Екологія: біологія взаємодії. I-01. «Екологія» — що це?

«Чверть» перша. БІОСИСТЕМИ. БІОСФЕРА

I розділ. Екологія та біосистеми, які вона вивчає

I-1. «Екологія» — що це?

Цзилу сказав:
— Вейський государ чекає Вас для справ правління. З чого Ви почнете?
Вчитель відповів:
— Треба виправити імена.
— Ви так вважаєте? — заперечив Цзилу.— Ви, Вчитель, йдете кружним шляхом. Навіщо їх виправляти?
Вчитель відповів:
— Який ти неосвічений, Ю! ... Якщо не підходить ім'я, то недоречно його тлумачення; якщо недоречно тлумачення, не може бути успіху в справі; а без успіху в справі не процвітають ритуал і музика; але якщо ритуал і музика не процвітають, то покарання б'ють мимо цілі; коли ж покарання б'ють мимо цілі, народ перебуває в розгубленості. Тому все, що називає благородний муж, завжди можна розтлумачити, а що він розтлумачує, завжди можна виконати. Благородний муж уникає в тлумаченні недбалості.

Конфуцій. Бесіди та судження

Перед вивченням курсу загальної екології слід обговорити саме значення поняття «екологія». Як не дивно, в Україні й взагалі на пострадянському просторі немає єдиної думки щодо значення цього слова. Щоб відповісти на це питання, необхідно звернутися до історії. Поняття «екологія» було створено та однозначно визначено Ернстом Геккелем у 1866 році.

«Під екологією ми розуміємо загальну науку про відносини організмів з навколишнім середовищем, куди ми відносимо в широкому сенсі всі умови існування. Вони частково органічної, частково неорганічної природи» (Е. Геккель).

Поняття «екологія» було складене Геккелем з двох грецьких коренів: oicos — домівка і logos — слово, наука. З моменту створення поняття «екологія» існувала безперервна низка дослідників, що трактували його в зазначеному сенсі. Сучасною мовою, екологія — наука, що вивчає взаємодію організмів і надорганізмових систем з навколишнім середовищем. Екологія — це біологічна наука про взаємозв'язки! Таке поняття цілком відповідає сучасному розумінню, поширеному у розвинених країнах. Наприклад, сайт Nature дає наступне визначення екології.

«Ecology is the study of how organisms interact with each other and their environment. It considers processes that occur at the population, community and ecosystem levels and has a particular focus on biodiversity» — «Екологія вивчає, як організми взаємодіють один з одним і їхнім довкіллям. Вона розглядає процеси, що відбуваються на рівні популяції, угруповання та екосистеми, і приділяє особливу увагу біорізноманіттю» (https://www.nature.com/subjects/ecology).

Як ви бачите, розуміння екології, що відбите у самій назві нашого підручника — «Екологія: біологія взаємодії» — відповідає як історичному пріоритету, так і підходу найавторітетніших сучасних джерел. 

З іншого боку, слова «екологія», «екологічна» можуть бути складовою частиною назв небіологічних наук: технічної екології, соціальної екології, геоекології, екологічного права тощо. Російським культурологом Д. С. Лихачовим було введено у вжиток поняття «екологія культури». Розмежування цих галузей діяльності й власне екології в її класичному розумінні — турбота представників цих галузей. На жаль, оскільки слово «екологія» стало модним, часто спостерігаються спроби його «присвоєння» з боку представників небіологічних спеціальностей. Кожному є зрозумілим питання: «а як там у вашому місті з екологією?». Природно, ставлячи таке питання, мають на увазі не розвиток певної науки, а якість середовища проживання. У цьому випадку слово «екологія» використовується для позначення якості середовища проживання для людини та різних процесів, що впливають на нього. В англійській мові для позначення такої науки існує слово environmentology (від environment — навколишнє середовище), яке відрізняється від слова ecology. Українською іноді застосовують транслітерацію названого англійського поняття — «енвайронментологія», слово, яке нелегко вимовити. На наш погляд, значно краще використовувати аналог цього поняття «середовищезнавство».

У діяльності біолога важливим є розмежування наукової екології та профанної «екології», а також екології як біологічної науки про взаємозв'язки від середовищезнавства та охорони природи.

Дуже часто поняття «екологія» і «екологічний» використовується для позначення природоохоронної діяльності або практики використання природних ресурсів (Міністерство екології зовсім не займається наукою). В цілому охорону природи можливо визначити як комплекс заходів, призначених для обмеження несприятливого впливу людської діяльності на навколишнє середовище. При всій важливості цих галузей, вони є далекими власне від екології. Наукова база охорони природи (созологія) значною мірою спирається на дані екології, але використовує і результати інших природних і суспільних наук (географії, економіки, медицини, психології тощо).

Слід зазначити, що обговорювані поняття широко використовуються в області, яку можна назвати профанною «екологією» (лат. profanus — неосвічений, темний, звідси ж профанація — вульгаризація, опошлення).

Профанну «екологію» не можна оцінити однозначно. Її прихильники часто діють під впливом прагнень, які можна тільки схвалювати. Її позитивною стороною є те, що вона привертає увагу громадськості до важливих проблем. З іншого боку, вона не може служити основою для цілеспрямованої діяльності та не дозволяє розв'язувати проблеми, які вона ставить. Наприклад, помилкові страхи, пов'язані з використанням генетично модифікованих організмів, лише заважають розробці дійсно важливих заходів, покликаних зробити нову технологію безпечною. Ймовірно, в масовій культурі профанна «екологія» невикорінна, проте в освіті, науковій та природоохоронній діяльності вона повинна замінюватися науковою екологією. Енергія, що вивільнена у паровій машині паротяга, може бути перетворена на рух уперед, а може бути розсіяна через свисток — голосно, але, більшою мірою, без користі. Сучасні зміни у житті людства є причиною появи готовності до змін. Коли потенційна готовність до змін досягне певного рівня, людство може почати зміну своїх відносин з біосферою. На жаль, профанна «екологія» сприяє тому, що ця потенційна енергія, яка може викликати зміни, витрачається  «у свисток».

«Рухатися з високою ефективністю в невірному напрямі ще гірше, ніж взагалі нікуди не рухатися» (Харукі Муракамі).

Створювати науковий опис світу — одна з виняткових властивостей людини. Ми не просто вчимося використовувати ті чи інші властивості явищ, що нас оточують, — ми створюємо наукові моделі тих сторін дійсності, з якими стикаємося і про які можемо припустити. Сучасне людство розвиває цілий комплекс наук, кожна з яких має своє значення як для створення нашої картини світу, так і для нашої практики. Напевно, представники кожної з наук можуть сказати, чим важлива саме їх спеціальність. І все ж таки екологія, причому саме екологія в її біологічному розумінні, як вона розглядається в даному курсі, займає особливе місце в структурі наших знань.

Ми, люди, і всі інші наші родичі — земні організми — є певним чином улаштованими живими істотами. Наші риси — пристосування до певного способу життя, до певних стосунків з навколишнім середовищем. Ми, організми, є складовими частинами популяцій, екосистем і всієї біосфери в цілому. Властивості цих надорганізменних систем також пояснюються особливостями їх існування. Можна сказати, що життя — це взаємодія, і тому екологія, наука про взаємозв'язки в живій природі, — це наука про виживання! Наведемо ще одне визначення екології, яке можна назвати актуалізованим, тобто таким, що підкреслює сучасне значення цієї науки.

Екологія — це наука про взаємозв'язки, що забезпечують існування організмів (включаючи людину) і надорганізмених систем: популяцій, екосистем і біосфери.

Особливе значення наука про взаємозв'язки, що забезпечують наше існування, набуває в момент зміни способу життя. Зараз на такому етапі перебуває наш глобальний вид.

Напевно, кожному поколінню людей здається, що воно живе в особливий час. Але, хоч би що там було, покоління, до якого належать нинішні студенти університетів, має для такого погляду більше підстав, ніж усі попередні. На думку авторів, не слід лякати себе: будемо сподіватися, що людство виживе. Однак протягом життя читачів цього підручника в способі життя людства відбудуться нечувані зміни.

Зростання чисельності людства зупиниться (будемо сподіватися — під впливом природних причин, а не катастроф і нещасть). Зростання, яке продовжувалося багато століть, зміниться відносною стабільністю (будемо сподіватися — не катастрофічним спадом внаслідок глобального перенаселення та екологічного колапсу). Зміниться характер відносин людства із середовищем. Залежність від невідновних і різко обмежених ресурсів (нафти, газу, вугілля, руд металів, біогенів на кшталт фосфору) стане менш гострою. Людство навчиться задовольняти свої потреби інакше, ніж протягом останнього часу. Зміниться навіть сам механізм прийняття рішень — як окремою людиною, так і частинами людства: народами, державами. Те, як будь-яка дія буде впливати на середовище проживання, стане найважливішою обставиною всякого вибору.

Що є підставою для наведених тверджень? Названі зміни — умова виживання людства.