Точка і трикрапка. Біологічна частина заключної колонки для Комп'ютерри

←
Дмитро Шабанов

Політичний фрагмент заключної колонки для «Комп’ютерри»
Точка і трьохкрапка. Біологічна частина заключної колонки для «Комп’ютерри»

Колонки для «Комп’ютерри»

Пройшло більше двох тижнів з того моменту, як я сформував на сайті «Комп’ютерра» чернетку заключної колонки. Взагалі, міг би викласти її сам, але оскільки моя робота була зупинена, я запропонував власнику журналу, Дмитру Мендрелюку, зробити цей текст доступним для читачів. Він повідомив, що не хоче, аби я торкався в цьому тексті політики. Я прибрав політичний фрагмент (ось, я виклав його на цьому сайті тут). На жаль, відредагована колонка на сайті КТ так і не з’явилася. Мій доступ до сайту цього журналу закритий (і тому тут я не викладаю остаточний варіант тексту, який так і залишився на сайті, лише прибираю вже опублікований політичний фрагмент). За минулий час Мендрелюк виставив «Комп’ютерру» на продаж. Що робити — викладу неопублікований текст тут. На жаль, десятирічна історія мого співробітництва з «Комп’ютеррою» (ось тут зібрано все, що зроблено за цей час) завершена.
Все хороше рано чи пізно закінчується. «Комп’ютерра» повідомила мені, що наразі не може замовляти мені колонки. Я засмучений, але ображатися не можу. Три роки я користувався дуже цінною для мене можливістю і писав про те, що було мені цікаво. Тепер ситуація змінилася. Ну що ж, дякую за те, що було.
За три роки моєї роботи в мережевій «Комп’ютеррі» написано 139 колонок. Чесно кажучи, кожна колонка вимагала від мене значних часових затрат, і продовжувати таку роботу на волонтерській основі я не зможу. Горщик я не бил, і бити не планую; якщо ситуація зміниться на краще, я, ймовірно, буду радий продовжити таку роботу. На жаль, розвиток подій залежить від безлічі обставин, багато з яких не визначаються ні мною, ні «Комп’ютеррою».
Колонки дали мені можливість просунутись у розумінні цікавих для мене тем. Я позначу важливі для мене напрямки думки за допомогою кількох тез:
— цілі, яких досягають люди, визначаються вродженими, біологічно передвизначеними механізмами, що перемикають стратегії їх поведінки (тобто ієрархію їх пріоритетів);
— вивчення нашої еволюційної історії — ключ до розуміння наших властивостей; навіть розвиток нашої культури не може бути зрозумілим без включення в контекст «еволюції еволюції» життя в цілому;
— щоб зрозуміти логіку нашої еволюції, ми повинні розглядати розвиваючийся об’єкт як ціле, — як це робить епігенетична теорія еволюції;
— у найближчому майбутньому спосіб життя людства неминуче зміниться; про те, як це буде відбуватись і чим це завершиться, ми можемо лише гадати, спираючись на більш‑або‑менш нестабільні моделі;
— ніякого «об’єктивного» знання не існує; найкраще, що ми можемо робити — шукати правила, які дозволяють обирати такі моделі реальності, що роблять нас найбільш адаптивними;
— значна частина зусиль, спрямованих на охорону природи, витрачається на хибні (наприклад, «органічна» їжа та боротьба з ГМО) і другорядні цілі; дії екологічно стурбованої громадськості спрямовуються пропагандистськими кампаніями, а не аналізом ситуації;
— зміна способу життя людства вимагатиме зміни характеру освіти; вона повинна включати не лише нові технології навчання, а й нові цілі;
— ключ до розуміння динаміки ієрархічно організованих систем — аналіз векторів оптимізації на різних рівнях і особливостей інформаційного обміну між рівнями; саме тут кореняться причини феноменів «Невидимої Руки» і «Невидимої Ноги»;
— гібридогенний комплекс зелених жаб — виключно вдалий зразок для вивчення багаторівневого відбору та еволюції рекомбінації.
Якщо з часом вдасться продовжити роботу в прежньому ключі, спробую повернутись до цих тем. Не вдасться — шукатиму інші формати.
За останній час я написав вісім «статевих» колонок, які суворіше назвати колонками, присвяченими еволюції рекомбінації. У процесі їх написання тема обростала новими гілками. Обговорити в цій колонці все, що я хочу, неможливо, але я спробую досягти якоїсь проміжної визначеності.
Я розпочав «статеві» колонки схемою, що відображає класифікацію типів популяційного відтворення. Поміркувавши над нею, я дійшов висновку, що ця класифікація відображає вплив двох головних і кількох другорядних факторів. Типи відтворення, про які ми говорили, можна розмістити на площині, яку задають головні фактори: характер рекомбінації та наявність або відсутність подвійної ціни роздвоєної статевості.
ordination
Докладно обговорювати цю схему тут я вже не зможу. Якби все йшло так, як я хотів, мінімум пару колонок я присвятив би обговоренню міжвидової рекомбінації у напівклональних гибридів. У тих популяціях, де гибридні особини живуть разом із представниками батьківського виду, у гибридів з покоління в покоління передається клональний геном, а рекомбіантний використовується раз за разом протягом життя однієї особини, а потім викидається. Я писав про це, пам’ятаєте? Але іноді клональна передача порушується, і в склад клонального геному потрапляють фрагменти рекомбіантного. «З точки зору» клонального геному його рекомбінація різко знижена, але не зупинена.
Виходячи з наших моделей, ми припускаємо, що з напівклональних гибридів можуть сформуватися популяційні системи, де відбувається лише комбінування кількох клональних геномів. У природі їх не знайдено; ми з моїми колегами намагаємося отримати такі системи штучно. На жаль, це тривалий процес, і підтвердити чи спростувати ці ідеї швидко не вдасться.
Важливо згадати, що рекомбінація може бути негомологічною (фрагмент чужого генетичного «тексту» потрапляє куди завгодно) і гомологічною (чужий текст підставляється замість свого аналогічного фрагмента). Бачите, який ряд формується?
Тип Ia. Негомологічна міжвидова рекомбінація.
Типи II і III. Гомологічна внутрівидова рекомбінація.
Тип IVa. Гомологічна міжвидова рекомбінація.
Крім того, треба зрозуміти логіку переходів від типу до типу. Ми обговорили (тут, тут і тут) причини переходу I→II. Ми переконалися, що перехід II→III може бути пов’язаний з тим, що у багатьох випадках тип II виявляється неустійним за Нешем. Ми обговорили два різних потенційних шляхи становлення роздвоєної статевості. В одній з колонок описано і (проілюстровано за допомогою моделі) перехід від гермафродитизму до роздвоєної статевості, в іншій — описано і (проілюстровано за допомогою моделі) перехід від ізогамії до анізогамії.
Суттєвою особливістю описаних у моїх колонках пояснень є їхня певна надмірність. Можна вважати, що в них походження роздвоєної статевості пояснено двічі. Це гірше, ніж один раз — але вичерпно.
Чому перехід від ізогамії до анізогамії, про який ми говорили минулого разу, теж можна розглядати як виникнення роздвоєної статевості? У ході тих змін, про які ми говорили, мали б виникати організми, що виробляють або малі, або великі гамети. Виникнення істот, які одночасно виробляли б суміш гаметоф різних розмірів, здається мені надзвичайно малоймовірним.
У попередньому реченні ключовим є слово «одночасно»… Я вважаю, що зрозуміти логіку виникнення гермафродитизму дозволить аналіз еволюції життєвих циклів. Не всі гермафродити запліднюють один одного одночасно, як це роблять інфузорії та виноградні равлики. Буває так, що на одному етапі свого життя організми виробляють сперматозоїди, а на іншому — яйцеклітини. Щоб зрозуміти, чому вони так діють, треба аналізувати їх онтогенетичні стратегії. Ой, яке тут поле для моделювання…
Коли я знайду підходящі для цього рамки, продовжу цю лінію роздумів. Там ще є цікаві теми. Я вже натякнув, що ті причини, через які ми смертні, тісно перетинаються з тими причинами, через які ми практикуємо статевий процес. І це ще не все…
Так, останнім часом я писав не лише про рекомбінацію. Я написав три колонки, присвячені антикримінальній революції в Україні; дві з них були опубліковані в «Комп’ютеррі». У цій колонці був і політичний фрагмент, який вже опублікований на цьому сайті. Політичні розмови швидко старіють… Дуже хотілося б знайти можливість знову писати не про політику, а про складні проблеми біології.
Дякую «Комп’ютеррі» і дякую її читачам!

←
Дмитро Шабанов

Колонки для «Комп’ютерри»