Екологія: біологія взаємодії. VI-04. Чи можна обмежити чисельність населення Землі?





Д. Шабанов, М. Кравченко
Екологія: біологія взаємодії

БІОСИСТЕМИ. БІОСФЕРА
ЕКОСИСТЕМИ. ПОПУЛЯЦІЇ
ОРГАНІЗМИ У ДОВКІЛЛІ
ЛЮДСТВО ТА ЙОГО ДОЛЯ

← VI-03. Демографічний перехід

VI-04. Чи можна обмежити чисельність населення Землі?

VI-05. Проблема забезпечення продовольством →

 

VI-04. Чи можна обмежити чисельність населення Землі?

Неможливе повернення в печери: нас надто багато.
Єжи Лец

Наслідком перенаселеності Землі стали різноманітні пропозиції забезпечити зниження чисельності її населення. Може здатися, що це не таке вже й складне завдання: спочатку з'ясувати, скільки людей без шкоди для себе може «винести» Земля, а потім домовитися, обмежити народжуваність та знизити чисельність населення до необхідного рівня…

«На скільки людей розрахована Земля? Виявляється, на це дещо дивне питання біологи можуть відповісти цілком конкретно. Річ у тому, що біосфера організована цілком розумно. У ній досить суворо дотримується залежність між розмірами організмів, які споживають органічну їжу, та їх чисельністю. Головну роль у потоках речовини та енергії в біосфері відіграють дрібні організми, великі ж – допоміжну.

Людина разом із домашніми тваринами порушила цю залежність, перевищивши свою частку в біосфері. Але біосфера — система, що саморегулюється, і вона прагне повернути чисельність людей до дозволеного рівня. А він у двадцять п'ять разів нижчий від сучасного — двісті мільйонів — на всю планету. І вимирання необхідних людині видів, і невключення в біосферні круговороти вироблених нами забруднень, і падіння продуктивності цінних нам екосистем — усе це можна зрозуміти як дію зворотного зв'язку, дію біосферного механізму, який прагне обмежити зростання людства.

Поки людина озброєна викопними джерелами енергії, вона має можливість протистояти тиску. Але коли ці джерела вичерпаються, необмежено довге, стабільне існування людини зможе забезпечити лише сонячна енергія. Однак реалістичні оцінки показують, що навіть при найповнішому використанні сонячної енергії (частково прямо, в енергетичних установках, частково за допомогою рослин і бактерій, переробляючи їх продукцію на пальне, частково ж у формі врожаю, що поїдається людьми та домашніми тваринами), без шкоди для біосфери вдасться використати лише близько одного відсотка потужності біосфери. Це удесятеро менше сучасного енергоспоживання людства. За рахунок енергії Сонця зможе існувати необмежено довго лише близько 500 мільйонів людей, які споживають на душу населення стільки ж енергії, скільки споживається в середньому у світі зараз» (В.Р. Дольник, 1990).

З тієї пори, як було висловлено цю оцінку, чисельність людства ще зросла, як і рівень енергоспоживання на душу населення. Тепер, щоб досягти необхідного рівня, наш вид має скоротити чисельність не в 10 разів, а значно більше! Однак чи справді нинішнє енергоспоживання є нормою для людства? За деякими моделями, ємність середовища для людства становить близько 8 мільярдів, що є цілком прийнятною оцінкою і не набагато нижче за ту чисельність, на якій може стабілізуватися зростання нашого виду. Як визначити, яка модель реалістичніша? У випадку, якщо стане зрозуміло, що необхідне зниження чисельності населення Землі, як відбуватиметься це зниження?

«Скільки часу потрібно людству для десятикратного скорочення чисельності населення без загрози підриву досягнутого рівня цивілізації після того, як воно усвідомить необхідність цього скорочення? Відповідь однозначна, мінімальний час – це середня тривалість життя людини (~70 років у розвинених країнах). Для цього необхідно скоротити народжуваність до однієї дитини на десять жінок репродуктивного віку. Це цілком можливо при швидкому розширенні спільноти вільних від дітей (child-free) у всьому світі та повному скасуванні пенсійного віку із введенням пенсійного забезпечення лише для непрацездатних людей похилого віку. При цьому валовий внутрішній продукт на душу населення може залишитися без зміни або навіть зрости, оскільки час зміни технологій приблизно на порядок менший за тривалість життя одного покоління. Дворазове скорочення чисельності за час життя одного покоління відбувається при переході на однодітне народження, до чого близькі вже зараз усі цивілізовані країни» (А.М. Макар’єва, В.Г. Горшков, 2007).

Рецепти» на кшталт останнього мають лише одну ваду — вони цілком умоглядні. Жодного разу за всю історію людства і всю історію спроб управління народжуваністю не вдавалося здійснити навіть значно менших масштабних перебудов демографічних процесів. На сьогодні найуспішніший досвід обмеження чисельності населення накопичений у Китаї, країні з найчисленнішим населенням, де цей досвід реалізується під жорстким контролем панівної Комуністичної партії Китаю. Успіх цієї програми полягає у деякому зниженні темпів зростання населення, а зовсім не у скороченні чисельності населення. Наслідком цього стане те, що через деякий час Китай поступиться Індії пальмою першості найчисленнішої країни світу; індійська програма скорочення чисельності населення (що включала, до того ж насильницьку стерилізацію людей — із застосуванням армійських підрозділів для придушення протестів) провалилася.

Можливо, брак ресурсів та голод призведуть до поступового зниження чисельності людства до вказаного фахівцями рівня? Такий сценарій також неможливий. При нестачі ресурсів люди, що залишилися без засобів для існування, докладають  зусиль до свого порятунку та перерозподілу ресурсів. Боротьба за ресурси призводить до ще швидшого вичерпання їх.

Розраховувати  на те, що людство, досягнувши титанічних, небачених для земної біосфери розмірів, само різко скоротить свою чисельність, не доводиться. Мабуть, або нинішнє людство зможе вижити, зберігаючи свою чисельність, що зростатиме протягом кількох десятиліть і лише потім стабілізується чи почне повільно знижуватися, або ж людська цивілізація зникне з лиця Землі повністю чи практично повністю…

 

Дополнительные материалы:

Колонка: Dies irae