Екологія: біологія взаємодії. V-10. Концепція стресу за Сельє

V-10. Концепція стресу за Сельє

Всупереч поширеній думці, ми не повинні — та й не в змозі — уникати стресу. Але ми можемо використовувати його і насолоджуватися ним, якщо краще дізнаємося про його механізми і виробимо відповідну філософію життя.
Ганс Сельє

Як встановив у 1936 році канадський учений Ганс Сельє, найрізноманітніші впливи на організм людини та інших тварин викликають подібну реакцію, пов'язану з діяльністю нервової та ендокринної систем. Таку реакцію викликають як фізичні (наприклад, несприятливі кліматичні умови або високе фізичне навантаження), так і психічні дії. Ці дії можуть бути як несприятливими (як, наприклад, горе), так і сприятливими (зокрема сильна радість).

Стрес (від англ. stress — напруга), або загальний адаптаційний синдром, — неспецифічна відповідь організму на різноманітні впливи.

«Нелегко уявити, що холод, спека, ліки, гормони, печаль і радість викликають однакові біохімічні зрушення в організмі. Однак справи саме такі. Кількісні біохімічні вимірювання свідчать, що деякі реакції неспецифічні й однакові для всіх видів впливів» (Сельє1982).

Значення стресу полягає в тому, що він збільшує можливості пристосування організму до умов, що змінилися, і несприятливих факторів. За Сельє, стресова реакція на якийсь вплив може виражатися у двох різних формах, які часто послідовно йдуть одна за одною.

Під час еустресу пристосувальні здібності організму розширюються. Наприклад, у цьому стані організм здатний компенсувати несприятливі значення багатьох екологічних факторів. Наприклад, відомо, що на лінії фронту, перебуваючи у важких умовах, солдати надзвичайно рідко хворіють на застуди і «виліковуються» від багатьох хронічних хвороб. У стані боротьби за виживання організм використовує всі свої наявні енергетичні резерви, щоб пристосуватися до суворих умов. Часто реакція еустресу дозволяє вирішити проблеми, що стоять перед організмом, і на цьому стресова обстановка вичерпує себе. У ході еустресу можна виділити дві фази: фазу тривоги (дія фактора, що спричинив стрес) і фазу опору, коли здатність організму протистояти впливам зростає.

Гірше, якщо, незважаючи на реакцію еустресу, стресовий фактор продовжує діяти, можливості організму для пристосування до несприятливих умов вичерпуються. Еустресс перетворюється на дистрес, якому відповідає фаза виснаження. Дистрес — несприятливий прояв стресу, якому сприяє зниження опірності.

«Людина незабаром мала виявити, що її реакції на тривале і незвичне суворе випробування — плавання в холодній воді, лазіння по скелях, відсутність їжі — протікають по одному шаблону: спочатку вона відчуває труднощі, потім втягується і, нарешті, відчуває, що більше винести неспроможна. Вона не знала, що ця трифазна реакція — загальний закон поведінки живих істот, які зіткнулися з виснажливим завданням» (Сельє, 1982).

У найгіршому випадку дистрес може призвести до загибелі, причому неуважний спостерігач може не зрозуміти, яка саме причина викликала її: безпосередньою причиною загибелі може бути не той фактор, який викликав стрес, а якийсь інший. Описана трифазна реакція (фаза тривоги — фаза опору — фаза виснаження) відповідає реакції різноманітних організмів на несприятливі фактори.