|
|
|||
|
БІОСИСТЕМИ. БІОСФЕРА
ЕКОСИСТЕМИ. ПОПУЛЯЦІЇ
ОРГАНІЗМИ У ДОВКІЛЛІ
ЛЮДСТВО ТА ЙОГО ДОЛЯ
|
|||
|
← V-27. (доповнення) Тиск на глибині: витримування та подолання |
VI-01. Глобальна екологічна катастрофа сучасності |
||
«Чверть» остання. ЛЮДСТВО ТА ЙОГО ДОЛЯ
VI розділ. Екологія людини та збереження біосфери
VI-01. Глобальна екологічна катастрофа сучасності
Якщо про гірше чути не схотіли,
Воно на вас навалитися нечутно...
Вільям Шекспір
Усі неодноразово чули, що ми є свідками глобальної екологічної кризи. У назві цього пункту йдеться про екологічну катастрофу. Який сенс мають ці поняття?
Насамперед слід розділити поняття кризи, катастрофи та колапсу. Криза є оборотним станом системи, в ході якого вона може як повернутися до нормального стану, так і перейти в інший. Катастрофа пов'язана з руйнуванням механізмів регуляції, що підтримували колишній стан системи, та переходом в іншу якість. Колапс — незворотна зміна, що призводить до руйнування існуючої системи як такої. Екологічний колапс пов'язаний з переходом середовища в стан, що виключає існування в ньому організмів, які раніше його населяли. Отже, криза — порушення функціонування системи, катастрофа — її перебудова, а колапс — руйнація.
Слід розрізняти локальні, регіональні та глобальні кризи та катастрофи. Локальні пов'язані з проблемами окремих місць проживання та окремих популяцій людини. Регіональні охоплюють великі області. А глобальні поширюються на всю земну кулю.
У якому стані перебуває зараз людство — екологічної кризи (як заведено казати), чи екологічної катастрофи (це сприймається менш звично та більш загрозливо)? Повернутися у тій стан, у якому ми перебували раніше, вже неможливо. Завдання, яке стоїть перед нами, — не «подолати» кризу, а уникнути переходу екологічної катастрофи в колапс біосфери. Таким чином, ми будемо обговорювати глобальну екологічну катастрофу сучасності.
Біосфера проходила через кризи та катастрофи задовго до появи людства. Широко відоме масове вимирання (у палеонтології його називають «кризою», хоча у наведеному вище сенсі зрозуміло, що йдеться про катастрофу) на межі крейди та палеогену. Ще масштабнішою була катастрофа на межі пермі та тріасу. Палеозойська, мезозойська та кайнозойська ери поділяються саме за цими катастрофами, і це зовсім не дивно: кожна з них означала перехід біосфери в нову якість. Однак говорячи про ці кризи й катастрофи, слід зазначити, що їхня тривалість становила не менше десятків і сотень тисяч років. Особливість нинішньої кризи — у її швидкоплинності (за мірками історії біосфери).
Численні кризи доводилося переживати й нашому виду. Наприклад, популяційно-генетичні дослідження свідчать, що на якомусь етапі нашої історії (ще до розселення Homo sapiens за межі Африки) чисельність нашого виду знижувалася до кількох десятків людей. У популяційній генетиці такі падіння чисельності називають проходженням через «горлечко пляшки»; його наслідком є суттєве зниження генетичної різноманітності. Як не дивно, попри расові та національні відмінності, представники нашого виду генетично набагато одноманітніші, ніж, наприклад, шимпанзе. Можна припустити, що шанси на вимирання у нашого виду на той момент були досить великі.
В епоху роздробленості (до того, як стати глобальним) людство неодноразово проходило через локальні екологічні кризи та катастрофи (а можливо, і через колапси окремих екосистем). Ці катастрофи виникали як незалежно від дій популяції людини, так і були наслідком її діяльності. До перших можна віднести локальні екологічні катастрофи, спричинені навалами сарани, або колапс середньовічних поселень норвежців у Гренландії, спричинений похолоданням клімату. Проте несприятливі наслідки людської діяльності були значно масштабнішими.
Наш вид був сформований способом життя неспеціалізованого хижака та збирача африканських саван. У міру вдосконалення механізмів взаємодії членів групи й планування своїх дій, представники нашого виду стали найефективнішими мисливцями, яких знала історія Землі. Розселяючись планетою, люди починали експлуатувати різноманітні популяції великих копитних. У міру зростання чисельності людства, зростала його здатність скорочувати чисельність своїх жертв. Катастрофа вибухнула приблизно 10–12 тисяч років тому, коли можливості для підтримки такого способу життя були вичерпані. Збільшена чисельність людства, інтенсивне полювання і кліматичні зміни, що не залежать від людини, призвели до повного вимирання або різкого скорочення фауни великих ссавців. Найбільшою мірою ця зміна зачепила Євразію, але торкнулася також Африки, Австралії та Америки. Чисельність людства скоротилася в кілька разів. Імовірно, багато популяцій стародавньої людини загинули. З усім тим, людству вдалося пройти цю катастрофу, докорінно змінивши характер своїх відносин із середовищем. Розв'язанням проблеми, що стоїть перед людством, став перехід до землеробства і скотарства, який привів до різкого скорочення мисливського навантаження на природні екосистеми. Цей перелом історія людства отримав назву неолітичної революції.
Описаний перехід відбувався у різних частинах світу по-різному. Залежно від того, у якому регіоні перебували пристосовані до середовища популяції людини, вони використовували різні сільськогосподарські культури й переходили до розведення різних тварин. Найдосконаліші землеробські цивілізації виникли на Близькому Сході, а найменш перетвореною виявилася культура корінного населення Австралії. Подальший хід світової історії значною мірою був зумовлений цими обставинами.
Цікаво, що набір культур, які вирощуються зараз, є наслідком вибору неолітичної людини.
Протягом нашої ери «в культуру (якщо не рахувати ефірно-олійні, лікарські та декоративні рослини) були введені лише цукрові буряки, хінне та каучукове дерево (гевея)» (М. М. Воронцов, 1999).
Можливо, наведений Воронцовим список рослин можна доповнити кількома видами (наприклад, ріпаком — технічною культурою), але виняткову залежність нинішнього сільського господарства від наслідків неолітичної революції це не скасовує. Отже, людство має «досвід» переходу через глобальну катастрофу, що супроводжувалася кліматичними змінами. Цей перехід був пов'язаний із хворобливою ламкою колишніх засад і зміною характеру відносин із середовищем. На жаль, це спричинило виникнення низки локальних криз та накопиченням змін, що призвели до сучасного катастрофічного стану.
«Найбільшим екологічним результатом неолітичного скотарства стало виникнення пустелі Сахара. Ще 10 тис. років тому на території Сахари була савана, жили бегемоти, жирафи, африканські слони, страуси. Людина перевипасом стад великої рогатої худоби та овець перетворила саванну на пустелю. Пересохли річки та озера — зникли бегемоти — зникла савана — зникли жирафи, страуси, більшість видів антилоп. Слідом за зникненням північно-африканських саван зникла і колись численна тут велика рогата худоба» (М. М. Воронцов, 1999).
Ймовірно, багато азіатських пустель, як, наприклад, Каракуми, мають таке ж походження. Також з перевипасом пов'язане утворення найбільшої опустеленої ділянки в Україні — Олешковських пісків у пониззі Дніпра
Сучасне людство знов перебуває у стані докорінних змін, у стані катастрофи. Через взаємопов'язаність різних частин людства можна припустити, що воно або цілим пройде через нинішню катастрофу (з більшими або меншими втратами), або підірве можливості для свого існування в ході колапсу земного довкілля. Нинішній характер відносин людства із середовищем, який базується на стрімкому витрачанні запасів викопного палива, не може тривати довго. Вже протягом XXI століття спосіб життя людства має змінитися. Як? Ми поки що цього не знаємо. Якоюсь мірою це залежить від наших дій.
Чим викликана нинішня катастрофа?
Складові сучасної екологічної катастрофи такі. Зростання чисельності людства викликало нестачу продовольства, нестачу енергії та прісної води. Подолання цих проблем посилюється зміною клімату, руйнуванням природних екосистем, зниженням біорізноманіття, забрудненням середовища та військовою загрозою.
Кожен зі згаданих тут чинників дуже складний. Наприклад, забруднення — цілий комплекс змін довкілля. Його часткові складові:
— зміна газового складу та властивостей атмосфери (проблеми СО2 та О3);
— розсіювання продуктів згоряння палива та його наслідки — смог, кислотні дощі;
— отруєння води, повітря та ґрунту токсичними речовинами;
— розсіювання сторонніх елементів та ксенобіотиків;
— зараження повітря, води та ґрунту радіонуклідами;
— забруднення природних середовищ хвороботворними мікроорганізмами з відходів;
— деградація водойм через надлишкове надходження біогенів, заморів через надлишок органіки, замулювання змитими наносами;
— теплове, шумове, електромагнітне забруднення;
— локальне забруднення найближчого довкілля людини: їжі, повітря у приміщеннях, предметів побуту тощо.
Основні причини нинішньої катастрофи пов'язані з діяльністю людства. Водночас його можуть посилювати й зовнішні чинники, які не залежать від нашої діяльності. Наприклад, одним із проявів необоротних глобальних змін є глобальне потепління. Міжнародні комісії кліматологів дійшли висновку, що, швидше за все, людина впливає цей процес. Тим вагомішими є дані НАСА (космічного агентства США), яке зареєструвало глобальне потепління на Марсі. Ймовірно, у цьому явищі проявляється зміна сонячної активності, і наслідки промислової активності людства.
Додаткові матеріали:
Данные о загрязнении воздуха в городах Украины