A Story About Gullibility, Skepticism, and Three Associate Professors
Once, after the end of a working day at a university, two associate professors visited an associate professor of biology.
Якось, після закінчення робочого дня в одному університеті, до доцента-біолога зайшли два інші доценти: математик та ядерник1. Математик та ядерник обговорювали якусь новину. Коли вони розповіли біологу, що за допомогою невеликої кількості солярки воду можна перетворити на водневе паливо, той скривився - «нісенітниця», і тут же заслужив докір: «заперечуючи з ходу те, що не написано в підручниках, ти закриваєш для себе нове знання!»
Ядерник: «Та як ти можеш так говорити? Я завантажив фільм2, де все наочно показано, і цей експеримент можна повторити!»
Біолог: «Ти віриш рекламі, яка спростовує мало не всю науку?»
Ядерник: «Ідеться лише про оптимізацію технології. А поширенню нового палива перешкоджає нафтогазове лобі».
Математик: «На чому в тебе машина? На солярці? Принеси пляшку дизпалива, і все йому покажемо!»
Ядерник іде за паливом, доручивши біологу шукати дві пляшки та запальничку, а математику - різати смужки з аркуша паперу. Біолог лізе в Інтернет і накидається на математика: «Ви про це говорили?» Читаю: «Водневе паливо на 99% складається з чистої підготовленої води і горить на порядок інтенсивніше за звичайне дизельне паливо. У розробці використані принципи структурування води, зміна якісного складу речовини, принцип переходу однієї речовини в іншу. Даний проєкт… схвалений Г. Грефом, але з цілком зрозумілих причин ходу йому не дали і не дають». Це ж явний обман! Ти розумієш, що структурування води - темна справа, а «принцип переходу однієї речовини в іншу» - просто шарлатанство?»
«Імовірно, ти правий. Але нас цікавить не грамотність розповіді, а сам феномен. Скажи, якщо неспеціалісти будуть розповідати про те, чим займаєшся ти, вони не спотворять твою роботу до невпізнанності?»
«Ой, уже спотворювали… а ось і солярка, давайте перевіряти…»
У пляшку із соляркою занурюють смужку паперу, дістають і підпалюють. Солярка горить жовтим коптячим полум'ям. У пляшки з водою з-під крана додають крапель по десять-двадцять солярки. Пляшки струшують.
«Дивись: суміш помутнішала. Іде якийсь процес…»
«Нічого незрозумілого. Утворилася емульсія. Зараз вона розшарується…»
«У фільмі говорили, що тут відбувається перебудова структури води, розпад молекул, виділення водню та утворення водневого палива».
«Дурниця яка! Горіння - це окисно-відновна реакція, перерозподіл електронів. У вуглеводнях солярки і вуглець, і водень відновлені відносно своїх сполук з киснем. У воді водень уже окиснений, віддав свої електрони кисню. Звідки в закритій пляшці візьмуться нові атоми, здатні віддавати свої електрони кисню?»
У суперечку ядерника з біологом втручається математик: «Ти що, не зацікавлений у тому, щоб можливість вийти з паливної кризи виявилася реальною? Ти все зіпсуєш своїм невір'ям…»
Ядерник: «Ось, рідина стала прозорою! Відкриваємо пляшку, занурюємо в неї папірець… давай-но запальничку… дивіться: яке яскраве і біле полум'я!»
Полум'я від «водневого палива» і справді набагато красивіше, ніж від солярки.
«Ось, а ти не вірив!»
«Ану, дай пляшку… Дивись, на поверхні води - плівка! Цей жовтий наліт на стінках - більш в'язка частина солярки, а плівка - легша. Вона обволікає папірець, і це саме вона горить так яскраво. Думаєте, цієї плівки вистачить надовго?»
«Що ти вигадуєш: як така плівка може захистити папір від води?»
«Значить, захищає. Папірець же проходить насамперед через плівку!»
Біолог бере пластикову пляшку і здавлює її за боки над раковиною. Потік води, що витікає з горлечка, виносить більшу частину плівки. Новий папірець, умочений у цю пляшку, лише ледь попихкує.
«Ну як?»
«Ти не поспішай; спостереження ще треба інтерпретувати…»
Скептик бере довгу піпетку, набирає воду із середини пляшки і виливає її на папірець. Вона не горить.
Ядерник: «Чому ти радієш? Знаєш що? Ось якщо ти зробиш дірку в дні пляшки, і якщо вода, що витікає з неї, не буде горіти…»
У дні другої пляшки робиться дірка. У воду, що витікає, занурюють папірець і намагаються його підпалити. Та-а-а…
Ядерник не здається. «Ти, здається, правий. Зараз це плівка. Але автори відкриття кажуть, що властивості суміші продовжують змінюватися з часом. Вони відправляли це паливо до Швейцарії, там виміряли енергію його горіння і офіційно підтвердили високий вихід тепла»3.
Біолог запропонував зробити калориметр (приблизно такий, з яким експериментував Гельмгольц) і виміряти енергію спалювання всієї суміші.
«Зрозумій, не йдеться про перевірку закону збереження енергії. Можливо, виграш проявиться тільки при спалюванні цього палива в дизельному двигуні. Ми не зробимо стенд, на якому це можна виміряти».
«А зробленого не вистачає, щоб розпізнати аферу? Це просто дешеві фокуси!»
«Ідеться про новий вид палива. На жаль, ми не можемо перевірити працездатність технології. Наприклад, ми використовували воду з-під крана, а вони - якось підготовлену воду. Ми не можемо перевірити ноу-хау, яке нам не показали. Проблема потребує подальшого вивчення…»
Як шкода, що три доценти так і не досягли ясності… Чи все-таки досягли?
1 Ця історія сталася насправді. Деякі зміни, внесені автором, не мають принципового характеру. Назад у текст
2 На момент написання колонки тільки з одного з торент-трекерів фільм був завантажений 3227 разів! Назад у текст
3 Ось деякі твердження з фільму, де показані папери, що свідчать про визнання нового палива. Швейцарська корпорація оцінила теплоту його горіння в 46±1 од., при стандарті 43,9 од., причому в продуктах згоряння зареєстровано 44% води. Інститут проблем природознавства дав позитивний відгук на проєкт. Під Зеленоградом уже топлять котельню приблизно таким паливом. Бюро фінансових консультацій та оцінок оцінило ринкову вартість патенту в 5 млрд. доларів. Нині покійний академік К. Ф. Фролов від імені комітету при президенті російської Федерації наполягав на негайному початку НДДКР, аргументуючи роллю нової технології для зниження забруднень екологічного середовища… Назад у текст
Д. Шабанов. Історія про легковірність, скептицизм і трьох доцентів // Комп'ютерра, М., 2009. - № 21 (785).