Людина

Як завершення розділу, що присвячений екології людини (і курсу екології загалом) протягом багатьох років автори підручника пропонували студентам надати відповіді на запропоновані в цьому пункті питання, а потім обговорити ці відповіді. Єдиного правильного розв'язання описаної проблеми не існує, але його пошук та обговорення варіантів, що були запропоновані, може (має!) стати корисним досвідом як для студентів, так і для викладачів

Для екоконверсії необхідно звільнитися від багатьох поширених міфів — явних і неявних установок нашої свідомості, що формують сприйняття дійсності та відносини з нею. Звичайно, ніхто не може запропонувати «правильний» список таких міфів, а тим більше набір тих положень, які мають прийти їм на зміну. Автори цього підручника пропонують читачам розглянути один із варіантів списку цих міфів — як основу для роздумів та обговорень. Комусь деякі з цих міфів видадуться азбучними істинами. Це може бути як наслідком помилки авторів, що внесли якусь істину у перелік міфів, від яких треба позбавлятися, так і несвободи сприйняття читача

Мораль (від лат. moralis — моральний) — сукупність культурно обумовлених норм, що визначають, які дії є суспільно схвалюваними, належними, правильними. Поняття «етика» (грецьк. ethos — звичай, характер) введено Арістотелем для характеристики властивостей людини, що визначають його чесноти. Принципи, що описують взаємодію окремих людей і людства загалом із біосферою, теж належать до сфери етики. Цю її частину можна назвати природоохоронною етикою.
Всі можливі підстави для охорони того чи іншого об'єкта можуть бути поділені на дві групи причин: пов'язані з користю (утилітарні) та пов'язані з моральними причинами, моральним боргом (етичні). Вираженням утилітарних причин є економічна вартість, дійсна чи потенційна; виразом етичних — етична цінність. Таким чином, способи вибору об'єктів для природоохоронної діяльності можна розділити на три групи: утилітарні (орієнтовані переважно на вартість у тій чи іншій її формі), натуроцентричні (орієнтовані переважно на етичну цінність) та комплексні (що враховують і те, й інше). Однією з форм утилітаризму є концепція раціонального використання природних ресурсів. Протилежністю утилітаризму є натуроцентризм, який ставить інтереси «дикої природи» вище за інтереси людини.
Яка етика виявиться придатною для ухвалення обґрунтованого вибору в умовах етичного конфлікту? Її ще потрібно розробляти. Деякі ідеї такої етики запропоновані та опубліковані авторами даного підручника під назвою раціональної природоохоронної етики

Однією з тем, що викликають значну увагу природоохоронних організацій та профанних екологів, є тема трансгенних або генетично модифікованих (ГМ) організмів, а також вироблених з них харчових продуктів.

То що ж, чи має людина право знати, що вона їсть? Звісно так. Але також має право на правильне розуміння цього знання. Але як враховувати різницю у ступені незалежності точок зору різних людей? Людина, яка володіє достатньою культурою, не стане нав'язувати свою думку в області, в якій вона не розбирається, але чи всі люди такі? Технології реклами, піару, агітації, пропаганди, громадських кампаній та інших форм промивання мізків, що стрімко вдосконалюються, лише зменшують частку думок, які можуть вважатися самостійними. З одного боку, питання, що слід вживати в їжу, є найдемократичнішим, що вимагає врахування думки всіх членів суспільства. З іншого боку, яка ціна думки людини, яка не знає, що таке генетично модифіковані організми, але заздалегідь вважає їх шкідливими?