом життєвого циклу виділяють репродукційні, трофічні, зимівельні та літувальні ареали. За динамікою виділяють ареали, що розширюються, ареали, що скорочуються, та пульсуючі ареали.

Тваринне і рослинне населення тісно пов'язані. У пострадянській екології часто істотне значення надається консорціям — функціонально-структурним одиницям біогеоценозу (угруповання). Поняття незалежно запропоновано в 1951 році В.М. Беклемішевим і у 1952 році Л.Г. Раменським.

Раменський: консорції — це «споєднання різнорідних організмів, тісно пов'язаних один з одним в їхній життєдіяльності відомою спільністю їхньої долі» (Л.І. Номоконов, 1989).

Беклемішев увів термін «консорцій», розглядаючи його як сукупність організмів, пов'язаних з однією особиною виду-едифікатора. В.В. Мазінг запропонував виділяти у складі консорції концентри. Особини першого концентра пов'язані з едифікатором напряму, другого — опосередковано через членів першого концентра і т.д. Найбільш характерні зв'язки едифікатора із членами першого концентра; для лісоутворюючих порід дерев число видів першого концентру може бути близько 1000.

Подальший розвиток вчення про консорції призвів до поділу консорцій, що розвиваються на живих і на неживих організмах, на автотрофах і на гетеротрофах. Консорції, у центрі яких знаходяться автотрофи, можна вважати повночленними, інші — неповночленними. Зазвичай розглядаються популяційні консорції (сукупності пов'язаних популяцій), але можуть розглядатися й індивідуальні консорції.

Н.В. Диліс: «З біогеоценотичної точки зору, консорції є функціональними структурами біоти, що відбивають у своїй сукупності різноманітність шляхів переміщення та трансформації речовин та енергії від первинних продуцентів біогеоценозу до всіх консументів і деструкторів, що у ньому беруть участь» (Л.І. Номоконов, 1989).