Екологія: біологія взаємодії. 1.01. Що таке «екологія»?

Розділ 1. Екологія та біосистеми, які вона вивчає

1.01. Що таке «екологія»?

Цзилу сказав:
— Вейський государ чекає Вас для справ правління. З чого Ви почнете?
Вчитель відповів:
— Треба виправити імена.
— Вы так вважаєте? — заперечив Цзилу.— Ви, Вчитель, йдете кружним шляхом. Навіщо їх виправляти?
Вчитель відповів:
— Який ти неосвічений, Ю! ... Якщо не підходить ім'я, то недоречно його тлумачення; якщо недоречно тлумачення, не може бути успіху в справі; а без успіху в справі не процвітають ритуал і музика; але якщо ритуал і музика не процвітають, то покарання б'ють мимо цілі; коли ж покарання б'ють мимо цілі, народ перебуває в розгубленості. Тому все, що називає благородний муж, завжди можна розтлумачити, а що він розтлумачує, завжди можна виконати. Благородний муж уникає в тлумаченні недбалості.

Конфуцій. Бесіди та судження

Перед вивченням курсу загальної екології слід обговорити саме значення поняття «екологія». Як не дивно, в Україні і взагалі на пострадянському просторі немає єдиної думки щодо значення цього слова. Щоб відповісти на це питання, необхідно звернутися до історії. Поняття «екологія» було створено і однозначно визначено Ернстом Геккелем у 1866 році.

«Під екологією ми розуміємо загальну науку про відносини організмів з навколишнім середовищем, куди ми відносимо в широкому сенсі всі умови існування. Вони частково органічної, частково неорганічної природи» (Е. Геккель).

Поняття «екологія» було складене Геккелем з двох грецьких коренів: oicos — домівка і logos — слово, наука. З моменту створення поняття «екологія» існувала безперервна низка дослідників, що трактували його в зазначеному сенсі. Сучасною мовою, екологія — наука, що вивчає взаємодію організмів і надорганізмових систем з навколишнім середовищем. Екологія — це біологічна наука про взаємозв'язки!

З іншого боку, слова «екологія», «екологічна» можуть бути складовою частиною небіологічних наук: технічної екології, соціальної екології, геоекології, екологічного права тощо. Російським культурологом Д. С. Лихачовим було введено у вжиток поняття «екологія культури». Розмежування цих галузей діяльності й власне екології в її класичному розумінні — турбота представників цих галузей. На жаль, оскільки слово «екологія» стало модним, часто спостерігаються спроби його «присвоєння» з боку представників небіологічних спеціальностей. Кожному є зрозумілим питання: «а як там у вашому місті з екологією?». Природно, ставлячи таке питання, мають на увазі не розвиток тієї чи іншої науки, а якість середовища проживання. У цьому випадку слово «екологія» використовується для позначення вивчення якості середовища проживання для людини та різних процесів, що впливають на нього. В англійській мові для позначення такої науки існує слово environmentology (від environment — навколишнє середовище), яке відрізняється від слова ecology. Українською іноді застосовують транслітерацію названого англійського поняття — «енвайронментологія», слово, яке нелегко вимовити. На наш погляд, значно краще використовувати аналог цього поняття «середовищезнавство».

У діяльності біолога важливим є розмежування наукової екології та профанної «екології», а також екології як біологічної науки про взаємозв'язки від середовищезнавства та охорони природи.

Дуже часто поняття «екологія» і «екологічний» використовується для позначення природоохоронної діяльності або практики використання природних ресурсів (Міністерство екології зовсім не займається наукою). В цілому охорону природи можливо визначити як комплекс заходів, призначених для обмеження несприятливого впливу людської діяльності на навколишнє середовище. При всій важливості цих галузей, вони є далекими власне від екології. Наукова база охорони природи (созологія) значною мірою спирається на дані екології, але використовує і результати інших природних і суспільних наук (географії, економіки, медицини, психології тощо).

Слід зазначити, що обговорювані поняття широко використовуються в області, яку можна назвати профанною «екологією» (лат. profanus — неосвічений, темний, звідси ж профанація — вульгаризація, опошлення).

Характерною ознакою профанних «екологічних» текстів є широке вживання слова «природа» (звичайно з великої літери, як, найчастіше, наприклад, і «Космос») і велика кількість емоційних оцінювальних суджень. Розглянемо характерний для профанної «екології» та близьких течій приклад лексичних конструкцій.

«Матінка Земля — в конвульсіях. Люди збентежені. ТисячеОкий Космос спрямував свій Погляд на світ людей. На Землю Прийшла Енергія з Позамежжя. Вирішується Доля Планети...» (Ю. Черепахин).

Найчастіше автори, що славлять «Природу» і лають людину, люблять вказувати, що людина — частина «Природи», що робить всю конструкцію логічно суперечливою. Оскільки слово «природа» використовується для позначення як фізичного світу, так і «дикої Природи» (природних екосистем), від його використання як поняття краще відмовитися взагалі.

Реакцією на екологічну кризу стало поширення ідилічних поглядів на «матір Природу». Усім читачам напевно доводилося стикатися з текстами та виступами, автори яких стверджували, що «людина» — погана, а «мати Природа» — хороша. Зазвичай такі тексти вимагають від «людини» негайно виправитися і почати жити «по Законах Природи». Що має робити людина, до якої звернені такі тексти? Ймовірно, спочатку картинно заламати собі руки, а потім викинути з голови нездійсненні вимоги профанних «екологів» і жити собі, як жила і раніше...

Поширеним прикладом більш респектабельних профанних поглядів можуть бути так звані «закони» (а насправді не закони, а афоризми) Баррі Коммонера, часто цитовані в «екологічній» літературі. Один з цих «законів» говорить «Природа знає краще». Коли це судження залучається до оцінки наслідків антропічного впливу на середовище існування, воно дозволяє засудити сам факт людської діяльності (і взагалі протиставити буття людини «Природі»), але не дозволяє приймати будь-які рішення (приклад абсурдної конструкції: «природа знає краще, що робити з відпрацьованим ядерним паливом»).

Середньовічні картографи повідомляли про небезпечні та недосліджені території за допомогою красивої метафори — «Hic sunt dracones» (рис. 1.1.1). 

Рис. 1.1.1. У старі часи картографам доводилося поєднувати зображення відомих земель з «білими плямами». Щоб не лишати порожні місця на мапах, там писали «Hic sunt dracones», тобто «тут живуть дракони», і маркували таким чином недосліджені та небезпечні території

Щоб позначити територію, де володарюють дракони, їх малювали на мапах. А як можна зрозуміти, що ми перебуваємо на території драконів, коли мова йде про профанну «екологію»? За допомогою низки лексичних маркерів. Щодо «Матінки-Природи», «Вказівок Космосу» та конструкцій на кшталт «Людина — паразит Планети» ми тільки-но сказали. Втім, на жаль, навіть прикметник «екологічний» найчастіше використовується у сенсах, що не пов'язані з екологією. «Енвайронменталізм», «екологіст», «екологісти», «глибинна (глибока) екологія», «екофемінізм», «екологічна акція», «екологічний імператив», «екологія духу» й «екологія душі», «екологічна свідомість» — це усе сигнали, які корисно сприймати як жовте (іноді — й червоне) світло на світлофорі. У більшості випадків вони використовуються тими, хто, як мінімум, не думає про поняття, які використовує. Те ж саме стосується конструкцій, подібних до «екологічно чистий», «погана екологія», «хороша екологія», «забруднення екології» тощо. «Hic sunt dracones».

Профанну «екологію» не можна оцінити однозначно. Її прихильники часто діють під впливом прагнень, які можна тільки схвалювати. Її позитивною стороною є те, що вона привертає увагу громадськості до важливих проблем. З іншого боку, вона не може служити основою для цілеспрямованої діяльності та не дозволяє розв'язувати проблеми, які вона ставить. Наприклад, помилкові страхи, пов'язані з використанням генетично модифікованих організмів, лише заважають розробці дійсно важливих заходів, покликаних зробити нову технологію безпечною. Ймовірно, в масовій культурі профанна «екологія» невикорінна, проте в освіті, науковій та природоохоронній діяльності вона повинна замінюватися науковою екологією. Енергія, що вивільнена у паровій машині паротяга, може бути перетворена на рух уперед, а може бути розсіяна через свисток — голосно, але, більшою мірою, без користі. Сучасні зміни у житті людства є причиною появи готовності до змін. Коли потенційна готовність до змін досягне певного рівня, людство може почати зміну своїх відносин з біосферою. На жаль, профанна «екологія» сприяє тому, що ця потенційна енергія, яка може викликати зміни, витрачається  «у свисток».